21Жанрова і родова дифузія і синтез мистецтв

Синтез мистецтв, органічне з'єднання різних мистецтв або видів мистецтва в художнє ціле, яке естетично організовує матеріальне і духовне середовище буття людини.

22Жанрові різновиди роману

Жанрові різновиди роману Рома́н (фр. roman — романський) — літературний жанр, найбільш поширений у 18-20 століттях; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів. Великий епічний жанр, в основі якого лежить зображення приватного життя людини в нерозривному зв’язку із суспільним розвитком. Жанрові різновиди роману: біографічний,автобіографічний,детективний,духовний,історичний,готичний,бульварний,крутійський,пригодницький,психологічний,науково-фантастичний,соціально-побутовий,тенденційний,роман-епопея,роман-щоденник,роман-притч,та ін.

автобіографічний — жанровий різновид роману, в якому головним персонажем виступає сам автор, а події, вміщені у фабулі, — достеменні події з його життя. . біографічний — жанровий різновид роману, в центрі опису якого життя певної історичної особи — вченого, полководця, письменника, митця, суспільного діяча тощо. детективний, або кримінальний (англ. detective novel, від detektive — слідчий; нім. Kriminalroman, від лат. criminalis — злочинний, той, що стосується вивчення злочинів) — один із видів детективної літератури (іноді виділяється як різновид пригодницького P.). Характерна ознака Р. д. — надзвичайна динамічність сюжету: події розгортаються швидко, з великим напруженням. Найчастіше це пошуки і встановлення пригодницький (фр. roman d'aventures) — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується несподі-ваним їх поворотом, великою динамікою розгортання. Для Р.п. характерні мотиви викрадення й переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування фантастичний (грецьк. phantastike — здатність уявляти) — Р., сюжет якого грунтується на фантастиці, тобто уявний світ якого не відповідає наявному реальному світу або прийнятому, усталеному поняттю можливого. Художній образ у Р. ф. виходить за межі мімезису, твориться шляхом моделювання письменником "нового" світу, котрий живе за своїми законами й нормами, чи завдяки створенню автором двох паралельних світів — дійсного та ірреального, фантастичного.

23Засоби поетичного синтаксису

• Еліпсис (гр. “пропускання”) – це відсутність у реченні  деяких його членів, які легко відновлюються читачем. Інверсія (лат. “перестановка”) – це незвичайний порядок слів у реченні, необхідний для підкреслення слова або слів, на які падає логічний наголос.

• Анафора (гр. “віднесення вперед”) – повтор слів на початку віршованих рядків чи абзаців. Анафора буває звукова, словесна, синтаксична. Епіфора (гр. “віднесення далі”) – повторення слів або вислову, що стоїть у кінці строфи чи абзацу.

• Поетичне кільце – повторення однакових слів на початку речень, абзаца чи строфи.

• Паралелізм народних пісень – зіставлення двох явищ способом паралельного їх змалювання. Антитеза (гр. “протиставлення”) –основою експресії вислову в антитезі є контрастність явищ.

• Риторичні вигуки – це слова чи словосполучення, які передають радість, гнів, обурення, інші почуття.

• Риторичні запитання –запитання, які не потребують відповіді або містять її у собі.

• Риторичні звертання – це звертання до неживих предметів, абстрактних понять чи відсутніх людей.