Тема 8 . Докембрійський етап розвитку Землі.

Уявлення про походження Всесвіту, Сонячної системи, планети Земля. Ідея про великий Вибух, який стався близько 12-20 млрд. років тому. Явище розбігання галактик, яке фіксується червоним зміщенням. Реєстрація реліктової температури космічного простору, яка вища від абсолютного нуля на 2,7 і "реліктового звуку". Утворення газопилових скупчень, які трансформувалися в галактики та зіркові системи. Планети утворювалися шляхом акреції речовини газопилової хмари. Відбувалися процеси гравітаційного стягування і злипання розсіяної матерії. В Сонячній системі приблизно 54,5 млрд. років тому. Вважають, що саме тоді утворилася планета Земля і метеоритні тіла. Абсолютний вік метеоритів визначено доволі точно методами радіології. В подальшому внаслідок перетворення гравітацій­ної енергії в теплову в планетних надрах поширилися процеси розігрівання, які зумовили явище потужного вулканізму і первинної диференціації земної кори. Початковий етап формування земної кори називають догеологічним, оскільки гірські породи того часу не збереглися.

Історична геологія оперує матеріалом, починаючи з 3,9–3,8 млрд. років. Такий вік найдревніших порід на Землі. Верхня вікова межа докембрію визначена палеонтологічно за масовою появою скелетної фауни. В абсолютному віці це становить 570 млн. років.

Виділення Д.Дена (1872) підпалеозойського "німого" комплексу в архейську групу. Додаткове введення Е.Емонсом (1877) у склад докембрію протерозойської групи. Затвердження МГК (1888) схеми розчленування докембрію.

Особливості складу найдавніших гірських порід і методологія їхнього вивчення. Високий ступінь регіонального метаморфізму і обмеженість використання палеонтологічного методу не дає змоги застосувати для докембрію прийоми досліджень, які розроблені і успішно використані у фанерозойських комплексах. Методи абсолютної геохронології – великі надії і не менші розчарування. За деталь­ністю розчленування жодна регіональна схема докембрію навіть не наближається до фанерозойських аналогів. Точність зональної кореляції фанерозойських розрізів дорівнює в середньому першим сотням мільйонів років.

Докембрійські комплекси пов'язані з древніми платформами, в яких вони складають фундаменти і нижні стратиграфічні рівні чохлів. За площею переважна частина України розташована в межах Східноєвропейської платформи. Виступ на денну поверхню метаморфітів фундаменту називають Українським кристалічним щитом. Ще один щит (Балтійський) Східно–Європейської платформи розташований на берегах Балтійського моря і в Скандинавії.

Розробка загальної стратиграфічної та геохронологічної шкали докембрію. Є такі підходи до вирішення шкали докембрію (Леонов, 1978): виділення глобальних геотектонічних циклів: на підставі одного еталонного району; часткова кореляція регіональних схем; просте розділення докембрійського часу на однакові частини. Як віковий параметр нерідко використовують ступінь регіонального метаморфізму породних комплексів. У першому наближенні це виправдано. Сьогодні виділяють такі речовинні та одночасно хронологічні одиниці: 1) алданій–гранулітові комплекси з абсолютним віком понад 3,8 млрд. років; 2) становій–амфіболітові комплекси з абсолютним віком 3,8–3,1 млрд. років; 3) лопій–зеленокам'яні метавулканогенні комплекси віком 3,І–2,6 млрд. років; карелій–гнейсо-сланцеві метатеригенно-карбонатні комплекси віком 2,6–1,9 млрд. років.

Склад порід ранньо- і пізньодокембрійських комплексів суттєво відмінний. Ранньодокембрійські комплекси складені повнокристалічними гнейсами, кристаліч­ними сланцями, мармурами, кварцитами, гнейсогранітами, мігматитами. Мінераль­ний склад і структури первинних порід у них, зазвичай, не зберігаються. На відміну від ранньодокембрійських (архейських), пізньодокембрійські утворення нерідко зберігають релікти мінерального складу і структури первинних порід.

Виділення фацій регіонального метаморфізму на підставі характерних мінеральних парагенезисів, стійких в умовах відповідних фацій. Є такі фації: еклогітова, гранулітова, амфіболітова, зелених сланців. Уявлення про хімічно закриті і напівзакриті системи при регіональному метаморфізмі. Метаморфізм занурення. Роль флюїдної фази у процесах гранітизації й анатексису. Ізофаціальність метаморфогенних гранітів "материнським" комплексам. Процеси діафторезу і методи їхнього визначення.