1.3.2. Ринкова концепція виготовлення продукції
Р
Рис. 1.12. Модель суб’єкту
ринкових відносин
виробничої системи
Виробнича система є суб’єктом ринкових відносин, а концепція виробництва пояснюється моделлю, котра наведена на рис. 1. 12. По периметру моделі передаються інформаційні та економічні потоки процесів попиту і пропозицій між окремими блоками і всередині їх. Блок 1 представляє виробничу систему ресурси – продукція. Ресурси включають виробничі (основні та оборотні засоби, робоча сила) та фінансові (власні кошти, кредити) ресурси.
Блок 2 творять суб’єкти підприємництва, тобто сукупність виробників. Блок 3 описує загального споживача і власників продукції, юридичних осіб. Блок 4 представляє ринок ресурсів, продукції та послуг, як сукупність виробів, організацій та осіб, які їх закуповують або здають в оренду. Блок 5 - ринок продукції, на якому продаються вироби, процеси і послуги споживачу (блок 3). Блок 6 описує ринок кредитів і фінансів, як сукупність кредитних і фінансових організацій. Ринки кредитів і грошових капіталів пов’язані між собою. Блок 7 - це ринок інвестицій, тобто сукупності інноваційних і інвестиційних фондів, страхових компаній. Ринок інновацій (блок 8) представляє собою сукупність організацій, наукових і конструкторсько-технологічних закладів, які надають інноваційні послуги, продають ліцензії на користування новими виробами, процесами чи послугами. Функції ринку виконують також товарні та фондові біржі, страхові компанії, венчурні фірми, комп’ютерні центри і системи зв’язку.
Таким чином, виробнича система є суб’єктом ринкових відносин, представляє собою єдність та взаємодію підсистем ресурсів і продукції, блоку споживачів суб’єктів підприємництва та ринкової інфраструктури, яка обслуговує ринкові відносини фірми при єдності та взаємодії інформаційних, вартісних і матеріальних зв’язків по всьому колу ринкової діаграми і всередині неї в процесі підприємницької діяльності.
В ринкових відносинах велике значення має попит і пропозиція, тісно пов’язаних між собою. Законом попиту є те, що на ринку при інших рівних умовах, існує обернена залежність між ціною та попитом покупців на вироби, процеси чи послуги. Величина попиту зростає при падінні ціни і навпаки. Пропозиція обумовлюється виробничими можливостями системи і імпортом. Правда, між ними існують складні і непрозорі залежності, котрі вимагають дальших досліджень. У всякому разі обмеження імпорту захистом виробника викликає сумнів, оскільки гальмує вдосконалення виробничої системи. Такі дії можливі, але на короткочасний термін, коли виробник вдосконалить своє виробництво (зменшення витрат, ціни і підвищення якості). На сьогодення вони існують постійно.
До зростання чи зменшення пропозиції приводить цілий ряд причин, які криються у виробничій системі і вивчаються в інших дисциплінах. Якщо пропонована кількість виробів, процесів або послуг виробниками співпадає з запитами споживачів, то така ситуація вважається ціновою рівновагою, ціна якої визначається ціною продажі та купівлі. Тут можна відмітити збіг планів і намірів. При збільшенні ціни об’єктів виникає надлишок, а її зменшенні – дефіцит. Їх співвідношення визначається еластичністю, як мірою реакції зміни однієї змінної на зміну іншої, котра вимірюється відношенням процентних змін. Тому основними характеристиками попиту є еластичність, одиночна еластичність, не еластичність, абсолютна не еластичність, еластичність попиту за ціною, еластичність попиту за прибутками споживачів. При еластичному попиті зменшення ціни приводить до збільшення прибутків, а при попиті з одиничною еластичністю таке не спостерігається. Вважається, що величина попиту змінюється в напрямку, протилежному зміні ціни, тобто при зменшенні попиту збільшується ціна і навпаки. Можна також відмітити еластичність пропозиції за ціною. Тому еластичність пропозиції цілком визначається мобільністю чинників виробництва при випуску продукції, тобто можливість придбання ресурсів, комплектуючих виробів, технологічного обладнання з оснащенням, робочої сили, зменшення тривалості виготовлення, тощо.
При ринковій концепції виробництва завжди слід враховувати спонтанний характер ринку, як місця продажу та купівлі. На жаль, при цьому рівноваги не існує, а якщо вона і спостерігається, то короткочасно і кожний виробник повинен бути готовий до можливих змін. Тому слід орієнтуватися не на рівновагу, а на безперервну змінність ринкового процесу, готовність до використання існуючих можливостей ринку, їх створення шляхом інвестицій та інновацій в конструкцію виробів, технологію та організацію їх виготовлення, надання нових послуг, вміння іти на обґрунтований ризик і т.п.
Основний недолік ринкової концепції виробництва в Україні – це недосконалість нашого ринку, який не відповідає західному та якого краще можна було б назвати стихійним базаром. Ринкові відносини деформовані, слабо діє ринок інвестицій, а особливо інновацій. Відсутня справжня конкуренція, антимонопольні закони майже не діють, зберігається проблема дефіциту, незрозумілий валютний курс, тощо. На базі недосконалості правових законів процвітає протекціонізм, хабарництво, рейдерство і т.п. Можна навіть говорити про значну криміналізацію ринку. Сучасний розповсюджений підхід одержання надприбутків при мінімальних витратах значно деформує ринкову концепцію виробництва виробів, створює підґрунтя різних відхилень і криміналізації.