4.5. Кредитні рейтинги. Вартість кредитних інструментів

Різноманітність кола кредитних операцій та операцій з борговими цінними паперами викликає необхідність проведення порівняльної оцінки їх ризику та доходності для мінімізації фінансових ризиків, які їх супроводжують. З цією метою фінансово-кредитні інститути проводять рейтингову оцінку кредитів, позичальників та довгострокових облігацій.

Визначення рейтингу позичальників комерційних банків полягає в оцінці їх кредитоспроможності. В процесі економічного аналізу фінансової діяльності позичальника розраховуються фінансові показники ліквідності, ділової активності, фінансової незалежності та рентабельності. Групи цих показників ранжуються в залежності від кредитоспроможності клієнта з позицій банку. Одні й ті ж самі показники можуть мати різну значимість під час оцінки кредитного ризику в залежності від виду кредиту. При цьому кожний комерційний банк самостійно визначає показники, що будуть використовуватись під час рейтингової оцінки. Часто банки, крім означених показників, до аналізи позичальників включають і такі, як репутація клієнта, його положення в діловому світі, оцінка умов, що визначають діловий клімат в країні і впливають на положення як банка, так і позичальника та інші.

Після цього на основі принципу багатокритеріальної оптимізації і з урахуванням методів нормування та звірки фінансових показників визначають інтегрований показник фінансового стану позичальника, що відображає основні аспекти його фінансової діяльності. Виходячи з рівня інтегрованого показника фінансового стану визначається рейтинг позичальника, який потім використовується під час розрахунку страхового резерву банка.

Відповідно до рекомендацій НБУ щодо визначення кредитоспроможності позичальників, в банках встановлено наступний рейтинг позичальників:

• клас «А» – фінансовий стан позичальників не визиває сумніву, кредитний рейтинг найвищий;

• клас «Б» – фінансовий стан позичальника добрий, видача кредиту можлива при наявності високоліквідної застави;

• клас «В» – фінансовий стан задовільний, інформація про клієнта потребує додаткової переробки;

• клас «Г» – фінансовий стан позичальника незадовільний, рекомендується додаткове забезпечення кредиту;

• клас «Д» – фінансовий стан позичальника незадовільний, видача кредиту недоцільна.

Аналогічним чином розраховуються і рейтинги кредитів. Проте, на відміну від рейтингу позичальників, під час визначення рейтингу кредитів можуть бути використані розщеплені рейтинги, які можуть бути доцільними для кредитів, що мають різні характеристики. Для цих кредитів кожній їх частині присвоюється окремий рейтинг, а загальний рейтинг по кредиту розраховується на основі рейтингів за окремими його частинами.

З метою оцінки інвестиційних якостей боргових цінних паперів – облігацій використовуються рейтинги агентств, що спеціалізуються на оцінці цінних паперів. Найбільш відомими з них є рейтингові агентства «Мооdy’s» та «Standard & Рооr's». В їх основі лежить оціночна шкала, яка враховує рівень доходності та ризику за облігаціями. У загальному вигляді оціночну шкалу наведено в таблиці 4.1.

Кожний з цих рейтингів в свою чергу має власну деталізацію, яка враховує їх інвестиційні та спекулятивні характеристики. Бажаними для інвестування є рейтинги не нижче ВВВ, Ваа.

Таблиця 4.1 – Рейтинги облігацій відповідно до їх категорії

Категорія облігації	Дохід при погашенні	«Мооdy’s»	«Standard & Рооr's»
Висока якість	Низький	Ааа, Аа, А	ААА, АА, А
Середня якість	Від низького до середнього	Ваа, Ва, В	ВВВ, ВВ, В
Спекулятивні	Від середнього до високого	Саа, Са,С	ССC, СС, С
Ризикові	Найвищий	Не оцінюються	DDD, DD, D

Поряд із визначенням кредитних рейтингів на ринку капіталу відбувається визначення вартості кредитних інструментів. Вона характеризують той відсоток, який позичальник сплатить кредитору за використання його коштів. З одного боку, вартість кредиту повинна задовольняти потенційних позичальників, а з іншого - має забезпечити прибутковість кредитної діяльності.

Через це, на розмір відсоткової ставки, що визначає вартість кредитних інструментів, безпосередній вплив мають наступні фактори:

1. Облікова ставка НБУ. Ця ставка є базисною і уявляє собою ставку рефінансування, за якою надаються кредити комерційним банкам. Її розмір залежить від поточної грошово-кредитної політики держави, відсоткових ставок на міжнародному фінансовому ринку, стану платіжного балансу та курсу національної валюти.

2. Рівень інфляції в країні, урахування якого не приводить до виникнення збитків в фінансово-кредитних установах через знецінення грошей.

3. Розмір та строк позички. Чим більше її розмір та строк, тим більше ризик втрат від її неповернення. Це викликає необхідність встановлення більш високого відсотка.

4. Рівень ризику за позичкою, який в свою чергу залежить від видів наданих позичок та порядку стягнення відсотків. Кредити з більш високим рівнем ризику повинні надаватись під більш високі відсотки. Крім того, при встановленні даного відсотка велике значення буде мати рейтинг позичальника. Позичальники з більш високим рейтингом можуть отримати кредит під більш низькі відсотки, ніж інші.

5. Попит на кредитні ресурси. Загально відомо, що зростання попиту веде до збільшення вартості. Проте, фінансово-кредитні установи не завжди використовують даний принцип з метою залучення додаткових клієнтів та укріплення своїх позицій на ринку.

7. Витрати на проведення процедури надання позички та контролю за її подальшим використанням і своєчасним погашенням. Дані витрати прямо пропорційно впливають на вартість кредитних ресурсів. Чим вони більше, тим, при інших рівних умовах, вище вартість позички.

8. Норма прибутку фінансово-кредитної установи. Зрозуміло, що всі фінансові операції повинні приносити прибуток. Кожний банк самостійно встановлює рівень прибутковості позичкових операцій. Цей рівень є орієнтиром для подальшої реалізації кредитної політики і визначення її ефективності.

Вартість позики, що відповідає поточному рівню ризику для даного позичальника, враховує витрати на обслуговування кредиту та прибуток від даної операції, називають ринковою вартістю кредиту. Ринкова вартість кредиту повинна відповідати дійсному кредитному рейтингу позичальника в певний момент часу. Фінансово-кредитні інститути диференційовано підходять до визначення вартості кредиту для кожного окремого позичальника, щоб, з одного боку, уникнути можливих збитків від змін його фінансового стану, а з іншого – не втратити клієнта через встановлення більш високого відсотка у порівнянні із процентами конкурентів.