32. Іменникові парадигми. Особливості відмінювання іменників I, II, III I IV відміни та тих, котрі не належать до жодної з відмін.

Кожна відміна має певну систему тільки їй властивих закінчень в однині і множині. Система таких закінчень у словоформах називається п а р а д и г м о ю . У складі іменників існують слова, що за походженням є прикметниками, які при відмінюванні зберігають ознаки прикметникової словозміни. До них належать: українські відприкметникові прізвища з суфіксами -ів (Паньк ів) , -ин Гринчишин російські прізвища на -ов , -ев, -ин , -ін , -ой –(Гончаров.) У всіх відмінках однини і множини вони мають прикметникові закінчення. Парадигма іменників І відміни Має таку будову; в іменниках І відміни вживаються закінчення: -я , -ям ,

-ям и у м’якій (1-6) групі (стеля , стелям , стелями , на стелях)-, -а, -ам , -ам и , -а х — у твердій (1-а) і мішаній (1-в) (струна , струнам , струнами , на ст р уна х ; груша, грушам ,грушами , на грушах)-, -ї при основах на -й (над ія — наділ)-,-и в групі 1-а, його аломорф -і — в мішаній і м’якій (води,

води ; душі, душ і ; пісні, пісні); -у — у групах 1-а і 1-в, а -ю — у м’якій (струну ) ; -0 в усіх групах у

Р. в. і Зн. в. множини (рук , пісень, груш ) ; -ей як варіант до -0 у Зн. в. назв істот мішаної групи {миш — мишей) ; -ів як варіант до -0 у Р. в. твердої і м’якої групи (старост — старостів , л егень — л еген ів) ; -м и наголошене як варіант до -ам и , -я м и в О. в. множини (сльозами — сл ізьми) .

У кличному відмінку вживаються закінчення: -о в твердій групі {жінко) ; -є в м’якій групі на -й (М а р і є , мріє);-е в інших основах (Н а ст я — Н а ст е , пісня — п існе); -ю у пестливих іменниках (доню , м ат у сю ) ; -и , -і, -ї — у множині (люди , гості, добродії).

Парадигма іменників 2 відміни має таку структуру: Однина. Закінчення:Н в. мають нульове зак-ння— чоловічий рід, - О , - Є, - Я — середній рід (за винятком іменників типу дядько, дідище, де -о, -е позначають чоловічий рід). У Р. в. в групі 2-а, 2-в іменники середнього роду мають закінчення -а, а в групі 2-6 — аломорф -я (д іда , р о д и ча, кроля) ; іменники чоловічого роду у Р. в. мають аломорфні закінчення -а ( - я ) і -у ( - ю )- залежно від предмета( абстрактний, конкретний). Д. в. іменників чоловічого роду має варіантні закінчення -у ( - ю ) або -о в і (-е в і,- єві) брату — братові, дощу — дощеві. 'З. в. дорівнює Р.в. або Н.в.( слона, атлас). т іл — бачу стіл. В О. в. у групі 2-а — закінчення -о м (стшш м) , у мішаній -ем (орач ем) , у 2-6 — -ем (хлопц ем , полем, ра єм ) , орфографічне -я м у середньому роді на -я (г іл ля — гіллям) .

У М. в. функціонують аломорфні (варіантні) закінчення -і ( ї ) , -у (-ю) , -ові ( -еві, -є в і) .

У Н. в. множини Іменники мають закінчення -и в твердій групі (ко см она вт и) , йому аломорфне -і в м’якій та мішаній (медал і , родич і) . В іменниках середнього роду —закінчення -а ( - я ) (пр ізвища , поля), у деяких із них — -і ( плечі, очі). уии (друз і, друз і в ). У Р. в. множини іменники чол. роду групах мають закінчення -ів (- ї в ) (степів) деякі — закінчення -ей (к он і — коней) деякі — варіантні -ів/-нульове (солдатів — солдат). Для іменників середнього роду типове -0 (слів, селищ ) ; іноді — закінчення -ів (пов ір ’їв); в окремих випадках — варіантні закінчення - е й !

- 0 (пл еч ей — пліч, уш ей — в у х ) , але тільки очей. О. в. множини має типове закінчення -а м и (королями). Деколи функціонують варіантні флексії -ам и ( м и ) : гостями -гістьми , конями — кіньми, кол інами — коліньми.

Парадигма 3-ої дієв-ни: Перед закінченням -ю в и. в. кінцевий приголосний подовжується, що в орфографії позначається подвоєнням відповідної букви (с іль — сіллю).В усіх відмінках (крім Н. і Кл.) в іменнику мат и з’являється формотвірний морф. У Р. в. множини вживається закінчення -ей( солей), але- матерів. Парадигма 4-ої дієв-ни : Іменники IV відміни із значенням недорослил Істот при відмінюванні у Р., Д., М. відмінках однини і у всіх відмінках множини набувають морфа -ат ( - я т ) : х л о п ’я, дитинча , галча,лоша .

В іменниках IV відміни на -м ’я у Р., Д., М. відмінках однини і всіх відмінках множини з’являється морф -єн: плем 'я, ім 'я, полум 'я . У Р. і О. відмінках однини вживаються паралельні фор­ми — з морфом -єн або без нього: імені — ім'я, іменем —ім ’ям . До невідмінюваних іменників належать: — загальні і власні назви іншомоьного походження: на -а (боа, бра, амплуа , Н іка ра гуа ) ; на -о (бароко, лібрето,трюмо, бюро, Ток іо); на -у ( - ю ) (рагу , кенгуру, фрау, Б а к у ) ;на -е ( - є ) (фойє, пенсне, ательє , турне, резюме, Туапсе); на -і (леді , жалюзі , дебрі, Кута іс і , Б ат ум і) ;— іншомовні загальні назви осіб жіночої статі та імена і прізвища з кінцевим приголосним: міс, місіс, мадам ,Джонсон , Шмідт ;— іншомовні імена і прізвища з кінцевими наголоше­ними голосними -о, -а ( - я ) : Н ін о , П а н а , Дюма , Золя;— російські прізвища на -их , -ово : Черних, Д у р н о в о ; — українські жіночі прізвища на -с» І приголосні: Грищенко ( Т е т я н а ) , Ж овт обрю х (М а р і я ) , Вихован ец ь ( Н аталка ).— деякі типи абревіатур: ДДУ, райвно , С Т О .Невідмінювані іменники належать до розряду слів з нульовою парадигмою.