97. Загальне поняття злочину. Види злочинів.

Поняття злочину займає центральне місце в кримінальному праві будь-якої держави. Це поняття з'являється на певному етапі розвитку суспільства і тільки з появою держави, воно не є постійним, тому що міняється з еволюцією суспільства і відповідає інтересам політичних сил, які здійснюють державну владу. Піонтковський А.А. у своїй праці "Вчення про злочин" підкреслював "визначення поняття злочину міститься у виявленні суттєвих суспільних властивостей того діяння, яке вважається в кримінальному законодавстві даної держави злочином".

Злочином є передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст.11 ККУ).

Злочин характеризується ознаками:

- кримінальною протиправністю, тобто діянням (дією чи бездіяльністю) спрямованим проти заборони, визначеної в конкретній статті Особливої частини ККУ;

- суспільною небезпекою діяння, що проявляється в настанні чи загрозі настання суспільно-небезпечних наслідків;

- виною, тобто психічним ставленням особи до вчинюваної нею дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом, та її наслідків, вираженим у формі умислу або необережності;

- кримінальною караністю, що конкретизована в санкціях статей Особливої частини Кримінального кодексу у вигляді кримінальних покарань.

Наявність всіх вище визначених ознак е підставою для порушення компетентними органами держави кримінальної справи (ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України).

Злочин має місце тільки тоді, коли суспільно-небезпечне діяння містить його склад, тобто сукупність встановлених кримінальним законом об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують це діяння, як злочин. Елементами складу злочину є:

1) об'єкт злочину - це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом і на які здійснюється протиправне посягання (відносини життя, здоров'я людини, відносини власності, екологічні відносини та інші);

2) об'єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона прояву суспільно-небезпечного діяння, яка характеризується ознаками:

o суспільно-небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю особи);

o суспільно-небезпечними наслідками;

o причинним зв'язком між діянням та суспільно-небезпечними наслідками, що настали;

o місцем, часом, способом, знаряддям та засобом, обстановкою вчинення злочину;

3) суб'єкт злочину - це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до ст. 22 ККУ може наставати кримінальна відповідальність (за всі злочини з досягненням 16 років, а за окремі, перелік яких визначений у цій статті з 14 років). Суб'єкт злочину може бути спеціальним, він крім вищезазначених ознак загального суб'єкта також володіє додатковими ознаками:

- приналежністю до громадянства України при вчиненні державної зради (ст. 111 ККУ);

- приналежністю до громадянства іноземної держави чи перебування у стані без громадянства при вчиненні шпигунства (ст. 114 ККУ);

- перебування у родинних відносинах при вбивстві матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 ККУ);

- є медичним працівником при ненаданні допомоги хворому (ст. 139 ККУ);

- є службовою особою при вчиненні злочинів у сфері службової діяльності (ст. 364-368 ККУ);

- є військовослужбовцем при вчиненні військового злочину (ст. 402-431 ККУ);

- та інші;

4) суб'єктивна сторона злочину - це внутрішня психічна діяльність особи пов'язана з вчиненням суспільно небезпечного діяння, яка характеризується ознаками:

o виною (умисною чи необережною);

o метою, тобто психічною уявою особи про бажаний результат, якого вона прагне досягти вчиняючи злочин;

o мотивом, тобто психічним спонуканням особи до протиправних дій (корисливий, кар'єристський мотив, неприязнь та інші);

o емоції; тобто стан сильного душевного хвилювання викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого.

Вказані ознаки дають можливість зрозуміти психічні процеси, що відбуваються та відображають зв'язок свідомості та волі особи із тим кримінально-протиправним діянням, що нею вчиняються.

Наявність всіх чотирьох ознак складу злочину є свідченням того, що він має місце, а також єдиною фактичною підставою для кримінальної відповідальності особи.

Залежно від різних критеріїв злочини розподіляються на різні групи:

1) залежно від родового об'єкта злочину:

- злочини проти життя та здоров'я особи;

- злочини проти волі, честі та гідності особи;

- злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи та інші, що визначені в розділах Особливої частини Кримінального кодексу;

2) залежно від ступеня суспільної тяжкості злочину:

o злочини невеликої тяжкості, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.

o злочини середньої тяжкості, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

o тяжкі злочини, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

o особливо тяжкі злочини, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

3) залежно від форми вини особи:

- умисні злочини;

- необережні злочини;

- злочини, що вчиняються при змішаній формі вини, при яких особа порізному відноситься до свого діяння і його наслідків, тобто вона вчиняє діяння умисно, але до наслідків відноситься необережно (при нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, відношення особи до смерті потерпілого є необережним ст. 121 ККУ).

98. Стадії вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину - це визначені законом етапи підготовки і безпосереднього скоєння злочину.

Кримінальний кодекс України визначає дві стадії попередньої злочинної діяльності, пов'язаної із вчиненням злочину:

1) готування до злочину, тобто підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Готування до злочину характеризується ознаками:

а) підшукуванням або пристосуванням засобів чи знарядь, при цьому підшукуванням є фактичне законне чи незаконне придбання засобів чи знарядь:

- засобами є будь-які предмети, які полегшують вчинення злочину (снодійні чи отруйні речовини, підроблені документи, транспортні засоби та інше);

- знаряддями є будь-які предмети, які безпосередньо використовуються особою для вчинення злочину (різні види холодної або вогнепальної зброї, відмички, кастети, інші предмети, які необхідні для полегшення вчинення злочину).

Пристосування засобів чи знарядь полягає у різноманітному впливові суб'єкта злочину на різні речі з метою використання їх як засобів і знарядь вчинення злочину (виготовлення із мисливської рушниці обрізу чи перероблення газового пістолету у вогнепальну зброю та інше);

б) підшукування співучасників або змова на вчинення злочину є визначення осіб, які необхідні для полегшення вчення злочину, схиляння їх до участі у його вчиненні шляхом умовляння, підкупу, погрози чи іншим чином, а також попередня змова вказаних осіб, щодо спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення злочину;

в) усунення перешкод, тобто заздалегідь прийняття різних мір і заходів, які ускладнюють вчинення злочину (відключення сигналізації, призначення на чергування у день вчинення злочину особи, яка має недостатній рівень підготовки та інше);

г) інше умисне створення умов для вчинення злочину (розробка плану вчинення кримінально-протиправних дій, знайомство співучасників з місцем майбутнього вчинення злочину, проведення попередніх тренувань та інше).

У самому готуванні до злочину може міститися інший закінчений злочин, так придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї та бойових припасів до неї без передбаченого законом дозволу, що здійснюється особою для вчинення іншого злочину містить склад закінченого злочину, передбаченого ст. 263 ККУ.

Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

2) замах на злочин - це вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на злочин може бути:

o незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця і злочинний результат не наступив (особа хотіла вчинити крадіжку із квартири, але не змогла її відкрити і при цьому була затримана);

o закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її воді (особа хотіла викрасти гроші із сейфу, його відкрила але грошей там не було; особа стріляла в іншу особу з метою її вбивства, але не влучила).

Із замаху починається виконання об'єктивної сторони злочину.

З суб'єктивної сторони, приготування і замах на злочин можливі тільки з прямим умислом.

Окремі злочини не мають таких стадій як приготування чи замах на злочин. Так, залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати Ш таку допомогу не має таких стадій (ст. 135 ККУ), як і інші злочини із формальним складом. Злочини із формальним складом Є закінченими із моменту вчинення самого діяння, незалежно від наслідків і має склад злочину.

Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за тією статтею Особливої частини ККУ, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.