4.3. Лізингові операції на фінансовому ринку

З розвитком науково-технічного прогресу і активізації інноваційно-інвестиційної діяльності на перший план виходять лізингові послуги.

Відповідно до Закону України «Про лізинг» лізинг – це підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне використання на визначений строк лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця чи придбано ним у власність за дорученням і узгодженістю з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, при умові сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

Іншими словами, лізинг – це довгострокова здача в оренду з правом чи без права викупу основних фондів, що куплені орендодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання. Він є специфічною формою довгострокового банківського кредитування, яка поєднує як натуральні, так і грошові відносини.

Основними елементами лізингової операції є: об’єкт лізингу, сторони лізингової угоди, строк лізингу, лізингові платежі, послуги по лізингу.

Так, об’єктами лізингу можуть виступати машини, обладнання, будівлі, споруди, інше рухоме і нерухоме майно.

Сторонами лізингової угоди виступають підприємство – постачальник основних фондів, фінансово-кредитна установа як орендодавець, що за рахунок власних коштів сплачує об’єкт лізингу і передає його в оренду, та орендатор, який отримує та використовує основні фонди протягом строку угоди.

Під строком лізингу розуміється строк дії лізингового договору. На його визначення мають вплив строк дії основних фондів, період їх амортизації, динаміка інфляційних процесів та ін. Проте, строк лізингу не може перевищувати прогнозного строку експлуатації основних фондів з урахуванням особливостей експлуатації об’єкта лізингу лізингоотримувачем.

За використання об’єкту лізингу орендатор періодично вносить лізингові платежі. На їх розмір безпосередній вплив мають:

• сума амортизації, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу;

• доход лізингодавця як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу та за надані їм лізингові послуги;

• ризикова премія, яка залежить від рівня ризику, який несе фінансово-кредитна установа як лізингодавець;

• відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

По лізингу лізингоотримувачу можуть надаватись як технічні (організація транспортування об’єкту лізингу, монтаж обладнання, його обслуговування та поточний ремонт), так і консультаційні (оформлення лізингової угоди, роз’яснення щодо оподаткування та ін.) послуги.

В залежності від того, на яких умовах об’єкт лізингу передається в оренду, лізингові операції поділяються на оперативний та фінансовий лізинг.

За оперативним лізингом лізингоотримувач на своє замовлення одержує в оренду від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, протягом якого амортизується не більше 90 відсотків вартості об'єкта лізингу. Всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Майно, передане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця із зазначенням, що це майно передано у лізинг. Паралельно воно зараховується на позабалансовий рахунок лізингоотримувача із зазначенням, що це майно одержано у лізинг. Після закінчення строку договору оперативного лізингу об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю. Останній може або продовжити строк дії договору лізингу, або реалізувати об’єкт лізингу за остаточною вартістю.

За фінансовим лізингом лізингоотримувач на своє замовлення одержує в оренду від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, протягом якого амортизується не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу. Об’єкт лізингу зараховується на баланс лізингоотримувача із зазначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. Всі витрати на утримання об'єкта лізингу несе лізингоотримувач, якщо інше не передбачено договором лізингу. Після закінчення строку договору фінансового лізингу його об'єкт передається у власність лізингоотримувачу або викуповується ним за залишковою вартістю.

Відповідно на законодавства України існують наступні форми лізингу:

• зворотний лізинг, при якому власник майна передає об’єкт лізингу у власність лізингодавцю, після чого отримує його у лізинг;

• пайовий лізинг, при якому до 80% вартості об’єкта лізингу фінансується за рахунок кількох кредиторів;

• міжнародний лізинг, за яким учасники лізингової угоди є резидентами різних країн, або при якому майно чи платежі перетинають державні кордони України.

Одним із різновидів лізингу є селенг. Він уявляє собою двосторонній процес, при якому власник майна передає селенг-компанії за визначену плату свої права щодо користування та розпорядження майном, залишаючись, при цьому, володарем переданого майна. Об’єктом селенгу можуть бути різні об'єкти права власності: гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання і т. п.

Селенг є ефективним інструментом фінансування підприємницької діяльності в умовах ризику. Він загострює конкуренту боротьбу на фінансовому ринку і направляє її на зниження ціни фінансових послуг. Активну роль в селенових операціях відіграє населення, яке передає в найм найбільш ліквідні активи – грошові кошти.