10.Заснування і розвиток Києва

Київ постав на правому березі Дніпра.Він був центром полянського племінного союзу. За легендою «Повісті врем'янних літ» Київ було засновано легендарним полянським князем Києм разом із братами Щеком і Хоривом і сестрою Либідь Його центром була Замкова гора

Теорії походження засновника Києва

-скіфсько-сарматська:Київ-гори

-готська:Київ згадується у давньоскандинавських джерелах як «Готська земля»

-булгаро-хорватська:Київ-берег ріки.

Він об|єднав кілька союзів племен. До складу Руської землі увійшли полянське, сіверянське і деревлянське князівства. В цей період політичне значення Києва надзвичайно зросло. Він був у центрі інтенсивного процесу об|днання багатьох східнослов|нських племен, який завершився в кінці ІХ ст. створенням єдиної Давньоруської держави. Перше значне розширення центральної частини раннього Києва відбулось після побудови укріплень на Старокиївській горі. З бурхливим ростом Києва з|явилась потреба збудувати новий дітинець, який би відповідав зрослим вимогам столиці Київської Русі. Такий дітинець було споруджено вже при князюванні Володимира Святославича. Навколо розміщувались кам|яні князівські палаци, залишки яких занаходяться в землі.

11.Державно-політичний розвиток Київської Русі

Початок формування державності на території України тісно пов'язаний з перетворенням Києва на основний політичний і культурний центр руських племен. У перші роки формування Київська Русь була надплемінною державою. Ольги мали вирішальний вплив на процес одержавлення племінних княжінь, перетворення їх земель на державну територію Київської Русі.У цьому процесі змінювались і форми державності-спочатку це була дружина державність, за часів князювання Володимира Велико – ранньофеодальна монархічна держава, в якій дружина перестала відігравати свою привілейовану попередню роль і при Ярославі Мудрому перетворилася на військову силу. У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна зміна форми державного устрою: одноосібна монархія поступилася місцем федеративній монархії. Тепер долю Русі вершив не великий князь, а група найвпливовіших князів.Цю форму правління історики називають "колективним сюзеренітетом". Отже, розвиток державності Київської Русі відбувався у двох напрямах: від системи управління, що випливала з військової організації, – до цивільних форм правління та від посилення централізму – до децентралізації. Основними елементами політичної влади в Давньоруській державі були князь, боярська рада та віче .Великий київський князь був головним носієм державної влади, символом державної стабільності. У його руках було зосереджено всю повноту влади. У своїй діяльності князь спирався на військову підтримку дружини та ідеологічну – церкви. Дружина являла собою постійне військо.. Вона формувалася на засадах васалітету і складалася зі старшої (бояри, великі феодали) та молодшої"діти боярські", "пасинки") дружин. У разі відсутності князя або після його смерті рада ставала основним органом влади, вирішували питання внутрішньої та зовнішньої політики, а й обрання та влади наступного князя. Володіючи правом "вето", боярська рада змінювала плани великих князів, Проте залежність цього дорадчого органу від князя призвела до того, що він не був юридично оформлений і не став повноцінним державним інститутом з чітко визначеними функціями. Князь, боярська рада, віче – це носії різних форм державності; основні елементи трьох моделей управління – монархічної, аристократичної та демократичної. Механізм політичної влади Давньоруської держави характеризується не тільки співпрацею, а й суперництвом і протистоянням його елементів. Насамкінець важливо відзначити, що державний устрій Київської Русі пройшов тривалу еволюцію, не був незмінним і залежав від конкретних історичних, економічних та політичних змін.