- •1.Історіографія та джерела курсу.
- •2.Питання національних збройних сил у програмах найвпливовіших політичних партій Центральної Ради.
- •3.М. Міхновський та його погляди в галузі військового будівництва.
- •4.Українізація російської імперської армії весною-літом 1917 р. І ставлення до неї українських політичних партій та організацій.
- •5.Перший та Другий всеукраїнські військові зїзди.
- •6.С.Петлюра та його погляди на питання військового будівництва в Україні в період цр.
- •7.Проголошення унр та її взаємини з більшовицьким Раднаркомом.
- •8.Діяльність уряду унр по організації захисту суверенітету України в період першої українсько-більшовицької війни.
- •9.Брестський мирний договір унр з країнами Четвертного союзу, його військово-поліичні наслідки.
- •11.Причини падіння цр: історичне значення та уроки.
- •12.П. Скоропацький: політик, державний та військовий діяч.
- •13.Діяльність уряду п. Скоропацького по створенню національних збройних сил.
- •14.Українсько-російські взаємини в період гетьманства п. Скоропацького.
- •16.Антигетьманське повстання і повалення режиму п. Скоропацького.
- •17.Міжнародне становище унр на початку 1919 р. Проблема зовнішньополітичної орієнтації.
- •18.Друга укр.-більш. Війна: від спроб порозуміння до збройного конфлікту.
- •19.Оборонні бої Армії унр у першій половині 1919 р.
- •20. Підготовка і проведення Листопадового 1918 р. Повстання у Львові.
- •21.Боротьба уряду зунр проти агресії Польщі.
- •22.«Злука» унр і зунр і її вплив на обороноздатність України.
- •23.Поразка військ унр восени 1919., її причини та наслідки.
- •24.Варшавський договір 1920р. Та його роль у боротьбі за відновлення унр.
- •25.Українсько-польсько-радянська війна 1920р.
- •26.Діяльність уряду унр в еміграції 1919-1920 рр., Листопадовий Рейд ю. Тютюнника.
- •27.Причини поразки унр періоду Директорії: історичний досвід та уроки.
- •28.Український офіцерський корпус в період національної революції 1917-1921 рр.
- •29.С. Петлюра про проблеми збройного захисту суверенітету України(за статтею «Табор»)
20. Підготовка і проведення Листопадового 1918 р. Повстання у Львові.
16 жовтня 1918 року австрійський імператор Карл оголосив у Відні про перетворення Австро-Угорської імперії на федеративну державу. 18 жовтня українські депутати австрійського парламенту і Галицького та Буковинського сеймів сформували у Львові Українську Національну Раду. Наступного дня вона заявила про створення української держави у складі Буковини, Закарпаття і Галичини. Натомість у Кракові польські політики створили Польську ліквідаційну комісію, яка мала 1 листопада перебрати у Львові владу в австрійського намісника Галичини.
30 жовтня намісник відмовився передати владу Українській Національній Раді, і наступного дня Рада та Український військовий комітет розпочали підготовку до повстання. О четвертій годині ранку 1 листопада півтори тисячі вояків і 60 старшин під командуванням сотника Дмитра Вітовського зайняли у Львові ратушу, вокзал, поштамт, банки і казарми, заарештували намісника та коменданта міста.
Говорить львівський історик Микола Литвин:
Повстання виявилося майже безкровним – був поранений один поліцейський. На світанку вояки підняли над будівлями ратуші та намісництва українські прапори.
Повстання у Львові розпочалося 1 листопада 1918 р., коли на ратушевій вежі пробила 4: 00 год. Невдовзі Д. Вітовський приймав перші рапорти. І. Цьокан домовився про нейтралітет німецьких і угорських частин. О 5. 00 старшини Марганець і Сендецький зі своїми підрозділами зайняли намісництво і ратушу, арештували генерала Гуйна. Зв'язковий четаря Г. Труха повідомляв, що захоплено австрійську комендатуру і арештовано генерала Пфефера. Л. Огоновський сповіщав, що зайняв будинок поліції. Український підрозділ з 15-го полку піхоти оволодів головним вокзалом, будинком головної пошти, а 150-й вартовий курінь — станцією Підзамче і військовими складами на Янівській (нині вул. Т. Шевченка). Таким чином, протягом кількох годин вдалося роззброїти або блокувати австрійські частини, захопити найважливіші об'єкти міста. На ранок Львів повністю контролювали українці, а на міській ратуші майорів двометровий синьо-жовтий прапор, встановлений юним стрільцем Степаном Паньківським. На жаль, цей хлопець загинув у бою з поляками під Вовчухами в березні 1919 р.
О 7.00 Д. Вітовський доповів голові УНРади К. Левицькому, що влада у Львові повністю перейшла до рук Української національної ради.
Того ж дня, подолавши розгубленість, поляки почали готувати повстання проти української влади... Боротьба за Львів перетворилася на справжню війну...
Формальна передача влади від австрійського намісника відбулася 1 листопада 1918 p. Вранці 1 листопада у Львові з'явилися відозви Української Національної Ради до мешканців столиці і до українського населення всієї Галичини, де, зокрема, відмічалось: "Волею українського народу утворилася на українських землях Австро-Угорської монархії Українська держава... Найвищою властю Української держави є Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обіймає власть в столичнім місті Львові і на цілій території Української держави". Подібною за змістом була й відозва до українського народу. Крім того, вона інформувала про деякі заходи щодо збереження новоствореної держави. Так, усі вояки української національності мали підлягати тільки Українській Національній Раді і наказам створених нею військових властей.
9 листопада 1918 р. УНРада утворила свій тимчасовий виконавчий орган, який був 13 листопада 1918 р. перетворений на уряд – Державний Секретаріат ЗУНР-ЗОУНР.
13 листопада 1918 р. на сесії Української Національної Ради було прийнято Основний тимчасовий закон, у якому, зокрема, говорилось: 1) держава, проголошена Українською Національною Радою 19 жовтня 1918 p., має назву Західна Українська Народна Республіка; 2) до неї входять всі українські етнографічні території, що знаходяться під управлінням Австрії; 3) ця територія утворює самостійну ЗУНР; 4) її сувереном є увесь народ, що обирає своїх представників до Установчих зборів ЗУНР, а Українська Національна Рада і державний Секретаріат здійснюють владу; 5) гербом ЗУНР є золотий лев на синьому полі.
