
- •1.Морфологія як розділ мовознавчої науки. Предмет морфології
- •2.Групи займенників за значенням та їх семантико-граматичні особливості
- •3.Лексичне і граматичне значення слова
- •4. Особливості реалізації категорії роду, числа та відмінка в займенниках іменникового зразка.
- •5. Граматична форма, граматичне значення і граматична категорія. Способи і засоби вираження граматичних значень слова в укр.. Мові.
- •6. Займенник як частина мови. Категорійне значення займенника. Загальна характеристика семантичних, морфологічних, словотвірних та синтаксичних особливостей займенника.
- •7. Традиційний принцип поділу слів на частини мови. Інноваційні принципи поділу слів на частини мови (вчення і.Кучеренка, і.Вихованця, к.Городенської, в.Горпинича)
- •8 .Особливості реалізації категорії роду, числа та відмінка в займенниках прикметникового зразка.
- •9. Іменник як частина мови з погляду різних учень. Категорійне значення іменника. Загальна характеристика семантичних, морфологічних, словотвірних та синтаксичних особливостей іменника.
- •10. Структурні класи дієслів та дієвідміни. Функціонально-семантичні групи дієслів.
- •12. Дієслово як частина мови у різних морфологічних школах. Категорійне значення дієслова. Загальна характеристика семантичних, морфологічних, словотвірних та синтаксичних особливостей дієслова.
- •15. Категорія власних і загальних назв. Власні іменники. Перехід власних назв у загальні і навпаки. Граматичні засоби розрізнення власних і загальних назв.
- •17. Категорія конкретності/ абстрактності в іменниках. Конкретні іменники та їх граматичні ознаки. Абстрактні іменники та їх граматичні ознаки.
- •20. Категорія особи дієслова та особливості її виявлення. Особові і не особові дієслівні утворення. Особові парадигми дієслова та способи їх творення.
- •21. Категорія речовинності. Граматичні особливості іменників. Яким властива категорія речовинності.
- •22. Категорія числа дієслова та особливості її виявлення у різних дієслівних формах..
- •24. Одиничні (сингулятивні) іменники. Граматичні особливості сингулятивних іменників.
- •25. Теперішній час дієслів. Детерміноване та недерміноване значення форм дієслів теперішнього часу. Пряме і переносне уживання форм теперішнього часу.
- •26. Категорія числа іменників. Дві числові форми в сучасній українській літературній мові. Іменники, які творять корелятивні числові форми. Однинні іменники. Множинні іменники.
- •28. Категорії особи в іменниках. Граматичні засоби вираження значення особи іменника.
- •30. Категорія відмінка іменників. Значення відмінків. Граматичні засоби вираження значення відмінка.
- •31. Категорія способу дієслів. Дійсний, умовний, наказовий, спонукальний і бажальний способи: граматичні засоби вираження, творення форм ( з історичним коментарем).
- •32. Іменникові парадигми. Особливості відмінювання іменників I, II, III I IV відміни та тих, котрі не належать до жодної з відмін.
- •33. Рід як іменна категорія особових дієслів. Особливості виявлення роду у особових формах дієслів. Історичний коментар.
- •34. Поділ іменників на відміни і групи. Іменники, які не належать до жодної з відмін. Історичний коментар до формування відмін у сучасній українській літературній мові.
- •37. Дієприкметник як форма дієслова. Граматичні категорії дієприкметника та особливості їх реалізації в сучасній українській літературній мові. Синтаксичні функції дієприкметника.
- •38. Семантичні групи прикметників. Якісні прикметники та їх граматичні, семантико-граматичні і словотворчі особливості.
- •39. Предикативні пасивні дієприкметники на –но, - то. Граматичні категорії цих форм. Їх морфологічні та синтаксичні особливості. Творення предикативних пасивних дієприкметників на –но, -то.
- •40. Категорія співвідносної міри якості предмета (ступні порівняння прикметників). Історичний коментарю Якісні прикметники, які не творять ступенів порівняння.
- •44. Відносні прикметники. Семантичні групи відносних прикметників. Особливості їх творення. Відносно-якісні прикметники.
- •46. Присвійні прикметники. Семантичні групи присвійних прикметників. Особливості їх творення. Присвійно-відносні прикметники.
- •47. Прислівник як частина мови у різних морфологічних школах. Категорійне значення прислівника. Морфологічні особливості, лексичне значення і синтаксична роль прислівника.
- •49. Поділ прислівників на групи за їх синтаксичними функціями: атрибутивні, предикативні, модальні, атрибутивно-предикативні, предикативно-модальні, атрибутивно-модальні.
- •51. Ступені порівняння якісно-означальних прислівників. Ступені безвідносної міри якості прислівника та особливості їх творення. Форми суб’єктивної оцінки якісно-означальних прислівників.
- •52. Групи числівників за значенням: означено-кількісні та неозначено-кількісні числівники. Порядкові числівники.
- •53. Службові ( неповнозначні) частини мови. Статус службових слів у вченні і.Кучеренка. Нечастиномовний статус службових слів. Службові слова-морфеми. Слова-речення (і.Вихованець, к.Городенська).
- •54. Поділ числівників за структурою та особлиовстіми творення (з історичним коментарем).
- •55.Прийменник як частина мови. Класифікація прийменників за похідністю та структурою. Основні значення конструкцій з первинними прийменниками. Синонімічні прийменникові конструкції.
- •57. Частка як частина мови. Поділ часток за структурними особливостями (за місцем і роллю у мовних одиницях). Наголос у частках.
- •58. Відмінювання числівників. Шість типів відмінювання числівників. Відмінювання порядкових числівників.
- •59. Сполучник як частина мови. Морфемний склад сполучників. Прості, складні та складені сполучники. Поділ сполучників за способом уживання. Сполучники сурядні та підрядні.
- •60. Парадигма займенника. Відмінкові парадигми займенників співвідносні з парадигмами іменників, прикметників та числівників. Наголос у займенниках.
- •61. Загальна характеристика вигуків як своєрідних незмінних слів. Первинні і вторинні вигуки. Групи вигуків за значенням. Звуконаслідувальні слова. Слова-речення.
32. Іменникові парадигми. Особливості відмінювання іменників I, II, III I IV відміни та тих, котрі не належать до жодної з відмін.
Кожна відміна має певну систему тільки їй властивих закінчень в однині і множині. Система таких закінчень у словоформах називається п а р а д и г м о ю . У складі іменників існують слова, що за походженням є прикметниками, які при відмінюванні зберігають ознаки прикметникової словозміни. До них належать: українські відприкметникові прізвища з суфіксами -ів (Паньк ів) , -ин Гринчишин російські прізвища на -ов , -ев, -ин , -ін , -ой –(Гончаров.) У всіх відмінках однини і множини вони мають прикметникові закінчення. Парадигма іменників І відміни Має таку будову; в іменниках І відміни вживаються закінчення: -я , -ям ,
-ям и у м’якій (1-6) групі (стеля , стелям , стелями , на стелях)-, -а, -ам , -ам и , -а х — у твердій (1-а) і мішаній (1-в) (струна , струнам , струнами , на ст р уна х ; груша, грушам ,грушами , на грушах)-, -ї при основах на -й (над ія — наділ)-,-и в групі 1-а, його аломорф -і — в мішаній і м’якій (води,
води ; душі, душ і ; пісні, пісні); -у — у групах 1-а і 1-в, а -ю — у м’якій (струну ) ; -0 в усіх групах у
Р. в. і Зн. в. множини (рук , пісень, груш ) ; -ей як варіант до -0 у Зн. в. назв істот мішаної групи {миш — мишей) ; -ів як варіант до -0 у Р. в. твердої і м’якої групи (старост — старостів , л егень — л еген ів) ; -м и наголошене як варіант до -ам и , -я м и в О. в. множини (сльозами — сл ізьми) .
У кличному відмінку вживаються закінчення: -о в твердій групі {жінко) ; -є в м’якій групі на -й (М а р і є , мріє);-е в інших основах (Н а ст я — Н а ст е , пісня — п існе); -ю у пестливих іменниках (доню , м ат у сю ) ; -и , -і, -ї — у множині (люди , гості, добродії).
Парадигма іменників 2 відміни має таку структуру: Однина. Закінчення:Н в. мають нульове зак-ння— чоловічий рід, - О , - Є, - Я — середній рід (за винятком іменників типу дядько, дідище, де -о, -е позначають чоловічий рід). У Р. в. в групі 2-а, 2-в іменники середнього роду мають закінчення -а, а в групі 2-6 — аломорф -я (д іда , р о д и ча, кроля) ; іменники чоловічого роду у Р. в. мають аломорфні закінчення -а ( - я ) і -у ( - ю )- залежно від предмета( абстрактний, конкретний). Д. в. іменників чоловічого роду має варіантні закінчення -у ( - ю ) або -о в і (-е в і,- єві) брату — братові, дощу — дощеві. 'З. в. дорівнює Р.в. або Н.в.( слона, атлас). т іл — бачу стіл. В О. в. у групі 2-а — закінчення -о м (стшш м) , у мішаній -ем (орач ем) , у 2-6 — -ем (хлопц ем , полем, ра єм ) , орфографічне -я м у середньому роді на -я (г іл ля — гіллям) .
У М. в. функціонують аломорфні (варіантні) закінчення -і ( ї ) , -у (-ю) , -ові ( -еві, -є в і) .
У Н. в. множини Іменники мають закінчення -и в твердій групі (ко см она вт и) , йому аломорфне -і в м’якій та мішаній (медал і , родич і) . В іменниках середнього роду —закінчення -а ( - я ) (пр ізвища , поля), у деяких із них — -і ( плечі, очі). уии (друз і, друз і в ). У Р. в. множини іменники чол. роду групах мають закінчення -ів (- ї в ) (степів) деякі — закінчення -ей (к он і — коней) деякі — варіантні -ів/-нульове (солдатів — солдат). Для іменників середнього роду типове -0 (слів, селищ ) ; іноді — закінчення -ів (пов ір ’їв); в окремих випадках — варіантні закінчення - е й !
- 0 (пл еч ей — пліч, уш ей — в у х ) , але тільки очей. О. в. множини має типове закінчення -а м и (королями). Деколи функціонують варіантні флексії -ам и ( м и ) : гостями -гістьми , конями — кіньми, кол інами — коліньми.
Парадигма 3-ої дієв-ни: Перед закінченням -ю в и. в. кінцевий приголосний подовжується, що в орфографії позначається подвоєнням відповідної букви (с іль — сіллю).В усіх відмінках (крім Н. і Кл.) в іменнику мат и з’являється формотвірний морф. У Р. в. множини вживається закінчення -ей( солей), але- матерів. Парадигма 4-ої дієв-ни : Іменники IV відміни із значенням недорослил Істот при відмінюванні у Р., Д., М. відмінках однини і у всіх відмінках множини набувають морфа -ат ( - я т ) : х л о п ’я, дитинча , галча,лоша .
В іменниках IV відміни на -м ’я у Р., Д., М. відмінках однини і всіх відмінках множини з’являється морф -єн: плем 'я, ім 'я, полум 'я . У Р. і О. відмінках однини вживаються паралельні форми — з морфом -єн або без нього: імені — ім'я, іменем —ім ’ям . До невідмінюваних іменників належать: — загальні і власні назви іншомоьного походження: на -а (боа, бра, амплуа , Н іка ра гуа ) ; на -о (бароко, лібрето,трюмо, бюро, Ток іо); на -у ( - ю ) (рагу , кенгуру, фрау, Б а к у ) ;на -е ( - є ) (фойє, пенсне, ательє , турне, резюме, Туапсе); на -і (леді , жалюзі , дебрі, Кута іс і , Б ат ум і) ;— іншомовні загальні назви осіб жіночої статі та імена і прізвища з кінцевим приголосним: міс, місіс, мадам ,Джонсон , Шмідт ;— іншомовні імена і прізвища з кінцевими наголошеними голосними -о, -а ( - я ) : Н ін о , П а н а , Дюма , Золя;— російські прізвища на -их , -ово : Черних, Д у р н о в о ; — українські жіночі прізвища на -с» І приголосні: Грищенко ( Т е т я н а ) , Ж овт обрю х (М а р і я ) , Вихован ец ь ( Н аталка ).— деякі типи абревіатур: ДДУ, райвно , С Т О .Невідмінювані іменники належать до розряду слів з нульовою парадигмою.