
- •Літературознавство як наука
- •Автор і публіка як учасники літературного процесу
- •Алегорія і символ:спільне та відмінне
- •Будова і функції ампліфікації
- •5 Будова і функції антитези, оксиморону, парадоксу
- •6Будова і функції паралелізму
- •14Допоміжні літературознавчі дисципліни
- •15Драма як літературний рід
- •16Експресивна функція поетичного мовлення
- •17Елементи композиції
- •19Епос та його жанри
- •20Естетична функція поетичного мовлення
- •21Жанрова і родова дифузія і синтез мистецтв
- •22Жанрові різновиди роману
- •23Засоби поетичного синтаксису
- •24Засоби створення літературного персонажу
- •25Ідея, концепція, пафос літературного твору
- •26Імпресивна функція поетичного мовлення
- •27Індивідуальний стиль, стиль напряму, стиль доби
- •37Ліро-епічні жанри Ліро-епічні жанри : поема, балада, ода.
- •38Література та кінематограф
- •39Література та малярство
- •40Література і музика
- •41Література і наука
- •47Літературознавче поняття стилю
- •48Метамовна функція поетичного тексту
- •49Метафори, її різновиди і функції
- •50Метонімія та її різновиди
- •55Обрамлення як композиційний спосіб
- •56Оповідач та його різновиди
- •57Основні чинники літературного процесу
- •58Переклад як форма між літературної комунікації
- •59Перифраз та евфемізм
- •60Повтор : будова, різновиди і функції
- •61Поетична лексика
- •62Поетична метрика
- •63Поетична строфіка
- •64Поетична фоніка
- •65Позасюжетні компоненти літературного твору
- •76Різновиди автологічної лексики
- •77Різновиди викладу, що імітують внутрішнє мовлення : специфічні ознаки, будова і мистецькі функції
- •90Специфічна роль матеріальних засобів у мистецтві
- •91Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції діалогічної форми викладу
- •92Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції опису
- •93Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції роздуму
- •94Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції розповіді
- •95Способи викладу тематичного матеріалу
- •96Способи римування
- •101Тематика літературного твору
- •102Теорія літератури як розділ літературознавства
- •104Традиція і новаторство в літературі
- •105Триступенева класифікація літературних творів
- •106Феноменологічна концепція р.Інґардена
- •107Формалізм в історії світового літературознавства
- •108Чим відрізняються поняття «ритм» і «метр»
- •109Явище інтертекстуальності
- •110Явище парономазії
15Драма як літературний рід
Дра́ма— один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.
16Експресивна функція поетичного мовлення
Експресивна або виражальна функція . Неповторний світ інтелекту, почуттів та емоцій, волі людини є невидимим для інших. І тільки вона надає найбільше можливостей розкрити їх для інших людей, вплинути силою своїх переконань чи почуттів на інших людей. Виражальна функція пейзажу: зіставлення образу природи з образом людини як головного об’єкта художнього змалювання. Динаміка емоційного стану героя (що змінилося у настрої героя, що відкрилося йому в процесі спілкування з природою, які проблеми, що хвилювали його, були побачені по-новому).
Образ автора-Вираження,відображення особистості у тексті,що створений цією особистістю.говорячи про когось,людина мимохідь говорить і про себе.
17Елементи композиції
Композиція – це побудова літературного твору. Це доцільний, з точки зору автора, порядок, в якому розгортаються події, розташовуються персонажі. Одним із найважливіших компонентів композиції є сюжет. Це – порядок, в якому розгортаються події твору. Саме в плині цих подій і виявляють себе персонажі, які діють у творі. В основі сюжету , щоб книга була цікавою, завжди лежить якесь зіткнення, протиріччя – якийсь конфлікт, довкіл якого й обертаються події. визначаються такі елементи:пролог-(передмова)- окремий розділ художнього твору,в якому автор знайомить читачів з фактами,які відбувалися задовго до початку подій,які покладені в основу сюжету. експозиція – частина сюжету, що вводить читача в ситуацію,місце та час подій,знайомить з персонажами; зав’язка – подія чи ряд подій, що стануть причиною конфлікту; розвиток дії-розгортається сюжетна лінія; кульмінація – найвища точка напруги конфлікту; розв’язка-вирішення конфлікту.епілог-(післямова)-розп.про долю головних героїв,після конфлікту.
18Епітет
Епітет-мистецьке зображення .напр:зелений гай,золоті руки. це слово, що вказує на одну з ознак того предмета, який називається, і має на меті показати предмет повністю.
19Епос та його жанри
Епос та його жанри Епос=різновид літературного роду, що оповідає про події, котрі буцімто відбувалися у минулому (які немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем).Епос охоплює буття в його пластичній об'ємності, просторово-часовій довжині і подійовій насиченості (сюжетність). жанри епосу — повість, оповідання, новела, епопея,поема,роман,літопис,казка,байка,гумореска
20Естетична функція поетичного мовлення
Естетична функція. Література як вид мистецтва формує творчий дух, естетичний смак та ідеал, орієнтує людину в світі щодо його цінностей. З дитячих літ книга супроводжує людину; завдяки казкам, що їх читають дорослі, дитина навчається співчувати, любити героїв, радіти чи жахатися їхніх вчинків, а то й сміятися над ними. Люди, сповнені переживань від читання високомистецьких творів, шукають саме такі книги, де є серйозні думки, справжні герої. Так формується певний смак до художньої літератури. Той, хто багато читає, будує речення за законами краси, його приємно слухати[7, c. 59-61].
Полягає у відношенні до самого себе,такий твір хочеться читати,і він мимоволі запам ятовується. Мова фіксує в собі естетичні смаки і уподобання своїх носіїв (це відповідна лексика і фразеологія, естетичного змісту тексти). Милозвучність, гармонія змісту, форми і звучання, дотримування норм літературної мови у процесі спілкування стають для мовців джерелом естетичної насолоди, сприяють розвиткові високого, естетичного стану.
Краса мови,задоволення естетичних смаків суспільства-пестливі слова,емоційно забарвлена лексика. Використання всіх можливих засобів для досягнення естетичного ефекту.