64. Справедливість як правове вираження свободи і рівності

65. Правова рівність як вираження свободи і справедливості

Вираження міри свободи, рівності та справедливості означає, що право з достатньою повнотою втілює основні права та свободи людини, визнані у світовому співтоваристві. Право є мірою свободи та рівності людей, установленою державою таким чином, щоб свобода одного не обмежувала свободи іншого. І цією мірою є справедливість. Повної свободи досягти не можна, проте можна бути вільним у тій мірі, у якій вільні інші. У праві свобода трансформується в суб'єктивні права, яким відповідають обов'язки, що їх обмежують. Своїм загальним масштабом рівною мірою право вимірює, «відміряє» і оформляє саме свободу в людських взаємовідносинах, свободу індивіда. Свобода не-обґрунтовується, що центр ваги розвитку права «знаходиться не в законодавстві... а в самому суспільстві». Свобода завжди є обмеженою конкретними рамками (мірою), які не допускають антигромадських актів «користування свободою». Це — рівність у свободі.

Справедливість — це баланс інтересів: влади і громадянина, виробника і споживача, продавця і покупця, роботодавця і робітника тощо. Справедлива міра свободи характеризує зміст права, а загальнообов'язковість права, що засновується на легітимному примусі, є його формальною властивістю, яка має істотний характер.

Найвище суспільне призначення права — забезпечувати у нормативному порядку свободу в суспільстві, підтверджувати справедливість, виключити сваволю і свавілля з життя суспільства.

66. Право, рівність і зрівнялівка

Рівність має місце там, де різним громадянам та / або групам громадян забезпечуються рівні юридичні можливості доступу до тих чи інших благ, а у разі отримання конкретною особою такого доступу – йому забезпечуються рівні юридичні можливості в порівнянні з іншими отримали аналогічний доступ особами, і жодному з отримали такий доступ не лагодиться перешкод у користуванні ним з боку і в інтересах доступу не отримали.У тому випадку, коли обмежується юридична можливість доступу до тих чи інших благ для якоїсь категорії або групи громадян; коли заради доступу до них громадян з низьким майновим становищем чи за іншою ознакою для цих громадян встановлюються юридичні привілеї або захищені законом економічні привілеї, наприклад , безкоштовний доступ або доступ за меншу, ніж для решти категорій, плату до тих же благ; коли особи, які отримали чесно і без привілеїв доступ до яких-небудь благ, обмежуються в користуванні ними заради тих, хто такий доступ не отримав або отримує за рахунок привілеїв; коли особи, які отримали доступ до таких благ, саме за ознакою володіння ними обмежуються у своєму правовому становищі, або несуть додаткову відповідальність, або їм відмовлено в задоволенні пов’язаних з цими благами потреб за рахунок ресурсів, службовців для задоволення потреб інших груп осіб, – в перерахованих ситуаціях має місце зрівнялівка. Причому «зрівнялівка» в даному випадку не просто термін політичний чи соціальний. У даному контексті – це порушення конституційного принципу рівності, причому порушення його щодо «кращих» для того, щоб поставити їх на один рівень з не досягли того ж, і підтягнути до цього рівня «гірших». Таке порушення конституційного принципу рівності так само неприпустимо, як і зворотне; і в той же час в сенсі політичному і з точки зору майбутнього країни воно, ущемляючи насамперед авангард суспільства, найбільш небезпечно і неприйнятно.