11. Аналіз кадрового потенціалу підприємства

Забезпеченість трудовими ресурсами визначають за окремими категоріями працівників шляхом порівняння фактичної наявності їх з плановою потребою.

По кожній категорії працівників досліджують також їх якісний склад за статтю, віком, стажем роботи, освітою, кваліфікацією. На якісний склад працівників певний вплив робить рух трудових ресурсів - прийом на роботу та звільнення з роботи.

Коефіцієнт найму (надходження) працівників – це відношення кількості працівників найнятих на роботу до чисельності працівників підприємства на початок року.

Коефіцієнт вибуття робочої сили - це відношення кількості вибулих працівників до кількості їх на підприємстві на початок року.

Ці показники дають можливість визначити темп зміни кількості працівників на підприємстві та коефіцієнт валового обороту робочої сили. Темп зміни - це різниця між коефіцієнтами найму і вибуття робочої сили. Валовий оборот - це сума коефіцієнтів найму і вибуття.

Для характеристики інтенсивності використання робочої сили визначають і досліджують такі показники:

А.коефіцієнт використання запасу праці;

Б.коефіцієнт трудової активності працівників;

В.коефіцієнт виконання норми виробітку;

Г.коефіцієнт використання робочого часу зміни;

Д.показники сезонності виробництва;

Е.рівень продуктивності праці працівників.

А.Коефіцієнт використання запасу праці визначають діленням фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людино- годин у цілому по підприємству на запас праці. Запас праці визначають множенням кількості постійних працівників на річний фонд робочого часу одного працівника, який складає 1885 годин.

Б. Коефіцієнт трудової активності працівників визначають діленням кількості фактично відпрацьованих людино-годин одним працівником на 1885, тобто на нормативний запас праці одного працівника. Наближення фактичного показника до нормативного характеризує інтенсивність використання трудових ресурсів.

В.Коефіцієнт виконання норм виробітку визначають діленням фактичного обсягу виконаних робіт на змінну норму виробітку. Його визначають за окремими технологічними операціями. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці або більший за неї, то це свідчить про раціональне використання трудових ресурсів.

Г. Коефіцієнт використання робочого часу зміни визначають діленням фактичного чистого робочого часу зміни на нормативну тривалість зміни в годинах (7 годин).

Раціональність використання трудових ресурсів до певної міри характеризують також показники сезонності виробництва, особливо такий показник як помісячний розподіл затрат праці по місяцях у відсотках до річних затрат.

Узагальнюючими показниками ефективності використання трудових ресурсів є показники продуктивності праці.

12. Аналіз продуктивності праці

Продуктивність праці вимірюють кількістю виробленої продукції за одиницю робочого часу або кількістю затраченого часу на виробництво одиниці продукції. Підвищення продуктивності праці є головним шляхом збільшення виробництва продукції і зниження її собівартості. А тому проводять детальний аналіз продуктивності праці, відшукуючи резерви її зростання.

Найбільш узагальнюючим прямим показником рівня продуктивності праці колективу працівників є вартість валової сільськогосподарської продукції в порівнянних цінах на одного середньорічного працівника, що бере участь в її виробництві. Модифікацією цього показника в умовах ринкової економіки може бути вартість товарної продукції у фактичних цінах реалізації на одного працівника.

Отже, на продуктивність праці по господарству в цілому впливають фактори.

1. Вартість валової сільськогосподарської продукції в порівнянних цінах.

2. Середньорічна кількість працівників, що брали участь в її виробництві.

Продуктивність праці - частка від ділення першого фактора на другий, а тому перший фактор впливає на продуктивність праці прямо, а другий - обернено. При збільшенні вартості валової продукції та зменшенні кількості працівників продуктивність праці підвищується і навпаки.

Вплив факторів на зміну показника продуктивності праці визначають методом ланцюгових підстановок. Крім рівня продуктивності праці в базисному і звітному періоді визначають податковий показник - умовну продуктивність праці діленням вартості валової продукції звітного періоду на кількість працівників базисного періоду- Різниця між умовною і базисною продуктивністю праці показує вплив першого фактора на зміну продуктивності праці, а різниця між умовною і звітною продуктивністю праці показує вплив другого фактора.

Для підвищення продуктивності праці по господарству в цілому потрібно насамперед збільшувати вартість валової с.-г. продукції в порівнянних цінах. Головним шляхом тут є збільшення виробництва продукції рослинництва і тваринництва (порівнянні ціни на протязі років є сталими).

Вартісний показник продуктивності праці по господарству в цілому є дуже загальним. А тому більш глибокий і конкретний аналіз продуктивності праці проводять за окремими видами продукції рослинництва і тваринництва, Для визначення рівня продуктивності праці за видами продукції в практиці використовують обернений показник - кількість затрачених людино-годин на одиницю продукції. Цей показник називають ще трудомісткістю продукції. Зменшення трудомісткості означає підвищення продуктивності праці і впливає на зниження собівартості продукції і навпаки.

На трудомісткість продукції рослинництва (кількість затрачених людино-годин на 1 ц) впливають два фактори:

• кількість затрачених людино-годин на 1 га посівної площі;

• урожайність.

Трудомісткість продукції - це частка від ділення першого фактора на другий. Перший фактор впливає на трудомісткість прямо, а другий - обернено. При зростанні затрат праці на 1 га затрати праці на 1 ц збільшуються, а при підвищенні врожайності - зменшуються. Вплив головних факторів на зміну трудомісткості продукції визначають методом ланцюгових підстановок і методом обчислення різниць.

Отже, є два шляхи зменшення трудомісткості продукції (підвищення продуктивності праці) в рослинництві:

• зменшення затрат праці на 1 га;

• підвищення врожайності.

Затрати праці на 1 га називають ще непрямим або неповним показником продуктивності праці. Прямий показник трудомісткості продукції в рослинництві визначають лише в кінці року, а тому протягом року проводять оперативний контроль затрат праці за видами робіт (підготовка грунту до посіву, посів, догляд за посівами, збирання). Відшукуючи резерви зменшення затрат праці на 1 га потрібно враховувати, що вони залежать від рівня механізації виробництва, обсягу виконаних робіт під культуру, зміни структури робіт з різною трудомісткістю, рівня виконання працівниками норм виробітку та інших факторів.

Дуже позитивним є зменшення трудомісткості робіт за рахунок підвищення врожайності шляхом дотримання правильних сівозмін, впровадження високоврожайних культурних рослин, засівання площі високоякісним насінням, внесення достатньої кількості добрив, виконання всіх робіт в оптимальні строки, здійснення захисту рослин від хвороб, бур'янів і шкідників, зменшення втрат на збирання вирощеного врожаю, впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур тощо.

Аналогічно аналізують трудомісткість продукції (.продук¬тивність праці) в тваринництві. Тут на трудомісткість впливають такі фактори:

• затрати праці на 1 голову худоби;

• продуктивність 1 голови.

Трудомісткість продукції - частка від ділення першого фактора на другий. Вплив факторів на зміну трудомісткості визначають методом ланцюгових підстановок і методом різниць.

Для зменшення трудомісткості потрібно зменшувати затрати праці на 1 голову і підвищувати продуктивність 1 голови. Зменшення затрат праці досягається підвищенням рівня механізації робіт, удосконаленням організації й оплати праці. Для підвищення продуктивності тварин потрібно впроваджувати високопродуктивні породи тварин, поліпшувати забезпеченість тварин кормами, приміщеннями, здійснювати належний зоотехнічний і ветеринарний догляд, зменшувати яловість корів, впроваджувати інтенсивні технології відгодівлі тварин тощо.

Отже, рівень трудомісткості продукції залежить від двох величин: урожайності культур (продуктивності тварин) і затрат праці на 1 га посівної площі (1 голову тварин). Зміна співвідношення між цими величинами веде до зміни трудомісткості продукції.