Ідея вільного виховання ж.-ж. Руссо

Принципи виховання	Природовідповідності (природне ви­ховання: спілкування з природою, гар­монія з нею)
	Пєдоцентризму (вільне виховання дитини: ідея доброго начала як первин­ної сутності людини)
Джерела виховання	Від природи (внутрішній розвиток здібностей та органів людини)
	Від оточуючих речей (набуття влас­ного досвіду відносно оточення)
	Від людей (навчання тому, як корис­туватися природними здібностями)
Форми виховання Методи виховання	Фізична праця у саду, в огороді, у майстерні ("праця є неминучим обов'язком суспільної людини"), реміс­ниче навчання, прогулянки, дотримання режиму праці і відпочинку
	Вправи, приклад старшого, бесіди, показ, спостереження, навіювання, зма­гання

9. Педагогічні погляди французьких філософів к.Гельвеція тад.Д1дро

Один з французьких філософів-просвітителів Клод Гельвецій (1715-1771) народився в Парижі в сім'ї придворного лікаря. За­кінчив єзуїтський колеж. У 1758 р. написав книгу "Про розулґ, що була спрямована проти основ феодального порядку, релігій­ної ідеології. Король та Папа приговорили книгу до спалення. Гельвецій врятував собі життя ціною публічного відречення від своєї праці. Однак він залишився вірним своїм ідеям, які виклав більш ґрунтовно в книзі "Про людину, її розумові здібності та її виховання⁹', яка була опублікована після його смерті.

Гельвецій продовжує Дж.Локка, коли погоджується з критико теорії "вроджених ідей" Декарта. Гельвецій стверджує, що все в людині можна звести до відчуттів. Звідси він робить висновок, що всі люди від народження мають рівні розумові здібності, рівні можливості до вдосконалення.

У поглядах Гельвеція можна виділити чотири основні ідеї:

1) вроджена рівність всіх лю­дей; 2) особливий інтерес як рушійна сила індивідуального розвитку і вирішальна основа в діяльності дітей; 3) виховання як спрямовуюча сила в розвит­ку інтересів; 4) політична сис­тема як визначальна основа виховання.Виходячи з того, що переробка суспільства можлива через виховання, Гельвецій пристрасно захищає суспільне

виховання і освіту. Серед основних переваг шкільного виховання Гельвецій називає: 1) сприятливі для здоров'я засоби того місця, де молодь може отримати своє виховання (мається на увазі, що при суспільному вихованні будинок, де виховуються та навча­ються діти, будується за містом і може добре провітрюватися, на відміну від батьківських домів, що часто малі і нездорові); 2) тверда дисципліна; 3) змагання, яке викликається, коли порів­нюють себе з багатьма іншими людьми; 4) освіченість виховате­лів; 5)твердість (домашнє виховання рідко буває мужнім і таким, що розвиває сміливість).

Гельвецій твердив, що мета виховання має полягати в тому, щоб розкрити серце дитини для гуманності, а розум - для правди, щоб виховувати патріотів, у свідомості яких ідея особистого доб­ра тісно пов'язана з ідеєю добра для всіх людей. Моральне вихо­вання, на думку Гельвеція, можна здійснювати за допомогою "Катехізису моралГ (подібно до релігійного катехізису), де ди­тина може взнати про справедливість, істину, користь тощо.

В працях Гельвеція велике місце відводиться розумовому ви­хованню, правильно поставленій освіті. Виходячи з того, що здо­рова людина є, при всіх інших умовах, більш щасливою, ніж лю­дина нездорова, Гельвецій велику увагу приділяв фізичному ви­хованню, яке повинно одночасно змінювати і тіло, і дух.

Критикуючи феодальне суспільство, Гельвецій висловлював­ся про виховання жінки. Жінки і чоловіки, на його думку, відріз­няються один від одного своєю реорганізацією, але це не означає, що ця відмінність є причиною більш низького розумового рівня жінок. Гельвецій бачив причину відсталості жінок у тому суспі­льному становищі, яке вони займають. Змінити становище жінки може правильне і добре організоване виховання.

Дені Дідро (1713-1784) - най­визначніший представник фра­нцузького просвітництва, випу­скник єзуїтського колежу в Па­рижі. Стоячи на позиціях сен­суалізму, Дідро вважав джере­лом знань відчуття. Проте, на відміну від Гельвеція, він не зводив до них пізнання, підкре­слюючи, що другим його сту­пенем є переробка відчуттів розумом. Він вважав, що "дум­ки правлять світом", і пов'язував прогрес суспільства з виданням мудрих законів і

розповсюдженням освіти. Натхненник і редактор "Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел", він велику увагу приділяв питанням виховання і навчання. Свої думки з цього приводу виклав в осно­вному в двох працях: "Систематичне спростування книги Гель' веція'\ "Про людину" (1774) і "План університету або школи пуб­лічного викладення всіх наук для російського уряду" (1775). В пе­ршій книзі Дідро, визнаючи, що за допомогою виховання можна досягти чимало, критикує Гельвеція за недооцінку того впливу, який чинить фізична організація людини, її анатомо-фізіологічні особливості на всю її розумову діяльність.

На думку Дідро, значення виховання полягає не у тому, щоб зробити з будь-якої середньо організованої дитини те, що бажано для її рідних і близьких, а у тому, щоб примусити її постійно за­йматися тим, до чого вона здатна: ерудицією, якщо вона наділена пам'яттю; геометрією, якщо вона легко комбінує числа і просто­ри; поезією, якщо в ній є пристрасть і уява тощо. Заклик Дідро врахувати природні особливості дитини, розвивати її індивідуа­льність заслуговує на позитивну оцінку.

Дідро відстоював принцип загального безкоштовного почат­кового навчання. Він проектував державну систему народної освіти.

Дідро розташував предмети основного циклу середньої шко­ли таким чином: 1-й клас - математика; 2-й клас - механіка; 3-й клас - астрономія; 4-й клас - природознавство, експериментальна фізика; 5-й клас - хімія, астрономія; 6-й клас - логіка, критика, граматика; 7-й клас - рідна мова; 8-й клас - стародавні мови, ан­тична література.

Крім цього, передбачається ще три цикли в післяобідній час:

1) філософія, мораль, природна релігія, історія і хронологія, гео­графія, основи економічної науки; 2) малювання, елементи архі­тектури; 3) музика, танці, фехтування, плавання, їзда верхи.

13 - 14. http://www.slideshare.net/ssuser0c837e/7-8195572

15. ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА К. УШИНСЬКОГО

7. Життя і педагогічна діяльність К Ушинського. Світогляд вченого.

2. Ідея гармонійного розвитку людини.

3. К. Ушинський про значення праці у вихованні людини.

4. Ідея національного виховання К. Ушинського.

5. Дидактика й методика початкового навчання К. Ушинського.

6.К. Ушинський про підготовку вчителя.

ЖИТТЯ І ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ К.Д.УШИНСЬКОГО. СВІТОГЛЯД ВЧЕНОГО

Костянтин Дмитрович Ушинський народився 2 берез­ня 1824 р. у М.Тулі. Гімназію закінчив у місті Новгород-Сіверському.На формування особистості майбутнього вчено­го великий вплив мала російсь­ка словесність до якої його до­лучав ^ тодішній директор І.Ф .Тимковський (майбутній професор і ректор Харківського університету).

У 1840 році він вступає до Московського університету на юридичний факультет.У 1844 році, 21-річним юнаком, Ушин­ський блискуче закінчує універ­ситет і отримує запрошен­ня посісти місце професора у Демидівському ліцеї М.Ярославля. Проте перед тим, як приступити до виконання своїх професорсь­ких обов'язків, К.Ушинський ще два роки провів у Московському університеті, готуючись до магістерського екзамену.

У 1846-1849 рр. К.Ушинський працює в Ярославському ліцеї професором камеральних наук.

У 1954 році К.Ушинський дістає посаду викладача російської мови та Інспектора класів у Гатчинському сирітському інституті, де працював до січня 1859 р. Тут широко проявилися його органі­заторські і педагогічні здібності.

У 1857-1858 рр. в "Журнале для воспитания" К.Ушинський опублікував статті "Про користь педагогічної літератури", "Три елементи школи", "Про народність у суспільному вихованні", "Шкільна реформа в Північній Америці" та ін.

Ушинський уже був відомий як визначний педагог-реформатор і тому його запрошують на посаду інспектора Смольного інституту шляхетних дівчат. Водночас він працював редактором "Журнала

Министерства народного просвеїцєния", в якому в 1860-1862 рр. опублікував статті: "Праця в її психічному і виховному значенні", "Недільні школи", "Питання про народні школи", "Рідне слово, "Проект учительської семінарії".

У 1862 році К.Ушинський змушений був залишити роботу в Смольному інституті, бо ті зміни, які він вніс у навчально-виховний процес, привели до ускладнення його стосунків з керів­ництвом. Побоюючись громадського суду за погане ставлення до К.Ушинського, Міністерство освіти відрядило його за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти.

У 1861 та 1864 він написав і видав чудові підручники для поча­ткового навчання дітей в елементарних школах та сім'ях "Дитячий світ" (1861) І "Рідне слово" (1864), а також хрестоматію і методи­чні посібники до них.

У середині 1867 року Ушинський повертається на Батьківщи­ну. Тяжка хвороба легенів обірвала плідну діяльність великого вченого, педагога.

Помер Ушинський у 1870 році в Одесі.