Формування цілей організації показано на рис. 1.
Рис. 1. Схема формування цілей організації
Стратегія — це довгостроковий якісно визначений напрям розвитку організації, спрямований на закріплення її позицій, задоволення потреб споживачів та досягнення поставлених цілей. Стратегію вирізняють довгостроковість та впровадження інновацій. Основне завдання, яке вирішує стратегія діяльності фірми — забезпечення впровадження інновацій та змін в організації шляхом розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої координації та передбачення майбутніх змін у діяльності.
Стратегічний контроль — це процес забезпечення досягнення організацією своєї мети. Процес контролю складається з установлення стандартів, виміру фактично досягнутих успіхів і проведення корекції в тому разі, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від установлених стандартів. Керівники починають втілювати функцію контролю відтоді, як визначили мету, завдання та створили організацію. Контроль є невід’ємним елементом сутності будь-якої організації.
Це спонукає Пітера Друкера заявити таке: «Контроль та визначення напряму — це синоніми». Функція контролю — це характеристика керівництва, яка дає можливість виявити проблеми та скоригувати відповідно діяльність організації до того, як ці проблеми стануть кризою. Один із важливих аспектів контролю полягає в тому, щоб визначити, який саме напрям діяльності організації найефективніше сприяє досягненню її загальної мети. Контроль повинен бути всеохоплюючим. Кожний керівник незалежно від своєї посади здійснюватиме контроль, навіть якщо цього йому ніхто персонально не доручає. Контроль є основним елементом керівництва. Ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати повністю окремо від контролю. Саме завдяки контролю здійснюється вчасне коригування цілей організації та засобів їх досягнення.
2.5. Основні підсистеми планування. Функціонування системи планування на підприємстві передбачає чітку взаємодію її основних підсистем — комплексів планових розрахунків, які взаємо узгоджуються за часом, змістом та функціональними сферами діяльності підприємства. За змістом і формою прояву розрізняють такі види (форми) планування і планів: а) з точки зору обов'язковості планових завдань розрізняють директивне та індикативне планування; б) залежно від терміну, на який складається план, і ступеня деталізації планових розрахунків прийнято розрізняти довгострокове (перспективне), середньострокове і короткострокове (поточне) планування; в) за складом планових рішень розрізняють: 1) стратегічне планування; 2) поточне (оперативно-календарне планування); 3) зведене планування загальних результатів та фінансове планування.
2.6. Склад планів. Результати виконаних у процесі планування планово-контрольних розрахунків заведено зводити у планові та планово-звітні документи, які створюють цілісну картину передбачуваного й реального розвитку підприємства у плановому періоді: п’ятирічному (три- або дворічному) з розподілом першого року за кварталами чи місяцями з наростаючим підсумком. Як правило, загальний план підприємства готують у вигляді таблиць. Дані таблиць можуть бути проілюстровані графіками й коментарями. Доцільним є включення до складу розділів також короткого резюме — загальних положень.
2.7. Організація розроблення планів на підприємстві. Успішне проведення інтегрованих планових розрахунків потребує відповідної структурної та процедурної організації системи планування на підприємстві. В організаційному аспекті особливо важливим є питання централізації та децентралізації у виконанні планувальних робіт. Під час розв’язання питання про співвідношення централізації та децентралізації в плануванні вирішальне значення має принципове регламентування повноважень щодо прийняття рішень та підпорядкованості для суб’єктів планування в підрозділах підприємства. Крім цього, важливу роль відіграють різновид і значущість відповідного об’єкта планування. Центральний (штабний) відділ планування на підприємстві займається передусім розробленням та вдосконаленням системи планування на підприємстві. До його функцій також відносять:
змістово-організаційну підтримку керівництва підприємства під час підготовки й проведення робіт зі складання планів;
методичне забезпечення розроблення планів структурних підрозділів підприємства;
підготовку й подання матеріалів з аналізу стану зовнішнього середовища;
зведений аналіз діяльності підприємства в цілому;
поточний контроль за процесом виконання планів і подання даних про наявні відхилення;
аналіз причин відхилення у виконанні плану та розроблення пропозицій щодо коригування планів;
координацію підготовки окремих розділів плану й розроблення зведеного плану.
Розроблення стратегічних планів — виключна прерогатива центрального відділу планування. На великих підприємствах ця функція може стати відокремленою й виконуватися спеціалізованим відділом стратегічного планування.