6.3. Інструменти грошового ринку і операції з ними

Інструменти грошового ринку існують для здійснення платежів у господарському обороті. Вони уявляють собою документи, що мають вигляд грошових знаків, але випущені в обіг не Національним банком України.

Найбільшого поширення на фінансовому ринку отримали операції з векселями.

Вексель – це борговий цінний папір, що підтверджує безумовне письмове зобов’язання векселедавця сплатити пред’явнику векселя до настання строку його погашення суму, що вказана у векселі. Національним банком України затверджені правила здійснення комерційними банками операцій з векселями, які встановлюють порядок надання вексельних кредитів та проведення фінансово-кредитними установами комісійних операцій з векселями.

Векселя можуть бути комерційними та банківськими. Комерційні векселя використовуються для оплати товарів, робіт та послуг, і супроводжуються реальною їх поставкою. Банківські векселя емітуються комерційними банками і за ними векселедавцем та платником є один і той же банк.

Крім того, векселя поділяють на прості та переводні. Простий вексель є відмінним від переводного тим, що векселедавець і платник по ньому є одна й таж особа. За переводним векселем векселедавець призначає платника по векселю і доручає йому сплатити суму, що вказана в векселі, особі, яка вписана в вексель. Через це, найбільш важливим атрибутом переводного векселю є наявність індосаменту – передаточного підпису, який власник векселю робить на користь третьої особи на зворотній стороні векселю.

Також важливим атрибутом переводного векселю є акцепт платника, який оформлюється як письмова угода на сплату векселя. Вимагати акцепту векселю може як векселедавець, так і кожна з осіб, якій передається вексель за індосаментом.

Використання векселів на фінансовому ринку дозволяє комерційним банкам поєднати кредитні та розрахункові функції. Кредитна функція розкривається в процесі надання фінансово-кредитними установами позичок під облік або заставу векселів. Розрахункова функція полягає у виконанні банками доручень клієнтів по сплаті векселів.

На сучасному фінансовому ринку фінансово-кредитні установи здійснюють широке коло операцій з векселями. Основними з них є:

• інкасування векселів, яке полягає у виконанні банком доручення векселеотримувача щодо стягнення платежу з боржника. Прийнявши такий вексель, банк повинен своєчасно переслати його в банк за місцем платежу та повідомити платника про інкасування векселю;

• доміціляція векселів, сутністю якої є надання доручення векселедавцем банку сплатити суму, що вказана в векселі у встановлений строк за рахунок наявних коштів. Ці кошти заздалегідь вносяться до банку або є стабільним залишком на рахунку векселедавця. Отже, платник по векселю не несе ніякого ризику, так як при відсутності коштів на рахунку боржника банк може відмовитись від його сплати;

• аваль векселя, який полягає у наданні комерційним банком вексельного доручення на сплату векселя. Особливістю авалю є те, що комерційний банк (аваліст) несе таку ж саму відповідальність по векселю, як і його векселедавець;

• облік векселів здійснюється під час купівлі банком у клієнта векселю, отримувачем коштів за яким є сам клієнт. Здійснивши облік векселю, клієнт повертає надані в позичку кошти, а банк стає кредитором і є остаточним отримувачем коштів за векселем;

• надання позичок під заставу векселів. Вони надаються зі спеціального рахунку без встановлення строку погашення чи до настання строку погашення векселів, які приймаються під заставу. У якості застави векселя приймаються на суму 60-90% від номіналу, що залежить від рівня кредитоспроможності клієнта і надійності векселів, наданих під заставу. Погашаються дані кредити за рахунок коштів позичальника, після чого йому повертаються заставні векселя на суму, що відповідає сумі погашеного боргу. У протилежному випадку на погашення позички спрямовуються кошти, що надійшли на сплату векселів.

За всі операції фінансово-кредитні установи стягують відповідну плату, яка залежить від розміру встановленої комісійної винагороди (за операціями по інкасуванню та доміціляції векселів), або від розміру визначеної у векселі суми та облікової ставки банку (за операціями по обліку та авалю векселів).

Крім векселів, до інструментів грошового ринку відносяться також казначейські зобов'язання, депозитні сертифікати, євродолари, угоди про перепродаж, фонди ринку грошей.

За допомогою казначейських зобов’язань здійснюється залучення державою на добровільних засадах від фізичних і юридичних осіб грошових коштів до бюджету та надається право останнім на отримання доходу, або інших майнових прав, що передбачені умовами випуску казначейських зобов’язань.

Депозитні сертифікати, що емітовані фінансово-кредитними установами, як і векселі, дозволяють здійснювати розрахунки шляхом їх передачі від боржника до кредитора в погашення боргу.

За допомогою євродоларів можна проводити операції з доларовими депозитами, що розміщені за межами Сполучених Штатів Америки.

Угоди про перепродаж дозволяють одній із сторін контракту продати, а іншій обов’язково купити цінні папери по зафіксованій ціні та у встановлену в контракті дату.

Використання фондів ринку грошей дає змогу продавати інвесторам фонди грошових коштів на короткостроковий термін.