- •Зобов’язання: поняття, особливості, види, суб’єкти
- •Види зобов'язань і система зобов'язального права
- •Виконання зобов'язання
- •73 Загальні положення про способи забезпечення виконання зобов’язань, їх характерні риси та види.
- •Поняття, функції, види неустойки. Характерні риси штрафу та пені. Збільшення та зменшення розміру неустойки.
- •75. Поняття, порядок оформлення поруки та гарантії Порука
- •Гарантія
- •Поняття, функції, форма завдатку. Відмінність завдатку від авансу.
- •Поняття, правове регулювання застави. Сторони, форма, зміст договору застави.
- •Форма договору застави
- •Зміст договору застави
- •78. Види застави: заклад; застава товарів у обороті та переробці; застава майнових прав, застава цінних паперів; іпотека. Порядок звернення стягнення на предмет застави. Заклад
- •Застава товарів в обороті або переробці
- •Звернення стягнення на заставлене рухоме майно
- •Поняття та підстави припинення зобов’язань.
- •Поняття, функції цивільно-правовивих договорів
- •Зміст свободи договору
- •82.Класифікація договорів у цивільному праві
- •83. Основні та попередні договори
- •84. Вільні та публічні договори. Ознаки публічних договорів. Взаємоузгоджені та договори приєднання.
- •85. Договори за участю третіх осіб
- •86. Зміст договору. Істотні умови договору
- •87. Поняття та стадії укладення договорів.
- •88. Місце та момент укладення договору
- •89. Зміна та розірвання цивільно-правового договору
- •90. Договір купівлі-продажу. Зміст договору купівлі-продажу
- •91. Поняття та особливості договору роздрібної купівлі-продажу
- •92. Загальна характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції Поняття договору контрактації
- •Умови укладення та виконання договору контрактації
- •93. Поняття та зміст договору про постачання енергетичними й іншими ресурсами через приєднану мережу; його відмінність від подібних договорів.
- •Зміст договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
- •94. Загальна характеристика договору міни
- •Правова характеристика договору-двосторонній, консенсуальний, оплатний
- •Предмет договору дарування
- •Форма договору дарування
- •Зміст договору дарування
- •Обов'язки обдаровуваного
- •Види договору дарування
- •96. Поняття, форма і сторони договору ренти. Забезпечення виплати ренти і відповідальність за прострочення виплати ренти.
- •98. Поняття, предмет, зміст та строк договору майнового найму
- •99. Основні різновиди договору найму (оренди).
- •100. Договір прокату. Предмет та особливості договору прокату. Плата за прокат речі. Особливості договору прокату.
- •Права та обов'язки сторін
- •101. Поняття договору найму житла. Сторони у договорі найму житла.
- •102. Поняття договору лізингу. Форма та зміст договору лізингу.
- •Форма договору лізингу
- •Поняття та сторони договору позички. Форма та предмет договору позички. Зміст та строк договору позички. Поняття договору позички
- •Елементи договору позички
- •Договір підряду та його характерні ознаки
- •Поняття договору будівельного підряду. Обов’язки сторін за договором будівельного підряду. Порядок, строк і укладання договору будівельного підряду.
- •Поняття договорів перевезення вантажів, види, предмет, сторони
- •Поняття договорів перевезення пасажирів, предмет, сторони, форма, права та обов’язки сторін.
- •Поняття, предмет та форма договору транспортного експедирування.
- •Поняття договору транспортного експедирування
- •Характеристика договору транспортного експедирування
- •Поняття, предмет, сторони та види договору зберігання Поняття договору зберігання
- •Характеристика договору зберігання
- •Спеціальні види договорів зберігання
- •111.Поняття, предмет та форма договору страхування.
75. Поняття, порядок оформлення поруки та гарантії Порука
Порука як особистий вид забезпечення виконання зобов'язання означає, що у разі порушення боржником зобов'язання, нею забезпеченого, майнові інтереси кредитора задовольняються поручителем. Встановлюється порука виключно в договірному порядку. Згідно зі ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Встановлення поруки оформлюється договором про поруку, який укладається між кредитором за основним зобов'язанням і поручителем. Якщо договір поруки укладений як тристоронній договір між кредитором, боржником та поручителем, немає підстав визнавати його недійсним, коли всі істотні умови поруки в ньому викладені1, наприклад, коли договір поруки укладений як одна з умов основного договору, зокрема, договору позики.
Необхідність в укладенні договору (договір про надання послуг щодо поруки) між поручителем та боржником виникає, коли постає питання про оплату послуг поручителя: вимагати виплати певної винагороди за надану послугу поручитель має тільки тоді, коли про це є спеціальний правочин між поручителем і боржником.
Договір поруки вважається укладеним, коли сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов (консенсуальний) і дотрималися письмової форми. Недодержання письмової форми робить договір нікчемним. За бажанням сторін договір про поруку може бути нотаріально посвідчений. Доцільність цього виявляється в разі необхідності пред'явлення вимог до поручителя. Так, якщо поручитель не виконає свій обов'язок перед кредитором добровільно, то постає питання про судовий примус, якого можна уникнути, якщо договір поруки був нотаріально посвідчений - стягнення відповідної суми буде здійснюватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Гарантія
Відповідно до ст. 560 ЦК за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, бенефіціар (кредитор за основним зобов'язанням) та принципал (боржник за основним зобов'язанням). При цьому гарантами можуть виступати лише фінансові установи. Бенефіціарами ж та принципалами можуть бути як фізичні особи, у тому числі підприємці, так і юридичні особи. Гарантія, видана нефінансовою установою, не може вважатися дійсною. Якщо сторони мали на увазі встановити відносини гарантії, але гарант є неналежним, відповідне зобов'язання має бути визнано судом недійсним. Якщо ж сторони, скориставшись відкритим переліком видів забезпечення виконання зобов'язань, встановлять забезпечення з назвою "гарантія", яке передбачатиме відповідальність за порушення грошового зобов'язання боржником особи, що не є фінансовою установою, то відповідно до загальних положень про забезпечення виконання зобов'язань таке забезпечення має бути акцесорним, отже, відповідатиме юридичній природі поруки як особисте акцесорне забезпечення і забезпечить виконання зобов'язання у свій спосіб. Таким чином, суд, вирішуючи питання щодо недійсності забезпечення, має встановити дійсні, реальні наміри сторін щодо сутності забезпечувального зобов'язання.
Гарантія - односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Вчиняючи таку дію, гарант, по суті, виконує грошове зобов'язання принципала перед бенефіціаром повністю або в певній частині (але не більше суми, зазначеної в гарантії) відповідно до умов гарантії. Згідно з ч. 1 ст. 566 ЦК обсяг відповідальності гаранта перед бенефіціаром за порушення боржником-принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, обмежується сплатою суми, на яку її видано.
Головною рисою, що виділяє гарантію серед інших видів забезпечення виконання зобов'язань, є її незалежність від основного зобов'язання, виконання якого гарантія має забезпечити. Припинення основного зобов'язання або визнання його недійсним не тягне за собою припинення гарантії, навіть тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання. Відмовитися від задоволення вимог кредитора гарант може тільки тоді, коли такі вимоги не відповідають умовам гарантії або сплинув строк дії гарантії. Незалежність гарантії від основного зобов'язання підкреслюється і правилом, встановленим ч. З ст. 565 ЦК, - гарант, який після пред'явлення до нього вимоги кредитором дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, повинен негайно сповістити про це кредитора та боржника. Однак при отриманні, незважаючи на таке повідомлення, повторної вимоги бенефіціара гарант зобов'язаний його задовольнити. До отримання повторної вимоги та збігу розумного часу на її розгляд гарант не вважається таким, що вдався до прострочення за своїм зобов'язанням перед бенефіціаром.