2.Поняття про анестезіологію.

Анестезіологія — наука, що вивчає методи знеболювання та відключення різних видів чутливості, методи підтримання життєво важливих функцій органів під час операції і протягом усього післяопераційного періоду, а також методи захисту організму від операційного стресу.

3.Загальна анестезія (наркоз), її види.

Ці методи включають як загальну анестезію, коли під час операції спостерігається гіпнотичний ефект, так і різноманітні методи нейроаксіальної анестезії, яка ефективно забезпечує анальгезію (усунення больової чутливості), але пацієнт, так би мовити, “присутній” на власній операції .

Розрізняють загальну анестезію (наркоз) і місцеву.

Загальна анестезія — це штучно викликаний фізіологічний стан, який характеризується оборотною втратою свідомості, анальгезією, амнезією і деяким ступенем міорелаксації . Під час неї відключені психічні реакції, зменшена (або відсутня) реакція на біль і пригнічені вегетативні реакції організму.

Психічну травму знімають шляхом відключення свідомості. Для цього вводять засоби для наркозу (загальні анестетики) і транквілізатори (заспокійливе).

Біль знімають за допомогою загальних і місцевих анестетиків, наркотичних анальгетиків, тобто здійснюють анальгезію.

Вегетативні реакції організму усувають за допомогою холінолітиків та адреноблокувальних засобів.

Загальні анестетики поділяють на інгаляційні та неінгаляційні.

До інгаляційних анестетиків належать: фторотан (галотан), діазоту оксид, енфлуран, севофлуран, ізофлуран; до неінгаляційних — тіопентал-натрій, кетаміну гідрохлорид, пропофол, натрію оксибутират та ін.

Розрізняють такі види загальної анестезії:

1. Мононаркоз — застосовують один із загальних анестетиків, при цьому глибоко пригнічується центральна нервова система (ЦНС).

2. Комбінована анестезія — поєднують кілька загальних анестетиків у менших дозах, але ефект залишається як від мононаркозу, що зменшує негативну дію анестетиків на організм. Багатокомпонентність є головним принципом сучасної загальної анестезії.

3. Нейролептанальгезія, атаральгезія — поєднують нейролептичні засоби або транквілізатори і наркотичні анальгетики, що сприяє блокуванню больової чутливості та пригніченню вегетативних реакцій організму.

4. Центральна анальгезія — застосовують наркотичні анальгетики, які блокують центри та провідні шляхи болю.

5. Дисоціативна анестезія — застосовують кетаміну гідрохлорид, який пригнічує функції одних відділів ЦНС і активізує інші .

Розрізняють два види загального наркозу: інгаляційний та неінгаляційний.

4.Інгаляційний наркоз.

Інгаляційний наркоз — це наркоз, якого досягають шляхом вдихання парів летких загальних анестетиків або наркотичних газів. Наркоз може бути глибоким або поверхневим — залежно від глибини гальмування ЦНС.

Якщо введення парів анестетиків у легені здійснюється через маску наркозного апарата, такий наркоз має назву маскового, при цьому дихання пацієнта — самостійне.

Для надійнішого забезпечення прохідності дихальних шляхів під час загальної анестезії здійснюють інтубацію трахеї з подальшим проведенням штучної вентиляції легень (ШВЛ). Такий наркоз дістав назву інтубаційного. ШВЛ здійснюється за допомогою дихального апарата-респіратора.

Для інгаляційного наркозу застосовують такі загальні анестетики:

• Фторотан (флюотан, галотан, наркотан) — безбарвна прозора рідина зі специфічним запахом у темних флаконах, яку для наркозу застосовують через випарник наркозного апарата.

Переваги: дуже потужний анестетик, не подразнює дихальних шляхів, пригнічує слиновиділення, секрецію бронхіальних залоз, розширює бронхи, швидко виводиться із організму.

Недоліки: пригнічує дихання, знижує артеріальний тиск (АТ) і частоту скорочень серця (ЧСС). Його застосовують для комбінованої анестезії як один з компонентів у суміші з киснем і діазоту оксидом .

• Діазоту оксид (динітрогену оксид, закис азоту) — газ без кольору і запаху, з солодкуватим присмаком, не вибухає, але підтримує горіння без кисню. Його випускають у сталевих балонах сірого кольору місткістю 1—10 л під тиском 45—55 атм. Однокомпонентний наркоз застосовують тільки для анальгезії при болісних маніпуляціях, під час пологів. Найчастіше його застосовують для комбінованої анестезії як один з компонентів у суміші з киснем.

Переваги: виражена анальгезія.

Недоліки: токсичність.

• Севофлуран — засіб для інгаляційного наркозу; застосовують для введення у наркоз.

Переваги: знижує потребу головного мозку в кисні.

Недоліки: пригнічує дихання.

• Ізофлуран — рідина, яку вводять в організм у вигляді парів; застосовують для підтримання загальної анестезії в поєднанні з сумішшю діазоту оксиду і кисню.

Переваги: спричинює розслаблення м’язів, не пригнічує гемодинаміку та дихання, дає незначний бронхолітичний ефект.

Недоліки: можуть виникати тахікардія, підвищена кровоточивість.