35

Концептуальні основи

забезпечеНня

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ПРОДУКЦІЇ

1. концепція конкурентоспроможності продукції

2. Структура конкурентоспроможності

3. Основи виготовлення продукції в умовах конкурентоспроможності

   1. Взаємозв’язок виробництва продукції з функціонуванням

систем якості

2. Ринкова концепція виробництва продукції

3. Стратегія та тактика виробничого підприємництва

1. Соціальна сутність конкурентоспроможності продукції

1.4.1. Конкурентоспроможність продукції України

5. Нормативне забезпечення управління якістю та

конкурентоспроможністю продукції

Резюме

Питання для самопідготовки

Розділ 1

1.1. Концепція конкурентоспроможності продукції

Концепцією^* вважається визначений спосіб розуміння, трактування будь-якого предмету, явища, процесу чи основна точка зору на предмет або керівна ідея для їх систематичного висвітлення. В іншій подібній трактовці концепція – це визначена система зв’язаних між собою поглядів, способів розуміння та трактування явища, предметів, процесів або система досягнення мети, але це вже теорія, котра немає практичного виходу. концепція конкурентоспроможності продукції полягає в швидкому виготовленні на ефективному обладнанні певної номенклатури високоякісної продукції за попитом ринку з малими виробничими і позавиробничими витратами, обґрунтованою ціною та дешевим споживанням (експлуатацією). Коротше це: швидше, якісніше, дешевше та довше. В такому вигляді в концепцію входить рішення проблеми, групування продукції за технологічними принципами, розробка технологій, технічні засоби, податки і прибуток, експлуатаційні витрати, тощо. Сутність концепції конкурентоспроможності полягає в:

• реалізації принципу системного підходу;

• швидкому реагуванні на попит;

• застосуванні принципів гнучкості на зміну номенклатури продукції;

• максималізації показників якості на підставі високих її стандартів;

• мінімізації всіх видів витрат, в тому числі експлуатаційних;

• застосуванні інноваційних технічних і інших рішень, їх економічній обґрунтованості;

• оптимізації організації всіх видів застосовуваних основних і допоміжних процесів;

• потенційному зменшенню неефективних етапів руху продукції під час виготовлення;

• обмеженості в проміжних ланках (фірми, організації, тощо) як на етапах виготовлення продукції, так особливо при її реалізації;

• здатності до адаптивності в умовах невизначеності;

• розвитку сервісу;

• лідерстві на ринку;

• гуманізації виробничих, ринкових і споживчих процесів.

В зв’язку з тим, що конкурентоспроможність є однією з ключових проблем сучасності, вирішення якої пов’язане з одної сторони з успішною виробничою діяльністю виробника, а з іншої – задоволенням споживачів, спостерігається значна кількість наукових праць, які не допомагають організувати випуск конкурентоспроможної продукції, і проблема залишається не вирішеною. Навіть для поняття «конкурентоспроможність» даються різні тлумачення, при цьому, загальноприйняте визначення відсутнє. Трактується цей термін як переваги, якими володіє конкретне підприємство по відношенню до інших, можливість займати визначену ринкову нішу, уміння організовано зберігати свої позиції, здатність виробляти продукцію швидко, дешево, якісно, продавати в достатній кількості та інше. Наприклад, конкурентоспроможність визначається, як змагальність на ринку, елемент ринкового механізму, що дозволяє зрівноважити попит на пропозицію, критерій, за яким визначається тип галузевого ринку, засіб об’єднання знань і дій різноманітних індивідів, «невидима рука» ринку, ступінь можливості і т.п., тобто приводиться перелік деяких властивостей, рис, характеристик, що і є підставою різного толкування.

Термінологічна невизначеність перешкоджає в вирішенні питання підвищення конкурентоспроможності продукції. Відомо, що конкурентоспроможність є багатогранною та багаторівневою відносною категорією і її можна визначити лише при наявності прототипу для певних умов ринку, тобто вона має властивості порівнюльності та динамічності, просторовості та предметності, атрибутивності та системності. Так в поняття конкурентоспроможності включаються порівняльні переваги, якими володіє підприємство чи продукція по відношенню до інших прототипів, що є конкурентними на ринку, або здатність досягнути конкурентних переваг над іншими підприємствами, продукцією на конкретному ринку, чи спроможність зайняти визначену ринкову нішу певний період часу і т.п. З аналізу відомих понять конкурентоспроможності чітко слідує, що в одних випадках наголошуються ринкові характеристики як єдиний аспект, хоча це і досить вузько та недостатньо пов’язано, в інших - дається обмежений перелік конкурентних переваг, які формуються в усіх сферах діяльності підприємства. Ще більше плутаниці у трактуванні підприємства, починаючи від порівняльних переваг, яке має підприємство по відношенню до інших конкурентних на ринку, до уміння зберігати свої позиції на вибраних ринках, а також категорії, що характеризують здатність підприємства функціонувати та розвиватись відносно до намічених стратегічних цілей, конкуруючи своєю продукцією з іншими учасниками ринку та комплексу соціально-економічних характеристик, які показують становище суб’єкта господарювання на ринку. В визначеннях акцентується увага на наявність переваг без розуміння їх переліку та пріоритетності, в одних дається змістовна характеристика, в других - функціональна, тощо. З наведених трактувань конкурентоспроможності підприємства найбільш повним, хоча і довгим є те, що це комплексне системне поняття, котре відображає конкурентні переваги підприємства над іншими за сукупністю економічних, фінансових, виробничих, ринкових, кадрових, товарних і інших параметрів, які у певний спосіб між собою поєднані, формують пріоритетну унікальність та закріпленість позицій на певному ринку в конкретний проміжок часу за визначеного впливу середовища та функціонування. З наведеного можна зробити висновок про відсутність єдності щодо трактування конкурентоспроможності.

В Законі України «Про конкурентоспроможність й обмеження монополістичної діяльності» конкурентоспроможність визначається як змагальність об’єктів, що хазяїнують, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного з них односторонньо впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному ринку. Тому можна відмітити, що правильність визначення «конкурентоспроможність» залежить від єдності науково-методологічних основ і повинно базуватися на логічній послідовності: конкурентоспроможність – рівень конкурентоспроможності – конкурентоспроможність об’єкту – рівень конкурентоспроможності об’єкту, доповнюючи і розширюючи попереднє. конкурентоспроможність це властивість об’єкту, а рівень конкурентоспроможності – кількісна характеристика. При визначенні не треба наводити перелік окремих змінних чинників, або характеристик. Все це можна віднести до теорії конкурентоспроможності, практичне значення якої мінімальне. Базуючись на кінцевому ефекті і опускаючи проміжні, коротко конкурентоспроможність продукції – це її властивість повністю задовольняти вимогам споживачів, бути запотребованою на ринку за рахунок її високої якості, мінімальних витрат по виготовленню, експлуатації та доступній ціні, а конкурентоспроможність підприємства, фірми, компанії, галузі чи навіть держави – це властивість їх виробників випускати таку продукцію.

Сьогодні відомий також термін гіперконкурентоспроможність, під яким розуміється ситуація на ринку, коли одночасно діють раніше ізольовані один від одного конкурентні чинники, що призводять до виникнення багатоаспектної, динамічної та агресивної конкурентоспроможності. Її ознаки: зниження виразності галузевих меж, посилення динамізму розвитку ринку, різке зростання кола інтересів конкретних сторін, підвищення агресивності учасників ринкового суперництва.

В

Рис. 1.1. Співвідношення продукції та

конкурентоспроможності

зв’язку з чисельними різними трактуваннями основних термінів при вивченні конкурентоспроможності для більш їх точного окреслення виникає необхідність в їх уточненні. Під продукцією розуміється кінцевий продукт, який випускається на підприємстві. Такою продукцією можуть бути вироби, процеси і послуги (рис. 1.1). В и р о б о м вважається будь який предмет або їх набір, які виготовляються і є кінцевою продукцією на підприємстві. Тому виробом може бути як автомобіль, літак, так і гвинт або гайка. Виріб складається з деталей та вузлів. Д е т а л ь – це елемент виробу, виготовлений з одного чи різних матеріалів без застосування складальних операцій. Кілька деталей, з’єднаних разом незалежно від інших деталей, називається в у з л о м або складальною одиницею. Процесом (лат. - processus - хід, просування) – послідовна зміна станів чого-небудь, стадій розвитку даного явища, а також певна сукупність послідовних дій, спрямованих на досягнення певної мети. Послуга - вчинена однією фізичною чи юридичною особою на користь іншої особи, дія чи діяльність, спрямована на задоволення потреб інших осіб, за винятком діяльності, що здійснюється на основі трудових правовідносин. Послуги спрямовані безпосередньо на споживача, в процесі виконання яких не створюється новий матеріально-речовинний продукт, але змінюється якість наявного продукту. Послуга характеризується невідчутністю, незберігаємістю, непостійністю якості та невіддільністю від джерела, можуть вироблятися, передаватися та споживатися одночасно. Послуги можуть бути матеріальними й нематеріальними, юридичними, фінансовими, лікарськими, освітянськими, житлово-комунальними, туристичними, інформаційними, торговельними і т.п. Сфера послуг - частина економіки, яка включає в себе всі види комерційних і некомерційних послуг, зведена узагальнююча категорія, що включає відтворення різноманітних видів послуг, що надаються підприємствами, організаціями, а також фізичними особами. Саме сфера послуг складає, в економічно розвинених країнах, основну частину економіки за кількістю зайнятих (більше 60%). Рештою частин економіки прийнято вважати виробництво - промисловість і сільське господарство.

При розгляді конкурентоспроможності часто зустрічаються також терміни «товар» і

«продукт». Товар від продукту відрізняється способом споживання та передачі іншим, які можуть бути вироблені певним виробником, спожиті самим виробником або реалізовані на ринку. У першому і другому випадку, тобто коли перелічені блага споживаються виробником або передаються іншим суб'єктам без будь-якого еквіваленту, вони є натуральними продуктами, а у третьому випадку стають товарами. При цьому за своїми властивостями, формою, якістю та призначенням вони не змінюються, а причина різниці криється не в природних їх властивостях, а в суспільних відносинах, які роблять продукт товаром. Якщо продукт праці чи благо не продані й за них у процесі обміну не отримано певного еквіваленту, то вони суспільству непотрібні і товаром бути не можуть. Визначається це через купівлю-продаж. Тому товар - це продукт праці чи певне благо, що здатні задовольняти потреби і призначені для обміну (купівлі, продажу). Товари можуть бути матеріальними тривалого (авто, телевізори, меблі, тощо) чи короткочасного користування (продукти харчування, одяг, мило, тощо). Продуктом вважається результат процесів перетворення ресурсів (ресурс - кількісна міра можливості виконання будь-якої діяльності, умови, що дозволяють за допомогою певних перетворень отримати бажаний результат). В економіці та техніці продуктом вважається речовий або інтелектуальний результат людської праці, чи товаром, який ідеально задовольняє потреби ринку. За характером праці вирізняються продукти розумової праці, інформпродукти, фізичної праці, а за призначенням – харчування, побуту, машини, житло, тощо.

Є

Рис. 1. 2. Схема формування

конкурентоспроможності продукції

достатньо багато визначень конкурентоспроможності від простих до досить закручених. Коротко конкурентоспроможність є складною інтегральною властивістю, котра характеризує привабливість продукції для споживача та прибутковість для виробника, тобто забезпечує консенсус між обома сторонами. конкурентоспроможність розглядається у двох аспектах: ефект у розробника, виробника, споживача від створення виробництва та споживання продукції та витрати на досягнення цього ефекту (рис. 1.2).

Таким чином, можна вважати, що конкурентоспроможність продукції є її властивістю, обумовленої сукупністю техніко-експлуатаційних і економічних характеристик, які визначають можливість реального задоволення конкретної потреби споживачів на даному ринку. Розрізняється конкурентоспроможність продукції (вироби, процеси і послуги), підприємства, галузі, країни. Рівень конкурентоспроможності є її кількісною характеристикою ступеня відповідності техніко-експлуатацій-них і економічних параметрів продукції реально задовольняти нею конкретні потреби споживачів у порівнянні з аналогічною продукцією даного ринку, тобто прототипом. Під аналізом конкурентоспроможності продукції розуміється: аналіз ринку, виділення та вивчення техніко-експлуатаційних і економічних параметрів продукції, всіх чинників, що впливають на формування попиту на цьому ринку, встановлення рівня техніко-експлуатаційних і економічних параметрів продукції, що планується для представлення на ринку, кількісну оцінку конкурентоспроможності продукції.