1. Літературознавство як наука

Літературознавство -це наука про мистецтво слова.як наука сформувалась в середині 18- на початку 19 тс.

виділяють 3 основні дисципліни,і декілька допоміжних:

теорію(найзагальніші поняття про літературний твір),

історію літератури(розвиток письменства з найдавніших днів до сьогодні)

та літературну критику.(аналізує,пояснює та оцінює літ.твори)

Допоміжними вважають бібліографію(галузь знань про книгу ,газету,чи інший документ,вона веде облік,опис,аналіз творів друку,організацією бібліографічної роботи)

Текстологію(дисципліна що вивчає пам ятки писемності,твори,для встановлення автентичності текстів)

та літературознавчу історіографію(вивч.історію розвитку,повинна ознайомити з уявленням про зміст,характер,жанр праць,стосовно часу виходу)

Питання, які вивчає літературознавство

Специфіка та функції літератури як виду мистецтва.

Зміст та форма художнього твору.

Загальні тенденції у розвитку літературного процесу

2. Автор і публіка як учасники літературного процесу

3. Алегорія і символ:спільне та відмінне

Алегорія слугує ілюстрацією, поясненням певної ідеї ,символ-

Алегорія-зображення абстрактного поняття чи явища через конкретний образ(лев — сила, влада чи царювання). символ-кожна людина може розшифрувати символ по-своєму, він — багатозначний.()

Символ – це непрямий спосіб висловлення смислу, який потрібно донести до читача. (сонце, місяць, зіроньки, терен, верба, весна.)

Алегорія-зображення абстрактної ідеї (поняття) за допомогою образу: лисиця — хитpiсть, осел — тупа упертість, вовк — хижацтво

4. Будова і функції ампліфікації

Ампліфікація–— стилістичний прийом у художній літературі для підсилення характеристики, доповнення і збагачення думки за допомогою нагромадження однорідних мовних засобів — синонімів, епітетів, порівнянь, антонімів тощо. «Кожна з цих оди­ниць має самостійне значення, а всі разом, функціонуючи у взаємодії, вони підкреслюють, посилюють висловлену думку.

Нагромадження ампліфі-кованих елементів без почуття міри може мати зворотній ефект, порушити стилістичну фігуру. Негативний ефект дає й ампліфікація, позбавлена цілеспрямованості та належного осмислення. Нагромадження засобів, що творять фігуру, повинно бути підпорядковане конкретному стилістичному завданню.

Ампліфікуються звичайно, нагромаджуючись в обмеженому контексті, слова та мовні звороти, що виражають синонімічні поняття, або ж слова однотипних частин мови. Обидві форми ампліфікації можуть виступати як нарізно, так і разом, утворюючи своєрідні комбіновані поєднання.

5 Будова і функції антитези, оксиморону, парадоксу

Антитеза проти­ставлення — це стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Антитеза часто зустрічається в прислів'ях та приказках, афоризмах: «Ситий голодного не розуміє», «Багатство дме, а бідність вдвоє гне». оксиморон «дотепно-безглузде») — літературно-поетичний прийом, котрий полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрасних понять, що спільно дають нове уявлення.

Парадо?кс- думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові.