- •Літературознавство як наука
- •Автор і публіка як учасники літературного процесу
- •Алегорія і символ:спільне та відмінне
- •Будова і функції ампліфікації
- •5 Будова і функції антитези, оксиморону, парадоксу
- •6Будова і функції паралелізму
- •14Допоміжні літературознавчі дисципліни
- •15Драма як літературний рід
- •16Експресивна функція поетичного мовлення
- •17Елементи композиції
- •19Епос та його жанри
- •20Естетична функція поетичного мовлення
- •21Жанрова і родова дифузія і синтез мистецтв
- •22Жанрові різновиди роману
- •23Засоби поетичного синтаксису
- •24Засоби створення літературного персонажу
- •25Ідея, концепція, пафос літературного твору
- •26Імпресивна функція поетичного мовлення
- •27Індивідуальний стиль, стиль напряму, стиль доби
- •37Ліро-епічні жанри Ліро-епічні жанри : поема, балада, ода.
- •38Література та кінематограф
- •39Література та малярство
- •40Література і музика
- •41Література і наука
- •47Літературознавче поняття стилю
- •48Метамовна функція поетичного тексту
- •49Метафори, її різновиди і функції
- •50Метонімія та її різновиди
- •55Обрамлення як композиційний спосіб
- •56Оповідач та його різновиди
- •57Основні чинники літературного процесу
- •58Переклад як форма між літературної комунікації
- •59Перифраз та евфемізм
- •60Повтор : будова, різновиди і функції
- •61Поетична лексика
- •62Поетична метрика
- •63Поетична строфіка
- •64Поетична фоніка
- •65Позасюжетні компоненти літературного твору
- •76Різновиди автологічної лексики
- •77Різновиди викладу, що імітують внутрішнє мовлення : специфічні ознаки, будова і мистецькі функції
- •90Специфічна роль матеріальних засобів у мистецтві
- •91Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції діалогічної форми викладу
- •92Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції опису
- •93Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції роздуму
- •94Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції розповіді
- •95Способи викладу тематичного матеріалу
- •96Способи римування
- •101Тематика літературного твору
- •102Теорія літератури як розділ літературознавства
- •104Традиція і новаторство в літературі
- •105Триступенева класифікація літературних творів
- •106Феноменологічна концепція р.Інґардена
- •107Формалізм в історії світового літературознавства
- •108Чим відрізняються поняття «ритм» і «метр»
- •109Явище інтертекстуальності
- •110Явище парономазії
40Література і музика
41Література і наука
Тривала традиція на цьому шляху пов'язана із зіставленням поезії (літератури) з історією (наукою), а також іншими видами мистецтва. Виходячи з теорії наслідування, можна, йдучи за Арістотелем, специфіку літератури вбачати, на відміну від історії, яка наслідує те, що було, в тому, що література показує те, що могло бути за ймовірності, і головну увагу в дослідженні специфіки літератури зосереджувати на співвідношенні, діалектиці об'єктивного і суб'єктивного, дійсного та уявного, реального і вигаданого.
Ця традиція тривка і до сьогодні живить традиційне літературознавство. Вона доповнюється порівняльними студіями науки і літератури, в основі яких лежить понятійне та образне мислення. Головна теза, що диференціює науку і мистецтво звучить так: вчений мислить поняттями, митець — образами. З неї випливає висновок: наука і мистецтво мають спільний предмет пізнання — об'єктивну дійсність. Відмінність між ними починається з форми пізнання (відображення, освоєння) об'єктивної дійсності.
42Література серед інших мистецтв
43Літературна компаративістика як наукова галузь
Літературна компаративістика, (порівняння) — порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв'язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу).
44Літературний інтер’єр : будова, різновиди і функції
45Літературний пейзаж : будова, різновиди і функції
46Літературний портрет : будова, різновиди і функції
Літерату́рний портре́т — жанр літературно-критичного, науково-популярного нарису про життя та творчість письменника, близький до наукової біографії, стисліший за викладом, розрахований на масового читача.
Його автор не ставить собі за мету відтворити весь життєвий шлях свого героя. Подібного важко досягти, оскільки письменникові в такому разі необхідно знати про героя буквально все, а для цього потрібне щоденне й щогодинне спілкування протягом усього життя, що навряд чи є реальним. Письменник, який працює в жанрі літературного портрета, намагається через одну або кілька зустрічей з героєм показати цілісність, складність і багатогранність його особистості. При цьому він прагне досягти портретної схожості, що теж визначає специфіку жанру. Говорячи про літературний портрет як мемуарний жанр, треба не забувати, що з ряду параметрів він дуже близький до художньої біографії й літературно-критичного жанру з такою ж назвою.
47Літературознавче поняття стилю
Стиль — сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника. Поняття стилю сьогодні є багатогранним. У літературознавстві також спостерігається багатозначність цього поняття. Дослідники розглядають:
- стиль доби; стиль напряму й течії;
- стиль письменника і стиль певного періоду його творчості; стиль твору і стиль його окремого елемента. Найпоширенішим у науці про літературу є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, «творчого обличчя» окремого письменника. Отже, індивідуальний стиль — це прояв сукупності особливих істотних ознак таланту письменника в конкретному художньому творі чи у всій його творчості, індивідуальне втілення художнього методу.