74. Поняття, функції, види неустойки. Характерні риси штрафу та пені. Збільшення та зменшення розміру неустойки.

За ст. 549 ЦК України неустойка — це грошова сума або інше майно, які боржник має передати кредиторові в разі, якщо боржник порушив зобов’язання. Її властивостями є можливість стягнення неустойки за факт порушення зобов’язання, без надання доказів про завдання збитків та їх розмір; можливість для сторін на свій розсуд сформулювати підстави, розмір та умови сплати неустойки; можливість для кредитора оперативно компенсувати збитки, завдані йому невиконанням договору, у зручній для нього грошовій формі.

Неустойка має характер додаткового обтяження для боржника і, за загальним правилом, підлягає сплаті незалежно від наявності збитків (ст. 624 ЦК).

Умовами стягнення неустойки є невиконання (неналежне виконання) зобов’язання і вина боржника незалежно від наявності збитків у кредитора. Однак якщо наявні збитки, то залежно від співвідношення права на стягнення неустойки з правом на відшкодування збитків розрізняють залікову неустойку — не виключає права вимагати відшкодування збитків, але тільки в тій частині, яка не покрита неустойкою; виняткову — закон або договір можуть передбачити стягнення тільки неустойки, але не збитків (використовується, як правило, у випадках прострочення зобов’язання); штрафну (кумулятивну) — стягнення збитків у повній сумі поверх неустойки; стягується у вигляді загального правила; договором, зобов’язальної вимоги (неустойка, порука, гарантія). Договірна неустойка встановлюється домовленістю сторін. Її розмір, співвідношення зі збитками, порядок обчислення залежить цілком від сутності відносин за основним зобов’язанням та волі його учасників.

Нормативна (законна) неустойка передбачена на рівні законів, підзаконних актів, але залежно від характеру норми (імперативна чи диспозитивна) вона підлягає або безумовному застосуванню, або застосовується лише тоді, коли сторони своєю угодою не передбачили інший розмір неустойки (наприклад, ст. 625 ЦК України). Законна неустойка визначається актом цивільного законодавства і застосовується незалежно від того, передбачений чи ні обов’язок її сплати домовленістю сторін.

За метою та характером самого способу забезпечення виокремлюють засоби, що: встановлюють для боржника невигідні наслідки на випадок невиконання (неустойка, завдаток); супроводжуються виділом з майна боржника певної його частини, яка має перш за все задовольняти можливі вимоги цього кредитора, з відстороненням від неї інших можливих кредиторів (застава, притримання); мають на меті залучення до зобов’язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло б задовольняти вимоги кредитора (порука, гарантія).

Різновидами неустойки є штраф і пеня. Штрафом визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Функціональність неустойки як способу забезпечення виконання зобов’язання полягає в тому, що вона, по-перше, стягується лише за факт винного порушення зобов’язання, незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих порушенням зобов’язання; по-друге — невигідні наслідки порушення зобов’язання (розмір відповідальності у вигляді неустойки) сторони знають заздалегідь, на момент укладення основного зобов’язання, оскільки самі визначають його в договорі або він визначений безпосередньо актом цивільного законодавства.

Законодавець до вимог про стягнення неустойки встановлює скорочений строк позовної давності — один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК). Порядок зменшення або збільшення розміру неустойки передбачений у ст. 551 ЦК України.

Зменшення (збільшення) обсягу відшкодування збитків та сплати неустойки

1.  Якщо в порушенні зобов'язання є вина не тільки боржника,а й кредитора (змішана вина), суд згідно зі ст.616 ЦК відповідно зменшує розмір збитків і неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право застосувати такі ж наслідки й у випадку, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

2.  Підстави зменшення розміру відшкодування позадоговірної шкоди з урахуванням вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, передбачені ст.1І93 ЦК (див. коментар до гл.82 ЦК).

3.  Правила щодо зміни розміру неустойки містяться в ст.551ЦК, згідно з якою розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони за взаємною згодою можуть зменшити розмір неустойки, встановленої актом цивільного законодавства, крім випадків, коли закон прямо забороняє можливість такого зменшення. Суд може зменшити розмір неустойки у разі,коли він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення (див. коментар догл.49 ЦК).

4.  Згідно зі ст.614 ЦК нікчемним є правочин, яким скасовується  чи   обмежується   відповідальність  за  умисне   порушення  зобов'язання. Отже, при умисному порушенні зобов'язання скасування чи обмеження цивільно-правової відповідальності не може мати місце навіть на підставі правочину.