
- •Розділ іх недобросовісна конкуренція
- •1.1. Передумови захисту від недобросовісної конкуренції
- •Міжнародні гарантії захисту від недобросовісної конкуренції
- •Поняття недобросовісної конкуренції
- •Поняття суб’єкта господарювання
- •Особливості визначення поведінки суб’єкта господарювання недобросовісною конкуренцією
- •Торгові та інші чесні звичаї в підприємницькій діяльності: особливості їх визначення
- •1.2.4. Види недобросовісної конкуренції
- •2. Неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання
- •Поняття ділової репутації та її складові
- •Поняття “неправомірності використання” ділової репутації
- •Неправомірне використання чужих позначень
- •2.2.4. Особливості встановлення «змішуваності»
- •Неправомірне використання товару іншого виробника
- •Особливості кваліфікації неправомірного використання товару іншого виробника
- •Копіювання зовнішнього вигляду виробу
- •2.4.1. Особливості доведення факту порушення у формі копіювання зовнішнього вигляду виробу
- •2.5.1. Серед видів незаконної реклами прийнято виділяти недобросовісну рекламу, порівняльну та оманливу.
- •Особливості кваліфікації інформації як порівняльної реклами
- •Створення перешкод суб’єктам господарювання в конкуренції
- •3.1.2. При встановленні факту дискредитації варто встановити:
- •3.4. Підкуп працівника, посадової особи постачальника або покупця
- •6. Комерційна таємниця: проблеми охорони та кваліфікації посягань
- •Поняття комерційної таємниці
- •Процесуальні засади захисту від недобросовісної конкуренції
- •7.2. Як визначається підвідомчість справ про захист від недобросовісної конкуренції
- •7.3. Заява повинна містити такі відомості
- •7.4. Порядок розгляду справ про недобросовісну конкуренцію
- •7.5. Рішення антимонопольних органів при доведенні факту недобросовісної конкуренції
- •Відповідальність за вчинення недобросовісної конкуренції
- •8.1.2.1 Особливості застосування окремих заходів відповідальності антимонопольними органами України
- •8.2. Адміністративна відповідальність
- •8.3. Цивільна відповідальність
- •8.4. Кримінальна відповідальність
- •8.4.2.2. Об'єктивна сторона злочину характеризується; 1) вчиненням дій, спрямованих на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю; 2) незаконним використанням таких відомостей.
- •8.4.2. 3. Суб'єкт злочину загальний.
Створення перешкод суб’єктам господарювання в конкуренції
Другою групою правопорушень, що визнаються Законом недобросовісною конкуренцією є створення перешкод господарюючим суб'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції ( глава 3 Закону).
Закон називає 8 складів правопорушень, що відносяться до названого виду, а саме: дискредитація господарюючого суб'єкта (підприємця); схилення до бойкоту суб'єкта господарювання; схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника); схилення суб'єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом; підкуп працівника постачальника; підкуп працівника покупця (замовника); досягнення неправомірних переваг у конкуренції, інформація, що вводить в оману.Варто зазначити, що Закон не містить виключного переліку дій, що визнаються недобросовісною конкуренцією взагалі та створенням перешкод у конкуренції, зокрема. Проте, перешкода може приймати різні форми. Варто, зазначити, що перешкода у конкуренції може мати адміністративний або ринковий характер. В будь-якому разі перешкоди у конкуренції пов’язуються з наявністю обмежень при здійсненні підприємницької діяльності, які або ускладнюють процес здійснення підприємницької діяльності, а окремих випадках унеможливлюють її здійснення. Аналіз положень Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”.
3.1. Дискредитація суб’єкта господарювання Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Таким чином, дискредитацією є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, в тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання.
Діловою репутацією вважається оцінка професійних якостей, придбана протягом тривалого часу суспільна оцiнка діяльності суб'єкта господарювання, а також його продукції (товарів, робіт, послуг).
Характерною рисою цієї неправомірної дії є те, що при вчиненні дії, яка має ознаки дискредитації особа, що її вчиняє не обов'язково отримує певні переваги чи зиск. Крім того при кваліфікації певної дії як дискредитації підприємця не обов'язково доводити наявність шкоди достатнім є можливість її завдання.
Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, відповідне право належить і фізичній особі (відповідно до ст. 299 Цивільного кодексу України). Проте, спосіб реалізації права на захист особа обирає на свій розсуд (відповідно до ст 20 Цивільного кодексу України), тобто може використовувати як адміністративні (зокрема, шляхом звернення до антимонопольних органів), нотаріальні, судові засоби захисту так і здійснювати самозахист порушених прав.
3.1.1. Основні форми та методи дискредитації Згідно положень ст. 8 Закону “Про захист від недобросовісної конкуренції” дискредитація здійснюється шляхом поширення відомостей про товари, роботи, послуги суб’єкта господарювання або інші складові його ділової репутації. Для визнання відповідної поведінки дискредитацією необхідно встановити, що такі відомості є неточними, неповними, недостовірними. Проте, варто враховувати, що відповідно до Науково-практичного коментарю Всесвітньої організації інтелектуальної власності щодо застосування положень Паризької конвенції про охорону прав промислової власності від 20.03.1883 р. зазначається:
п. 12.66 Згідно до ст. 10 bis (3) Паризької конвенції, будь-яка вказівка чи твердження, використання якого може ввести в оману, треба “зокрема”, розглядати як такі, що суперечать чесним звичаям.
п. 12.70. Загально визнано, що введення в оману не обмежується завідомо недостовірними заявами чи твердженнями, які можуть створити недостовірне враження у споживача. Достатньо того, що вказівка (як це передбачено в ст 10 bis (3)3 Паризької конвенції) може ввести в оману. Навіть заяви, які є правдивими, можуть розглядатися як неправдиві.
п. 12.78. Повідомлення, що вводе в оману не обов’язково повинно носити стверджуючий характер: напівправда завжди одночасно і напівнедостовірність.
п. 12. 91. “… любі, навіть правдиві зауваження, здатні дискредитувати конкурента, підпадають під пряму заборону, як акт дискредитації конкурента, підпадають під пряму заборону, як акт дискредитації або є порушенням про чесні торгові звичаї. Таким чином, любі зауваження на адресу конкурентів, навіть якщо вони вірні по суті, розглядаються як акт недобросовісної конкуренції при умові, що такі “нападки” стають надмірними.”