2. Темп життя міського і сільського населення

• Складіть програму дослідження темпу життя міського і сільського населення, пояснивши необхідність кожного її пункту. Вкажіть джерела, якими ви будете послуговуватися.

3. «Фемінізація» суспільства

Ще наприкінці ХVІІІ ст., у розпал Французької революції маловідома письменниця Олімпія де Гуж заявила: «Якщо жінка має право піднятися на ешафот, вона повинна мати право піднятися на трибуну». Відтоді стартує процес захисту жінками своїх прав. На межі ХІХ – ХХ ст. фемінізація «захопила» й українське суспільство.

Сучасні історики про фемінізацію суспільства

Сторінки теорії

Минуле заради майбутнього.

Жіночий рух Наддніпрянської України

ІІ пол. ХІХ – початку ХХ ст.(за Смоляр Л.)

• Проаналізуйте текст та дані таблиці «Юридичні справи Київського товариства оборони жінок за 1913 р.». Визначте завдання та перші результати діяльності жіночого руху в Наддніпрянській Україні.

• Зверніть увагу на структуру тексту, на аргументи, які використовує автор для переконання читачів у своїй точці зору.

• Доповніть свої висновки матеріалами таблиці «Юридичні справи Київського товариства оборони жінок за 1913 р.».

В умовах панування патріархальної масової свiдомоcтi питання рiвнопpaвноcтi жінок мало більше ворогів, ніж прихильників, а сама пропаганда його вимагала неабиякої мужноcтi та твepдocтi позиції вiд жінок. Вороги жіночої рівноправності (їx думка була домінуючою в тогочасному суспільстві) заперечували необхiднiсть надання жінкам політичних прав, аргументуючи свою позицію тим, по-перше, що вступаючи на громадсь­кий шлях жінка втратить свої материнські почуття; по-друге, вона – аполітична особа, її не цікавить політика; по-третє, боротьба за полiтичнi права негативно вплине на психіку жінок та на атмосферу ciм´ї. Думка прихильників жіночої рiвноправноcтi ґрунтувалася на iдeї, що жінка така ж людина, як i чоловік i повинна володіти всіма людсь­кими правами.

Важливими передумо­вами жіночого руху cлiд вважати аграрні реформи, picт промислового виробниц­тва i як наслідок – розширення сфери професійної праці жінок, реформа в галузі освіти, яка дозволила збільшити доступ жіночої молоді до початкової, середньої та вищої освіти, суспільне піднесення епохи пореформеного періоду, формування громадянського суспільства, послаблення цензури, вiтчизнянi та зарубiжнi iдeї про демократичну перебудову суспільства, piвнicть статей, роль жінки в суспiльствi, сімейних стосунках. Серед умов, які сприяли виникненню жіночого руху cлiд назвати дiяльнiсть прогресивної iнтелiгeнцii по поширенню ідей рiвноправноcтi та пiдтримцi iнiцiатив­них жінок в їx боротьбі за cвoї права.

Серед нових життєвих орієнтирів жінок cлiд назвати в першу чергу орiєнтацiю на професійну освіту якнаоснову економічної незалежності та рiвноправноcтi жінок. Орiєнтацiю жінок на освіту, як основу духовного розкріпачення. Орiєнmaцiя жіночих органiзацiй на власні сили дозволяла жінкам діяти незалежно у відстоюванні своїх інтересів.

Спілки Рівноправності жінок висували вимоги загального виборчого права з рівним, прямим голосуванням без рiзницi статі і нацiональноcтi та проводили iдeї рівноправності в міських i земських установах. 3 перших днів існування Державної Думи жiночi органiзацiї використовували її для боротьби за свої громадянські та полiтичнi права. Петицію до І Державної Думи підписало 5 тисяч жінок. Не маючи жінок депутатів в складі Думи, вони діяли через чоловiкiв, направляли делегації в Kомiciї, подавали прохання, публікували та поширювали виступи.

Жінки Наддніпрянщини досягли значних успiхiв у самореалiзацiї, прогресивній дiяльноcтi, завоювавши в окремих випадках світове (Христина Данилівна Алчевська як організатор жіночої освіти i автор навчального посібника) та загальнонаціональне визнання (Софія Русова як теоретик педагогіки, Олена Пчілка як видавець та літератор, Леся Українка як поетка, Марко Вовчок – письменниця, Олександра Єфименко, Наталія Василенко­Полонська – історики). Серед інших діяльних учасниць жіночого руху слід назвати Людмилу Старицьку-Черняхівську, Наталію Дорошенко тощо.

Найбільшою українською жіночою організацією Галичини став Союз українок, створений 1917 р. внаслідок реорганізації Жіночої Громади. Метою організації стала суспільна активізація жінок, піднесення їхнього освітнього та фахового рівня, участь жінок у культурно-освітній та харитативно-доброчинній діяльності. Програмно-ідеологічними засадами Союз українок були національно-державна ідея та ідея суспільної рівноправності жінок. Союз українок мав триступеневу будову: центральна управа у Львові, філії у містах і містечках, осередки в селах. Чисельність організації у міжвоєнний період сягала бл. 100 тис. членів.

Об’єднання жінок для захисту своїх інтересів стало реакцією на низький правовий статус, небажання влади змінювати феодально-кріпосницьку систему державних і сімейних відносин, відгуком на необхідність нових соціально-економічних відносин. За півстоліття активної соціально вагомої діяльності жіночий рух Наддніпрянської України нагромадив багатий досвід боротьби за інтереси жінок та став важливим чинником формування громадянського суспільства. Численні ініціативи організацій та товариств з внесення змін у правове становище жінки сприяли прийняттю державних рішень. Під їх впливом розширилася можливість для загальної освіти жінок, була закладена система вищої освіти, розширився доступ до нових професій, жінки добилися права займати державні посади. Жіночий рух і його лідери були центром об’єднання і пропаганди серед різних верств ідей рівноправності жінок та чоловіків. З допомогою преси і, зокрема, жіночої, публіцистичної діяльності, залучаючи прогресивних діячів, лідери жіночого руху зуміли створити цілий пласт громадсько-політичної літератури, присвяченої проблемам жінок, сприяли включенню їх у процес демократичних перетворень. Жіночі організації на практиці створили модель ініціативної поведінки жінок як самостійного суб’єкта в різних суспільних сферах. Концепція самозахисту була центральною в жіночому русі України і базувалася на самодопомозі в сфері професійної діяльності, взаємопідтримці в процесі отримання знань, покладанні на власні сили, самовихованні, самоемансипації, трансформації суспільних поглядів на жінку, вимозі виборчого права тощо. [32, ст.332-334]

Юридичні справи Київського товариства оборони жінок за 1913 р.[32]

Таблиця 8

Справи	Кількість
Про клопотання окремого житла	104
Про жорстоке поводження чоловіків і батьків	75
Про допомогу покинутим жінкам	21
Про стягнення грошей за службу	20
Про усиновлення	3
Про наслідування і земельні справи	22
Про розшук чоловіків, розлучення і опікунство	8
Про затримання паспортів	14
Клопотання про допомогу	87
Різні справи	25