1.2. Структура конкурентоспроможності
Вивчення конкурентоспроможності повинно починатися з виявлення та вивчення її структури*. В продукції вирізняється структура виробів, процесу, послуги. В загальному структура конкурентоспроможності опирається на чотири кити: якість – витрати – ціна – експлуатація (рис. 1. 3). Якість продукції оцінюється показниками якості матеріалів, деталей, вузлів, комплектуючих і виробу в цілому. При не високих показниках, які поки що притаманні більшості нашої продукції, сподіватися на її конкурентоспроможність даремна справа. Оскільки показників якості є досить багато, то оцінці підлягатимуть в першу чергу основні, котрі найбільш характерні для конкретної продукції. І лише при їх збіжності з такими ж показниками прототипу, їх коло розширюватиметься за рахунок додаткових показників якості.
Оскільки якість продукції вимагає відповідних витрат і навряд чи когось зацікавить висока якість за великі понесені витрати, то вони в конкурентоспроможності мають суттєве значення. Лозунги забезпечення високої якості малими витратами у більшості випадків відносяться до пропаганди. Головними складовими понесених витрат є витрати на маркетинг, розробку продукції, доведення її до виробництва, виготовлення та продажу. Єдине, що може зменшити витрати, тост осування інноваційних рішень.
М
Рис. 1. 3. Структура конкурентоспроможності
Розробка продукції та її доведення до виробництва фактично виконується під час технічної підготовки виробництва (ТПВ) і включає: проектування виробу та обладнання з оснащенням, розробку технології виготовлення, технічне й організаційне забезпечення, що потребує також високої кваліфікації персоналу. Але це частково можна обійти, використовуючи лізинг або передачу таких робіт спеціалізованим організаціям. Технічне та організаційне забезпечення включає створення потрібної матеріально-технічної бази (обладнання, оснащення, необхідні засоби і т.п.) і підбір кваліфікованого персоналу.
Виготовлення продукції оцінюється витратами, понесеними під час виробництва, тобто витратами, необхідними для цього. Тут утримання приміщень, технічних і інших засобів, персоналу і т.д. Подібно визначаються витрати, пов’язані з продажем продукції: реклама, доставка, зберігання, сама продажа, тощо. В загальному це становлять позавиробничі витрати.
Головними елементами ціни продукції є: вартість основних і допоміжних матеріалів, накладні видатки, інші витрати, повна собівартість, податки і прибуток. Якщо з першими елементами складності не виникає, то з податками і прибутками справа тепер значно складніша. Основне положення, що в умовах ринкової економіки, ціни встановлює ринок, не спрацьовує. По-перше, тепер це тільки перехідний період до справжньої ринкової економіки, в якому максимальне збагачення без гальм за всяку ціну, не дивлячись ні на що, є головним («дикий капіталізм». Як відомо йому характерне встановлення надприбутків. По-друге, в перехідному періоді надзвичайно негативний вплив має корумпованість на всіх щаблях. І, по-третє, встановлення максимальних податків перекладається на ціну продукції, в сумі збільшуючи її до захмарних висот. Історично відомий 10% податок (десятий сніп - десятина) канув у минуле і ніхто його тепер і не згадує. Призабувається і положення, що величезні податки не сприяють росту виробництва, скоріше навпаки, а в результаті тепер маємо, що маємо.
Структура конкурентоспроможності була б неповною, коли б не згадувалась вартість експлуатації (споживання). Споживачам не потрібна навіть високоякісна продукція, котра вимагатиме складаної та дорогої експлуатації. Тому в вартості експлуатації повинні враховуватися: термін служби продукції, простота використання, після продажне та сервісне обслуговування, вартість використовуваних енергоносіїв, вартість запасних частин та ремонтопридатність, а також обов’язково рециклінг, який часто не враховується взагалі.
Слід зауважити, що по всіх згаданих елементах, є достатні технічні та економічні дані (довідники), а навіть низка програм на ЕОМ, які з високою точністю дозволяють їх швидко визначити. При цьому, порівнюються показники продукції, що випускається, та прототипу, одержані однаковим способом. Не можна порівнювати наближені показники з такими же, отриманими точними обчисленнями. Це приводить до помилкових результатів.
Г
Рис.1.4. Вплив зовнішнього та
внутрішнього середовищ на
конкурентоспроможність продукції
В інші витрати вказуються
хабарі, «відкати»,
тощо, широко розповсюджені в корумпованих
схемах перехідного періоду ринкової
економіки. Сприяє цьому і монополізація,
яка насправді не контролюється державою.
І декілька слів для повноти картини про
прототип, правильний вибір якого має
першочергове значення, що забезпечується
не тільки кваліфікацією шукачів, а і
повнотою та доступністю інформації.
При цьому бажано пам’ятати, що розробка
нової продукції є «now
hay»,
звичайно засекречується і тому прототип
повинен мати прогнозовані, може і вищі,
техніко-економічні показники, ніж наша
майбутня продукція. Неналежне виконання
вказаних етапів може бути наступною
причиною можливого банкрутс
Рис. 1. 5. Представлення рівня
конкурентоспроможності продукції
колами Ейлера
Вплив чинників на конкурентоспроможність продукції для повноти може бути також проілюстрованим колами Ейлера (рис. 1.5), що умовно відображають матеріально-технічну базу, організацію виробництва, кваліфікацію персоналу та маркетинг і менеджмент, які разом з іншими чинниками творять внутрішнє середовище, котре по-різному впливає на конкурентоспроможність. Зовнішнє середовище, наприклад, юридичні закони, управління виробництвом державою, інформаційна забезпеченість фінансова підтримка держави, кооперування, спеціалізація, тощо, значно можуть погіршити чи покращити конкурентоспроможність продукції. Це підтверджує активний вплив зовнішнього середовища, що при низькій кваліфікації урядовців набирає грізного значення, виштовхуючи Україну на останні місця в світовому рейтингу конкурентоспроможності. конкурентоспроможність продукції буде вищою при більшому перекритті кіл Ейлера, зменшенні негативного та збільшенні позитивного впливу внутрішнього та зовнішнього середовищ.
Переходячи на модульний рівень, який характерний майбутньому комп’ютерно-інтегрованому виробництву (CIM) базову модель конкурентоспроможності можна представити на рис. 1. 6. Підготовчий модуль повністю вирішує питання маркетингу та вибору прототипу продукції. Проектний модуль закриває питання як конструкції виробів, структури процесів, або послуг, так і розробку потрібного технологічного та допоміжного обладнання та оснащення. Технологічний модуль формує чи підбирає необхідні технологічні процеси виготовлення продукції, організаційний – вирішує питання організації виробництва. Виробничий модуль відповідає за підготовку виробництва в цілому. Економічний модуль узасаднює прийняті технічні рішення. Своє пряме завдання вирішують екологічний (забруднення середовища, вплив на біосферу, тощо) та ергономічний (взаємозв’язки системи людина – машина) модулі. В психологічному модулі розглядається сукупність чинників, які визначають психологічний стан учасників виробничого процесу. Відоме завдання і експлуатаційного модуля, що визначає експлуатаційні показники продукції.
Рис. 1. 6. Базова модель оцінки
конкурентоспроможності