
- •Літературознавство як наука
- •Автор і публіка як учасники літературного процесу
- •Алегорія і символ:спільне та відмінне
- •Будова і функції ампліфікації
- •5 Будова і функції антитези, оксиморону, парадоксу
- •6Будова і функції паралелізму
- •14Допоміжні літературознавчі дисципліни
- •15Драма як літературний рід
- •16Експресивна функція поетичного мовлення
- •17Елементи композиції
- •19Епос та його жанри
- •20Естетична функція поетичного мовлення
- •21Жанрова і родова дифузія і синтез мистецтв
- •22Жанрові різновиди роману
- •23Засоби поетичного синтаксису
- •24Засоби створення літературного персонажу
- •25Ідея, концепція, пафос літературного твору
- •26Імпресивна функція поетичного мовлення
- •27Індивідуальний стиль, стиль напряму, стиль доби
- •37Ліро-епічні жанри Ліро-епічні жанри : поема, балада, ода.
- •38Література та кінематограф
- •39Література та малярство
- •40Література і музика
- •41Література і наука
- •47Літературознавче поняття стилю
- •48Метамовна функція поетичного тексту
- •49Метафори, її різновиди і функції
- •50Метонімія та її різновиди
- •55Обрамлення як композиційний спосіб
- •56Оповідач та його різновиди
- •57Основні чинники літературного процесу
- •58Переклад як форма між літературної комунікації
- •59Перифраз та евфемізм
- •60Повтор : будова, різновиди і функції
- •61Поетична лексика
- •62Поетична метрика
- •63Поетична строфіка
- •64Поетична фоніка
- •65Позасюжетні компоненти літературного твору
- •76Різновиди автологічної лексики
- •77Різновиди викладу, що імітують внутрішнє мовлення : специфічні ознаки, будова і мистецькі функції
- •90Специфічна роль матеріальних засобів у мистецтві
- •91Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції діалогічної форми викладу
- •92Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції опису
- •93Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції роздуму
- •94Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції розповіді
- •95Способи викладу тематичного матеріалу
- •96Способи римування
- •101Тематика літературного твору
- •102Теорія літератури як розділ літературознавства
- •104Традиція і новаторство в літературі
- •105Триступенева класифікація літературних творів
- •106Феноменологічна концепція р.Інґардена
- •107Формалізм в історії світового літературознавства
- •108Чим відрізняються поняття «ритм» і «метр»
- •109Явище інтертекстуальності
- •110Явище парономазії
24Засоби створення літературного персонажу
Засоби створення літературного персонажу Одним з найважливіших компонентів внутрішньої форми художнього твору є образ персонажа .Персонаж – це постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи ,кожного літературного жанру. Персонаж переважно наділений яскравим характером, окреслений взаєминами із довкіллям, зв'язками із національним, соціальним, історичним контекстом. До персонажів також відносять олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, особин тваринного світу в казках, байках, притчах, фантастичних творах тощо. У ліриці персонажа називають ліричним героєм або ліричним суб'єктом. Витворюючи образ персонажа, письменник органічно поєднує в ньому індивідуальні та типові риси. У цьому зв'язку говорять про типізацію та індивідуалізацію.
Під типізацією розуміють створення певних образів у мистецтві, в яких одиночне стає виразом загального. Образ-тип концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної нації або іншої групи людей, водночас залишаючись яскраво індивідуальним, неповторним. Під індивідуалізацією розуміють надання змальованим у художньому творі образам своєрідних, неповторних рис. До основних засобів індивідуалізації персонажа зараховують: портрет, його вчинки, мова персонажа, пряма і непряма характеристики цього персонажа, його ставлення до когось чи чогось та ін.
25Ідея, концепція, пафос літературного твору
Ідея, концепція, пафос літературного твору Ідея це провідна думка художнього твору. пафос твору - ідейно-емоційне ставлення письменника до зображених соціальних характерів. Пафос - вища форма ідейно-емоційної оцінки життя письменника, що розкривається в його творчості. розрізняють- героїчного пафосу(Утвердження величі подвигу окремого героя або цілого колективу), трагічний пафос ( Коли автор утверджує справи й переживання людей, яким властиві глибокі й непереборні протиріччя між прагненням до величного ідеалу й принциповою неможливістю його досягнення), Драматичний пафос(відрізняється відсутністю принципового характеру протистояння людини поза особистісним ворожим обставинам.) романтичного(за допомогою якого утверджується значущість прагнення особистості до емоційно універсального ідеалу.), сентиментальний пафос(діапазон обмежений сімейно-побутовою сферою прояву почуттів героїв і письменника.). Концепція (лат. conceptio — поєднання, сукупність) — розгорнута система поглядів, викладена з наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної проблеми, явища, У цьому сенсі літературознавець може мати власну естетичну концепцію художньої творчості або викладати чужі, запозичені погляди. Те ж стосується й письменників, які мають свої концепції дійсності, героя, творчості. Термін "К." вживається і для позначення головного задуму, провідної ідеї наукової праці, художнього твору. В цьому контексті за кордоном частіше вживається термін "концепт".
Пафос (грецьк. pathos — почуття, пристрасть) — натхнення, ентузіастичне почуття, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане певною ідеєю, подією. Термін перенесено у поетику із риторики. У П. емоційна напруга і думка складають одне ціле, перетворюючись на душу художнього твору: