7. 2. Валютні операції, їх характеристика

Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначається, що валютними операціями є операції, які пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Основними операціями, що здійснюються на валютному ринку є конверсійні, розрахункові, кредитні та депозитні. Ці операції здійснюються за ринковим валютним курсом, або за встановленою відсотковою ставкою.

Найбільшу питому вагу займають конверсійні операції, що пов’язані з обміном однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом. Дані операції поділяються на два основних види – поточні конверсійні операції (операції спот) та форвардні конверсійні операції.

Угода «спот» - це контракт на купівлю або продаж визначеної суми валюти у поточний момент по визначеному на біржі поточному (спот) курсу. Ці операції займають біля 90% всіх угод з купівлі-продажу валюти. Угода «спот» виконується протягом 2 робочих днів після її підписання. Якщо платіж за даною угодою прострочено, то, окрім суми, що зазначена в угоді, сплачується штраф-відсоток, який прогресивно зростає.

Спот-курс визначається шляхом вираження вартості однієї фіксованої грошової одиниці проти вартості одиниць інших валют. На практиці визначається два спот-курса:

• курс попиту, за яким клієнт може купити одну валюту в обмін на іншу;

• курс пропозиції, за яким клієнт може продати одну валюту в обмін на іншу.

Різниця між цими курсами визначає доход банка, якій він отримує від проведення валютообмінних операцій.

Під час проведення валютообмінних операцій комерційні банки використовують прямий курс, який в свою чергу поділяються на пряме та непряме котирування, та крос-курс.

В разі проведення прямого котирування грошова одиниця однієї країни виражається в грошових одиницях іншої країни. Як правило, пряме котирування використовується для здійснення валютообмінних операцій з національною валютою, коли вартість іноземної валюти встановлюється в національній валюті. Встановлення вартості одиниці національної валюти в іноземній валюті має назву непряме котирування.

Кросс-курс використовується, коли встановлюється вартість одиниці однієї валюти по відношенню до іншої валюти через їх курс до третьої валюти (як правило, доларів США та євро). Наприклад, курс японської ієни до англійського фунта стерлінгів визначається через курс ієни до долара США та курс фунта стерлінгів до долара США.

Форвардні конверсійні операції полягають в укладанні форвардного валютного контракту, за яким домовленість щодо купівлі-продажу валюти досягається сьогодні, а сама операція здійснюється у визначений термін в майбутньому. Уклавши форвардний контракт сторони не можуть в односторонньому порядку відмовитись від його виконання.

Форвардний курс фіксується на момент заключення угоди. Цей курс може бути вище або нижче спот-курсу, що є наслідком різниць відсоткових ставок між двома валютами. Через це, на практиці розраховується форвардна маржа, яка має вигляд або премії (в разі перевищення форвардного курсу над спот-курсом), або дисконту (якщо форвардний курс нижче спот-курсу).

Виходячи з предмету форвардної угоди, форвардні операції поділяються на два види:

• операції аутрайт, за якими продавець зобов’язується продати, а покупець – купити валюту у встановлений строк за фіксованим наперед курсом;

• угоди своп, які уявляють собою комбінацію двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.

Таким чином, головне призначення форвардної валютної угоди – це страхування платежів шляхом фіксації майбутнього валютного курсу.

Розрахункові валютні операції включають в себе операції по встановленню між банками кореспондентських відносин, здійсненню негайного платежу, акредитивних та інкасових розрахункових операцій.

Встановлення кореспондентських відносин між національними та іноземними банками полягає у відкритті один в одному кореспондентських рахунків для збереження валютних коштів та проведення прямого переказу грошей за дорученням клієнтів, або за рахунок власних коштів. Також банки здійснюють сумісну діяльність щодо обслуговування дорожніх чеків, кредитних карток, проведення СВІФТ-розрахунків тощо.

Негайний платіж полягає в сплаті покупцем отриманого товару чи документів на нього протягом десяти днів з моменту його отримання. За використання даної форми розрахунків постачальник робить покупцеві знижку із ціни товару у розмірі біля 3%.

Акредитивна форма розрахунків полягає в укладенні угоди, відповідно до якої банк-емітент, що діє по інструкції клієнта, повинен здійснити платіж третій особі чи сплатити або акцептувати переводний вексель, який виставлений третьою особою проти наданих документів, якщо всі вимоги акредитива виконані.

В міжнародній практиці існують різноманітні види акредитивів, це:

• відзивний, який може бути зміненим або анульованим банком-емітентом без попередньої згоди з продавцем при недотриманні умов, передбачених договором;

• безвідзивний, що не може бути зміненим або анульованим без згоди продавця;

• покритий, за яким під час відкриття банк-емітент перераховує власні кошти платникам або надає їм кредити для оплати акредитива на весь термін його дії;

• непокритий, за яким платіж гарантується лише коштами клієнта;

• підтверджений, за яким мається додаткова фінансова гарантія платежу від іншого банку;

• непідтверджений, за яким немає додаткової гарантії платежу від іншого банку;

• перевідний, який може бути повністю або частково використаний декількома платниками;

• револьверний, за яким банк надає зобов’язання поповнити його до початкової суми після його використання. Даний вид акредитиву використовується в розрахунках за постійні короткі поставки, що здійснюються за зафіксованим в контракті графіком.

Інкасо – це розрахункова операція, за допомогою якої постачальник в одній країні має можливість отримати платіж від боржника в іншій країні. Під час інкасо банк або стягує платіж з іноземного платника (зовнішнє інкасо), або сприяє іноземному банку отримати платіж від резидента (внутрішнє інкасо).

В банківській практиці виділяють «чисте» інкасо, при якому до інкасації приймаються лише фінансові документи, і документарне інкасо, при якому використовуються як фінансові, так і комерційні документи.

З метою організації і проведення міжнародних розрахунків на міждержавному рівні укладаються багатосторонні угоди. Так, цими угодами передбачається, що міжнародні розрахунки повинні здійснюватись у вільноконвертованій валюті у повному обсязі, або через валютний кліринг. Останній уявляє собою взаємний залік зустрічних вимог і зобов’язань, що випливають з рівності товарних поставок та надання послуг.

Валютні кредитні операції полягають в наданні валютних коштовностей однієї країни у тимчасове використання іншій країні. Кредитні ресурси мобілізуються на національному та міжнародному світовому ринках за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб, а також міжнародних виробничих та фінансових організацій. Кредити повинні надаватись в іноземній валюті, тобто позичальник не повинен бути резидентом країни походження даної валюти.

Найбільшого поширення на валютному ринку отримали операції з перевідними комерційними векселями (траттами), іноземними облігаціями та єврооблігаціями.

Депозитні валютні операції використовуються з метою розміщення в іноземних банках тимчасово вільних валютних ресурсів як самих банків, так і їх клієнтів. Як правило, ці операції носять короткостроковий характер. За їх допомогою здійснюється регулювання структури балансу по строкам, зниження відсоткового ризику, отримання додаткового прибутку.

Залучення короткострокових депозитів дає змогу покривати поточні потреби банка в валютних цінностях та здійснювати рефінансування активів.

7. 3. Операції на міжбанківському валютному ринку. Валютний дилінг

Основним правовим документом, що регулює порядок проведення операцій на міжбанківському валютному ринку є Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, що затверджені постановою Правління Національного банку України від 18.03.1999 р. №127 із відповідними змінами і доповненнями. Відповідно до даного документа операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать Національний банк України; уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноважені кредитно-фінансові установи (які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями) та валютні біржі.

Статтею 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України мають право від свого імені купувати і продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів. Також вони мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Усі операції з іноземними валютами та операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні за рахунок власних коштів уповноважених банків і уповноважених кредитно-фінансових установ здійснюються лише на умовах спот-курсів.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються такі документи:

- договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

- вантажна митна декларація в разі, якщо товар ввезений на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснене митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов'язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі іноземної валюти);

- акт здачі-приймання, акт виконаних робіт (наданих послуг) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт;

- документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);

- довідка державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник податків, із зазначенням інформації про основний поточний рахунок резидента у гривнях та поточний рахунок в іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентами в цій іноземній валюті (строк дії довідки 90 днів).

На оригіналах документів, на підставі яких була куплена іноземна валюта, проставляється відмітка уповноваженого банку про обсяг придбаної валюти. Копії цих документів з зазначеною відміткою засвідчуються печаткою та підписом керівника (заступника керівника) суб'єкта господарської діяльності або нотаріусом, та зберігаються в уповноваженому банку.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами (юридичними та фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, крім постійних представництв нерезидентів) при здійсненні неторговельних операцій вважаються такі документи:

а) заявки з розрахунком витрат:

- на відрядження за кордон;

- на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за кордон;

б) документи, які мають силу договору і можуть використовуватись контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою:

- для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, симпозіумах, конференціях та інших міжнародних зустрічах;

- для оплати за навчання, лікування, патентування тощо;

- для сплати митних платежів;

- для здійснення платежів за користування авторськими правами;

- для відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних держав;

в) укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

г) рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів тощо;

д) угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій в іноземній валюті;

е) угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України постійними представництвами нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність, при здійсненні неторговельних операцій є наступні документи:

а) заявки з розрахунком витрат на відрядження за кордон;

б) укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

в) заявка на перерахування іноземної валюти на рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, в межах залишків коштів на рахунку типу "П".

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України офіційними представництвами, представництвами юридичних осіб-нерезидентів, які не здійснюють підприємницьку діяльність, при здійсненні неторговельних операцій вважаються наступні документи:

а) заявки (відповідно до кошторису) на відрядження за кордон;

б) укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

в) заявка на перерахування іноземної валюти на рахунок відповідного органу іноземної держави чи рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, в межах залишків коштів на рахунку типу "Н".

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України фізичними особами-резидентами при здійсненні неторговельних операцій виступають:

а) заявка на перерахування за кордон власних коштів з поточного рахунка в національній валюті та документи, які підтверджують виїзд з України фізичних осіб-резидентів на постійне місце проживання за кордон;

б) документи, що передбачені Правилами переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб-резидентів і нерезидентів, у разі здійснення переказів коштів за кордон.

При здійсненні неторговельних операцій фізичними особами-нерезидентами за рахунок коштів з власного поточного рахунка в гривнях підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України є заявка на перерахування іноземної валюти за кордон.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання власних зобов'язань уповноважених банків - членів міжнародних платіжних систем за операціями, пов'язаними з організацією та забезпеченням розрахунків з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, є:

а) для організації та забезпечення розрахунків з міжнародними платіжними системами: виписка з кореспондентського рахунка банку (про здійснення розрахунку відповідної міжнародної платіжної системи з банком за операціями з платіжними картками);

б) для закриття відкритої валютної позиції банку: заявка банку (з розрахунком).

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання власних зобов'язань уповноважених банків за операціями, пов'язаними зі сплатою коштів міжнародним системам зв'язку за користування їхніми послугами, є виписка з кореспондентського рахунка банку про списання іноземної валюти та/або рахунка-фактури.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання зобов'язань за капітальними операціями та інших зобов'язань резидентів в іноземній валюті виступають:

а) кредитна угода (угода позики), яка свідчить про необхідність виконання юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності України зобов'язань в іноземній валюті, довідка з інформацією про стан погашення заборгованості за кредитом (позикою) та документами, що передбачені національним законодавством щодо легітимності виконання таких зобов'язань (реєстраційні свідоцтва, індивідуальні ліцензії Національного банку України, гарантії Кабінету Міністрів України тощо);

б) договір про інвестиційну діяльність, у тому числі про інвестиційну діяльність без створення юридичної особи, документ про фактичне внесення інвестиції, які свідчать про правомірність переказу за кордон прибутку (доходу), отриманого нерезидентом на законних підставах в Україні;

в) копія рішення загальних зборів засновників діючих в Україні підприємств з іноземними інвестиціями про розподіл прибутку;

г) копія декларації про прибуток підприємства з відміткою ДПА про прийняття;

д) копія податкового звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи та копія декларації про прибуток з відміткою ДПА про їхнє прийняття;

е) виписки з рахунка клієнта банку про надходження іноземної валюти (із копією S.W.I.F.T. - повідомлення) та підтвердження конвертації у гривні для придбання облігацій внутрішньої державної позики, довідка депозитарію Національного банку України або уповноваженого банку, довідка уповноваженого банку про сплату податку до бюджету з доходу, отриманого нерезидентом на території України (копія платіжного доручення, згідно з яким здійснено перерахування коштів) у випадках, передбачених законами України.

ж) депозитний договір, ощадна книжка, ощадний (депозитний) сертифікат, які підтверджують необхідність виконання уповноваженим банком зобов'язань в іноземній валюті перед власником депозиту (вкладу);

з) усі види договорів про забезпечення виконання зобов'язань в іноземній валюті та договори, для забезпечення виконання яких останні видані.

Відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та означених Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності, з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами даного терміну тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.

У разі порушення резидентами встановлених термінів придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Якщо перевищення означених термінів обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

У разі повернення на адресу резидента коштів в іноземній валюті, що були куплені на міжбанківському валютному ринку України та перераховані на користь нерезидента, у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, ці кошти не можуть бути використані з іншою метою і підлягають продажу з розподільчого рахунка.

Придбана іноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконання власних зобов'язань перед нерезидентами лише з поточного рахунка в іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентами в цій іноземній валюті.

Кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента (фізичної особи-резидента, яка здійснює свою підприємницьку діяльність без створення юридичної особи) підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок.

Уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи зобов'язані продавати без доручення клієнтів усі надходження на користь клієнтів в іноземній валюті, що підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, протягом п'яти банківських днів з часу зарахування таких надходжень на кореспондентські рахунки або рахунок каси.

Кошти в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, уповноважений банк або уповноважена кредитно-фінансова установа зобов'язані перерахувати на поточний рахунок клієнта без його доручення не пізніше п'яти банківських днів з часу зарахування цих коштів на розподільчий рахунок. Відповідальність за несвоєчасне інформування клієнтом уповноваженого банку або уповноваженої кредитно-фінансової установи про надходження в іноземній валюті на адресу цього клієнта, які не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, внаслідок чого зазначені кошти були продані, покладається на клієнта банку.

Гривневий еквівалент проданої на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти в усіх випадках має бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів після надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України (у тому числі міжбанківські валютні біржі) при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях. Уповноваженому банку та уповноваженій кредитно-фінансовій установі згідно із власними їх тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції із чеками, що прийняті на інкасо, операції за пластиковими картками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за користування їхніми послугами.

Крім того, уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи можуть купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку для власного використання з метою формування резервів під заборгованість в іноземній валюті для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, виконання зобов'язань за операціями, пов'язаними зі сплатою коштів банкам-кореспондентам, міжнародним системам зв'язку, інформаційній агенції REUTERS за користування їхніми послугами, а також з метою виконання зобов'язань банків - членів міжнародних платіжних систем за операціями, пов'язаними з організацією розрахунків з використанням платіжних карток.

Для проведення операцій з іноземною валютою в уповноважених банках створюються підрозділи валютного дилінгу. Його метою є сприяння в реалізації комплексної стратегії банку по управлінню ризиками, особливо тих, що виникають під час проведення валютних операцій.

Фахівці підрозділу валютного дилінгу контролюють ведення відкритої валютної позиції банку, стежать за підтриманням ліквідності балансу, визначають стратегії валютного та процентного арбітражу.

За своєю структурою підрозділ валютного дилінгу включає дилінговий відділ та відділ розрахунків за валютними операціями.

В обов’язки фахівців дилінгового відділу покладено проведення відповідно до діючого законодавства конверсійних, кредитних та депозитних операцій, а також обслуговуванням клієнтів, що здійснюють за посередництвом банку операції на валютному ринку. Отже, в обов’язки даного відділу покладено виконання доручень клієнтів банку за валютними операціями.

У відділі розрахунків за валютними операціями відбувається отримання та перевірка достовірності оригіналів угод, оформлення платіжних документів для перерахування коштів банкам-кореспондентам, перевірка та оплата рахунків брокерських фірм, що виступали посередниками при укладанні угод, контроль за реальним рухом коштів.

Для проведення встановлених операцій у підрозділі валютного ділінгу використовується інформація, яка надається міжнародними інформаційними агентствами, найбільш важливим з яких є агентство «Рейтер». Дані агентства пропонують своїм клієнтам інформацію про світові спот та форвардні валютні курси, процентні ставки на міжнародному та регіональних ринках, курси цінних паперів на провідних фондових біржах.

Поточні конверсійні угоди укладаються по телефону або з використанням дилінгової системи "Рейтер-2000", яка дає можливість учасникам системи вести переговори та укладати угоди в режимі двостороннього телексного зв'язку з більш як 3600 банками та компаніями у 82 країнах світу. Переговори учасників угоди фіксуються на плівці і зберігаються у системі не менше трьох місяців. Текст переговорів роздруковується на спеціальному принтері і видається учасникам угоди уповноваженими банками. Угода вважається формально укладеною після використання ключового слова і може бути розірвана лише за взаємною згодою її учасників. У разі відмови від виконання угоди однією із сторін інша сторона може використати копію запису для доведення факту її здійснення до кінця.