- •4. Історичний розвиток філософії права
- •5. Поняття та предмет філософії права
- •6. Філософське трактування суті та поняття права
- •7. Логічне та історичне у праві
- •8. Завдання та функції філософії права
- •14. Діалектика як методологія пізнання права
- •15. Екзестенціалізм як методологія пізнання права
- •16. Феноменологія права
- •19. Постмодернізм і право
- •20. Філософсько-правові дослідження у хх ст.
- •22. Позитивістьські та природно-правові концепції в сучасній філософії права
- •24. Традиції та новизна у процесі розвитку філософії права в Росії
- •1. Общая характеристика
- •2. Б. Н. Чичерин
- •3. П.И. Новгородцев
- •4. В.С. Соловьев
- •5. Н. А. Бердяев
- •27.Питання походже ння права
- •32. Історична школа права (Савіньї)
- •34. Легістська онтологія:право як закон
- •36. Лібертарно-юридична онтологія: реальне, наявне буття правового закону (в.С. Нерсесянц)
- •40. Специфіка процесу правового пізнання.
- •41. Межі і можливості пізнання правової реальності.
- •42. Взаємозв'язок гносеології права з онтологією права.
- •43. Методологічні принципи, методи і прийоми дослідження правових явищ.
- •44. Гносеологія права (як пізнається право?).
- •45. Природно-правова гносеологія.
- •46. Легістська гносеологія.
- •47. Лібертарно-юридична гносеологія.
- •48. Антропологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •49. Право як форма буття і здійснення свободи людини
- •50. Права людини і права громадянина: їх відмінність і співвідношення.
- •51. Суб'єктивні і об'єктивні права.
- •52. Концепції прав людини і прав громадянина: історія і сучасність.
- •53. Особа і право.
- •54. Ідеї природних, природжених, невідчужуваних прав і свобод людини
- •55.Механізми формування правової особи
- •56. Право на життя і право на смерть.
- •57. Проблема евтаназії в сучасній юриспруденції
- •58.Аксиологія права у структурі філософсько-правового знання
- •59. Соціальні цінності і право
- •60. Основні моменти права: рівність, свобода, справедливість
- •61. Пізнання свободи та її реалізація правом
- •62. Формальна рівність як принцип права
- •63. Ідея єдності рівності, свободи і справедливості у праві
- •64. Справедливість як правове вираження свободи і рівності
- •65. Правова рівність як вираження свободи і справедливості
- •66. Право, рівність і зрівнялівка
- •67. Воля у праві: проблема розумності і свободи волі
- •68. Право як загальна і необхідна форма і рівна міра свободи
- •69. Зміст і значення правового принципу формальної рівності
- •70. Формальна рівність і фактична рівність
- •71. Право як благо
- •72. Право і справедливість
- •73. Право і свобода
50. Права людини і права громадянина: їх відмінність і співвідношення.
Права людини і права громадянина є тісно взаємозалежними, але не тотожними.
Відмінності між правами людини і правами громадянина:
Права людини є |
Права громадянина |
Позатериторіальними - існують незалежно від державного визнання, закріплення в законі і поза зв'язком їх носія з конкретною державою |
Територіальні (національні) - передбачають наявність громадянства, тобто юридичний зв'язок людини і держави |
Загально-соціальними - належать людині за фактом народження як природні, невідчужувані права (апатриди, біженці не мають громадянства, але мають права людини) |
Спеціально-соціальні (юридичні) - закріплюються в законодавстві, нормативно-правових договорах, судових прецедентах і перебувають під захистом держави, громадянином якої є особа |
Природно залежними-.залежать від природи людини, належать їй від народження, задовольняють природні потреби |
Політично залежні - залежать від політики держави, державного (політичного) режиму задовольняють як природні потреби, так і політичні та інші інтереси |
Невизначено зобов'язальними - не залежать від виконання будь-яких обов'язків. Зобов'язаною стороною виступають сама держава, її органи, посадові особи |
Є визначено зобов'язальними - залежать від виконання обов'язків, які мають громадяни держави |
Не мають чітко окресленої форми вираження і сфери реалізації - первинно закріплені в міжнародних актах, і їх реалізація здійснюється у сфері будь-якого громадянського суспільства, де б не перебувала людина |
Мають чітко окреслену форму вираження і сферу реалізації - первинно закріплені в конституції певної держави, і їх реалізація охоплює сферу відносин індивіда з державою |
Права людини і права громадянина є близькими поняттями, в ідеалі мають збігатися, оскільки:
1) здійснення прав людини визначається переважно його забезпеченістю з боку держави. Наприклад, апатриди, біженці, а також інші категорії осіб, що не мають громадянства, перебувають під захистом законів держави проживання і міжнародного права;
2) громадянство - основний канал, яким здійснюються права людини.
Насправді збіг прав людини і громадянина можливий далеко не завжди і не скрізь.
Аналізуючи співвідношення понять “права людини” і “права громадянина” доцільно враховувати, що хоч вони і згадуються як тотожні, вони не є такими, не є ідентичними. Права людини мають своїм витоком природне право, а права громадянина – позитивне, хоча і ті, і інші мають невід’ємний характер. Права людини є основними, вони притаманні всім людям від народження, незалежно від того, чи є вони громадянами держави, в межах якої живуть, чи ні, а права громадянина включають в себе лише ті права, які закріплюються за особою в силу її приналежності до держави (громадянство). Отже, громадянин певної держави володіє повним комплексом прав, що належать до загальновизнаних прав людини та всіма правами громадянина, які визнаються в певній державі.