Змістовий модуль II Організація діяльності фінансового ринку

Тема 4. Ринок капіталів

1. Організаційні основи функціонування ринку капіталів.

2. Середньо- та довгострокове кредитне фінансування через фінансових посередників.

3. Лізингові операції на фінансовому ринку.

4. Державний кредит.

5. Кредитні рейтинги. Вартість кредитних інструментів.

4.1. Організаційні основи функціонування ринку капіталів

Підвищення ефективності функціонування української економіки, створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури неможливо без використання та подальшого розвитку кредитних відносин. Кредит стимулює розвиток виробничих сил, прискорює формування джерел капіталу для розширеного відтворення на основі досягнень науково-технічного прогресу. Через кредитну підтримку забезпечується швидкий та цивілізований розвиток виробничих галузей, сфери послуг, економіки країни в цілому.

Реалізація середньо- та довгострокових кредитних відносин відбувається на ринку капіталів. Отже, ринок капіталів є тим сегментом фінансового ринку, на якому зустрічаються особи, які мають вільні фінансові ресурси та можуть надати їх за відповідну плату на визначений строк у використання (кредитори), та особи, які мають потребу у додатковому капіталі і можуть його ефективно використати (позичальники).

Основою кредитних відносин є можливість кредитора забезпечити відповідний рівень доходності на вкладений капітал з урахуванням відповідного рівня ризику від цих вкладень, а позичальника отримати таких доход, який дозволив би сплатити кредитору відсоток за використання запозиченого капіталу та отримати власний прибуток.

У якості кредиторів та позичальників на ринку капіталів можуть виступати як фізичні і юридичні особи, так і держава. При цьому залучати та надавати в позик кошти можуть як резиденти, так і нерезиденти України, а також іноземні держави.

Щоб максимально задовольнити інтереси кредиторів і позичальників значну роль в кредитних відносинах відіграють фінансові посередники – комерційні банки та позабанківські фінансово-кредитні установи. Саме вони сприяють ефективному акумулюванню та розміщенню фінансових ресурсів серед підприємств та населення.

Особливістю ринку капіталу є те, що на ньому обертаються середньо- та довгострокові кредити та боргові цінні папери, основну питому вагу в структурі яких займають облігації державної позички та облігації, що емітовані суб’єктами господарювання. Отже, для ефективного функціонування ринку капіталів необхідна наявність розвиненої кредитної системи та ефективного державного регулювання.

Першим рівнем кредитної системи та основним регулюючим органом ринку капіталів є Національний банк України. Він видає фінансово-кредитним установам дозвіл на проведення кредитних операцій, встановлює правила їх проведення, порядок визначення відсотка за використання запозичених коштів, веде контроль за законністю кредитної діяльності. З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників НБУ встановлює для фінансових посередників – комерційних банків обов’язкові економічні нормативи регулювання їх діяльності та вимог щодо формування обов’язкових, страхових та резервних фондів. Так, фінансово-кредитні установи можуть надавати кредити всім позичальникам при умові наявності у них реальних фондів грошових коштів та правових форм забезпечення та сплати відсотків за користування ними. НБУ встановлено, що загальний розмір кредитів, наданих банком стосовно всіх позичальників, з урахуванням 100% забалансових зобов’язань, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Що стосується державного кредиту, то НБУ виконує операції по розміщенню державних боргових цінних паперів, обслуговує внутрішній державний борг, надає кредити уряду.

Другий рівень кредитної системи представлений банківськими та позабанківськими фінансово-кредитними установами. Саме вони безпосередньо працюють із кредиторами та позичальниками, самостійно обирають своїх контрагентів, формують та використовують грошові кошти, трансформуючи їх терміни та диверсифікуючи фінансові ризики.

Отже, ринок капіталів, який має розвинену кредитну систему та ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний перерозподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки, сприяє економічному і соціальному розвитку країни.