6.2. Факторингові операції на грошовому ринку

Розширення та поглиблення виробничих і торговельних відносин між суб’єктами господарювання приводить до постійного зростання їх дебіторської заборгованості. Це, в свою чергу, дає можливість фінансовим посередникам активно надавати на фінансовому ринку факторингові послуги.

В класичному розумінні факторинг – це фінансова послуга, що надається фінансово-кредитною установою своїм клієнтам у вигляді надання їм короткострокового кредиту під боргові вимоги постачальника чи зобов’язання платника. В сучасних умовах традиційні факторингові операції знаходяться в постійному розвитку і постійно доповнюються розрахунково-платіжними, кредитними, інформаційними, рекламними, страховими та іншими послугами.

Відповідно до вимог Національного банку України комерційні банки та фактор-компанії мають право надавати факторингові послуги всім суб’єктам господарювання незалежно від того, в якому банку відкриті їх розрахункові рахунки. Дані послуги можуть надаватись на строк не більше 3 місяців для викупу дебіторської заборгованості під розрахункові документи за відвантажену продукцію та надані послуги.

З метою дострокового погашення дебіторської заборгованості постачальник звертається до фактора (комерційного банку чи фактор-компанії) та укладає угоду на те, що він передає останнім право отримання платежу по своїм борговим зобов’язанням на визначених умовах. На підставі цієї угоди фактор протягом 2-3 днів перераховує постачальнику від 70% до 90% суми коштів за дебіторською заборгованістю. Після одержання повного платежу за борговими зобов’язаннями фактор перераховує залишок коштів клієнту за винятком плати за факторингове обслуговування. Такий розподіл дозволяє здійснювати страхування ризиків неплатежу внаслідок помилок, що виникли під час надання розрахункових документів, неплатоспроможності платника та ін.

Плата за факторингове обслуговування складається з процентів за наданий кредит, який визначається на рівні ринкової ставки за короткостроковими кредитами, та комісійної винагороди за обслуговування. Розмір останньої коливається у межах 0,5-3% від суми достроково сплаченої дебіторської заборгованості.

В практиці існують наступні види факторингових послуг:

1. Відкритий факторинг, при якому повідомляються всі дебітори суб’єкта господарювання про укладення угоди про факторинг;

2. Закритий факторинг, при якому дебітори не повідомляються і підприємство розраховується з фактором самостійно;

3. Факторинг з правом регресу, який дозволяє фактору повернути клієнту розрахункові документи, від сплати яких відмовився покупець. В цьому випадку фактор вимагає повернення коштів;

4. Факторинг без права регресу, під час проведення якого фактор бере на себе увесь ризик платежу;

5. Факторинг з попередньою сплатою, за яким фактор терміново сплачує розрахункові документи;

6. Факторинг без попередньої сплати, за яким фактор бере на себе зобов’язання сплатити постачальнику розрахункові документи у встановлений час;

7. Факторинг з повним обслуговуванням, який охоплює не лише чисто факторингові послуги, а й можливість отримання аудиторських, бухгалтерських, інформаційних та інших послуг. Дана форма є найбільш поширеною серед суб’єктів господарювання через можливість здійснювати ефективне управління дебіторською заборгованістю.

Від виду операції залежить ступінь ризику, який, в свою чергу, впливає на встановлення вартості операції (комісійної винагороди банку).

З метою забезпечення стабільних відносин між фактором та клієнтом можуть бути встановлені максимальні суми по факторинговим операціям, в межах яких сплата боргових документів може проводитись без можливості виникнення ризику неотримання платежу.

Отже, купуючи дебіторську заборгованість, фактор здійснює страхування клієнта від збитків, які він може понести в разі виникнення безнадійних боргів. За це він отримує плату, яка залежить від виду операції факторингу та її розміру. Клієнт, в свою чергу, має можливість планувати власний платіжний оборот та прискорювати оборотність оборотного капіталу.

Під час здійснення суб’єктами господарювання зовнішньоекономічної діяльності комерційні банки здійснюють форфейтингові операції, що полягають у придбанні боргових зобов’язань з визначеним дисконтом. Повернення капіталу банком відбувається завдяки продажу боргових зобов’язань на вторинному ринку. Під час надання форфейтингових послуг фінансово-кредитна установа рефінансує дебіторську заборгованість по товарному кредиту шляхом передачі переводного векселя на користь банка. Це приводить до того, що борг по товарному кредиту трансформується у фінансовий борг перед банком. Таким чином, фінансова операція форфейтингу поєднує як факторингові послуги, так і послуги з переводним векселем.