5. 3. Ф'ючерсні угоди, їх характеристика

Договір, що укладається на біржі між двома сторонами щодо купівлі (продажу) будь-якого активу в майбутньому за ціною, встановленою в момент укладання, називається ф'ючерсним контрактом. Основна відмінність ф'ючерсного контракту від форвардного полягає в тому, що перший є біржовим, другий - позабіржовим. Оскільки ф'ючерсний контракт - це біржовий інструмент, він має стандартні параметри (строк виконання, вид і кількість активу, умови виконання) і його обіг здійснюється відповідно до біржових правил.

При укладанні ф'ючерсного контракту учасники не повинні нічого платити. Однак через те, що біржа дає гарантії своїм членам по забезпеченню виконання угод, що укладаються на ній, ці гарантії вона повинна будь-чим забезпечити. Тому учасники ф'ючерсного контракту при його укладанні, незалежно від позиції, що вони відкрили, повинні внести заставу у вигляді грошової суми - початкової маржі. Остання надходить на спеціальний рахунок, який називається маржевим рахунком.

Розмір початкової маржі встановлюється розрахунковою палатою (біржею) і може варіюватися нею залежно від цілей біржі. При визначенні величини початкової маржі враховуються наступні фактори:

1. максимальні відхилення що спостерігаються в ціні активу, яка лежить в основі контракту, за минулі періоди;

2. при зростанні волатильності ринку, розмір початкової маржі може бути збільшений, через те, що зростає ризик невиконання контракту;

3. при зменшенні волатильности ринку активу розмір маржі може бути зменшений;

4. є можливість спеціального зниження початкової маржі, якщо біржа бажає залучити учасників на ринок даного контракту.

Біржею встановлюється також і мінімальний розмір початкової маржі. Залишок на маржевому рахунку клієнта не може бути меншим, ніж мінімальний розмір початкової маржі.

Кількістю грошей, що перебувають на маржевому рахунку, визначається кількістю позицій, які може відкрити учасник ф'ючерсних торгів. Якщо залишок на маржевому рахунку зменшується до мінімального розміру маржі (з урахуванням відкритих позицій), то розрахункова палата вимагає від учасника поповнення маржевого рахунку. В іншому випадку поповнення маржевого рахунку проводиться за рахунок гарантійного внеску.

Гарантійний внесок вноситься учасником торгів при укладанні договору з розрахунковою палатою. Його розмір й форма оплати встановлюються біржею.

Гарантійний внесок може вноситися або грошима, або цінними паперами. Він служе забезпеченням сумлінності учасника, а також може бути використаний для покриття позицій в окремих випадках. Якщо учасник торгів йде з біржі, то гарантійний внесок йому повертається.

З маржевого рахунку учасник торгів у будь-який момент може зняти гроші, але залишок на маржевому рахунку повинен залишатись не менше за мінімальний розмір початкової маржі.

Ціна, за якою укладається ф'ючерсний контракт, називається ф'ючерсною ціною. Це котируєма величина, що змінюється за конкретним контрактом від сесії до сесії та під час сесії.

За результатами кожної торговельної сесії розраховуються ф'ючерсна ціна закриття (за останніми перед закриттям угодами) і середня ф'ючерсна ціна. Ці розрахункові ф'ючерсні ціни (середня або закриття - залежно від правил, прийнятих на біржі) використовуються розрахунковою палатою щодня для перерахунку по ф'ючерсним угодам.

Щодня розрахункова палата розраховує варіаційну маржу - суму, що у результаті зміни розрахункової ціни ф'ючерсного контракту виграється або програється учасниками угоди.

Обчислюється варіаційна маржа (ВМ (1)) залежно від стану контракту наступним чином:

, (5.2)

де ВМ (1) - варіаційна маржа по позиції, що відкрита в ході даної торговельної сесії і залишилась відкритою після її закінчення;

Вm - вартість контракту за розрахунковою ціною даної торговельної сесії;

Вв - вартість контракту в момент відкриття позиції.

Варіаційна маржа по позиції, що відкрита в одну з попередніх торговельних сесій і яка залишилася відкритою в даній торговельній сесії (ВМ (2)), розраховується як:

, (5.3)

де Ву - вартість контракту за розрахунковою ціною попередньої торговельної сесії.

Варіаційна маржа по позиції, що відкрита в одну з попередніх торговельних сесій і закрита в даній торговельній сесії шляхом укладання контракту із протилежною позицією (ВМ (3)), визначається наступним чином:

, (5.4)

де Вп - вартість контракту, укладеного із протилежною позицією.

Якщо ВМ > 0, то сума варіаційної маржі списується з рахунку фірми-продавця й зараховується на субрахунок фірми-покупця.

Якщо ВМ < 0, то навпаки.

Щоб обмежити дії спекулянтів на торгах, біржа встановлює ціновий ліміт, тобто обмеження на коливання ціни, що припустимі в рамках однієї торговельної сесії.

Якщо під час торговельної сесії коливання ф'ючерсної ціни перевищили цей ліміт, то сесія закривається.

Якщо надалі ф'ючерсна ціна продовжує перевищувати ліміт, то сесія відкривається й відразу закривається, а розрахункова ціна встановлюється на рівні, який визначається як попередня розрахункова ціна плюс або мінус ліміт. Так може відбуватися протягом декількох сесій, доки ф'ючерсна ціна не почне укладатися в ліміти.

Для обмеження спекулятивної активності учасників торгів біржі встановлюють також і позиційні ліміти - це обмеження на кількість відкритих позицій, які може тримати незакритими один учасник.

Цінові й позиційні ліміти дозволяють біржі зменшити ризики учасників торгів, пов'язані з невиконанням угод і обумовлені причинами глобального характеру.

Ф'ючерсний контракт із урахуванням можливих ризиків ставить і продавця, і покупця в однакові умови. Для кожного з них потенційні доходи й потенційні збитки однакові. Якщо інвестор не впевнений у надійності своїх прогнозів відносно майбутнього розвитку ринкової кон'юнктури, йому варто спробувати обмежити ризик від можливих майбутніх втрат. Це можливо за допомогою іншого фінансового інструмента - опціонного контракту.