39. Перший етап на.-визв. Війни 1648-1657рр

  Початком української національної революції вважають захоплення повстанцями в січні 1648 р.  Запорізької Січі та обрання гетьманом Війська Запорізького Богдана Хмельницького.

 Перший період національно-визвольної боротьби під проводом Б. Хмельницького (1648–1657 рр.) можна умовно розділити на 4–5 етапів:    • І648–1649 рр. – розгортання національно-визвольної боротьби, формування основних сил революції, перші перемоги над поляками під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями, трансформація автономіських поглядів Б. Хмельницького, підписання Зборівського  договору, початок розбудови незалежної Української держави;    • 1650–1653 – продовження кровопролитних боїв з перемінним успіхом:  поразка  українських військ під Берестечком (липень 1651 р.)  в результаті – невигідна Білоцерківська угода та блискучі перемоги  під  Батогом (травень 1652) і Жванцем (вересень 1653 р.), відновлення умов Зборівського договору;    • 1654–1655 рр. – укладення Переяславсько-Московського договору і спільна українсько-російська боротьба з Польщею;    • 1656–1657 рр. – пошуки нового союзника в боротьбі проти Польщі та інші передсмертні плани Б. Хмельницького.

Успіхи повстанців на початковому етапі боротьби значною мірою пояснюються двома вдалими організаційними кроками гетьмана: залученням на свій бік реєстрового козацтва і укладенням союзу з кримськими татарами. Розпочинаючи боротьбу проти Речі Посполитої, Б. Хмельницький застосував абсолютно нову її модель, у якій зовнішньополітичний чинник був одним із центральних.      Перші успіхи козацького війська підняли всю Україну. Селянські повстання охоплюють Київщину, Волинь, Поділля, Лівобережжя.    У ході національно-визвольної війни відбувався процес формування української державності.

1648-1657 рр.– Гетьманування Б.Хмельницького.

1648 р.(травень, вересень)– Перемоги козацьких військ на чоліз Б.Хмельницьким над поляками

під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями.

1649 р.– Розгром польського військапід Зборовом.Зборівська мирна угода.

1651 р– Поразка козацького війська в битвіпід Берестечком. Білоцерківський договір.

1652 р– Розгром Б.Хмельницьким польського війська у битві під Батогом.

1653 р.– Битва під Жванцем.

1654 р., 8 січня – Переяславська рада.

1654 р., березен – Березневі статті.

1657 р.– Смерть Б. Хмельницького.

40.Державно-політичний устрій укр. Держави Війська Запорізького

Найважливіші справи державного життя гетьман обговорював з генеральною старшиною, полковни­ками, а часом із сотниками. За звичаєм, ці старшини регуляр­но збиралися на з'їзди в гетьманській резиденції кілька разів на рік, зокрема на свята: Різдва, Великодня, Покрови та ін. Вони обмірковували переважно такі питання: про організацію оборони України; про найважливіші заходи адміністра­тивного, судового й господарського характеру. Генеральна військова канцелярія була органом при гетьмані. За її допо­могою він здійснював свою владу. Очолював канцелярію ге­неральний писар.

У XVIII ст. Генеральна військова канцелярія перебувала у Глухові — тодішній столиці Війська Запорозького Вона складалася з двох частин: розпорядчої і виконав­чої. До розпорядчої входили: гетьман, генеральний писар, ге­неральний суддя і ще двоє генеральних старшин (найчастіше обозний та осавул). Генеральній військовій канцелярії нале­жали всі важелі безпосереднього керівництва Гетьманщиною і козацьким військом. У цій інституції зосереджувалося вій­ськове, адміністративне, судове й фінансове управління, складалися гетьманські державні документи, зокрема універ­сали, здійснювалося дипломатичне листування, розглядалися кримінальні й судові справи козаків, селян і міщан. Під керівництвом гетьмана і за його санкцією Канцелярія прий­мала остаточні рішення. При тимчасовій відсутності гетьмана Генеральна військова канцелярія керувала Гетьманщиною від його імені.

У періоди тимчасової ліквідації гетьманства (1722— 1727 і 1734— 1750 рр.) Генеральна військова канцелярія підпоряд­ковувалася царським установам, зокрема першій Малоро­сійській колегії і Правлінню гетьманського уряду.

Устрій держави — Війська Запорозького в означений пе­ріод був незмінним. Лівобережна Україна в 60-х рр. XVII ст. поділялася на десять округів, званих полками (Київський, Чернігівський, Переяславський, Кропивенський, Лубенсь­кий, Стародубський, Ніжинський, Прилуцький, Миргородсь­кий і Полтавський). На чолі кожного полку (території) стояв полковник, який був і воєначальником свого козачого полку як бойової одиниці, і головою адміністрації полку як округи. При полковнику діяв полковий уряд, що мав такі ж функції, як і генеральний. Але повноваження полкового уряду поширювалися лише на територію його округи.Полковники здійснювали адміністративне управління на території свого полку, розпоряджалися всім його земельним фондом, оберігали велике землеволодіння від «сваволі» селян і козаків, не дозволяли останнім захоплювати старшинсько-шляхетські маєтності, організовували управу, збір податків, регулювали оренди.Полк ділився на сотні, тобто повіти, або адміністративні територіальні одиниці, що управлялися сотенним урядом на чолі з сотником.Полковники й сотники разом із своїми урядами розгля­дали різні місцеві справи. Деякі з них вирішувалися на полко-во-сотенних радах.

41. Воєнні дії у 1650-1654р

Військові дії між Україною та Польщею відновилися в 1651 р., коли польські війська напали на м. Красне. Мужньо боронили місто козаки на чолі з полковником Данилом Нечаєм, але змушені були відступити. У жорстокому бою загинули майже всі козаки. Наступ польських військ було зупинено поблизу Вінниці загонами Івана Богуна. Піднялася нова хвиля визвольної боротьби на Поділлі, Волині, Галичині Козацько-татарське і польське війська зійшлися у великій битві, поблизу м. Берестечка 28-30 червня 1651 р. Берестецька битва була найбільшою битвою Національно-визвольної війни за чисельністю вояків, які брали в ній участь. У вирішальний момент татари залишили поле бою. Гетьман вирушив за ханом, аби домогтися повернення орди на поле бою. Наказним гетьманом було обрано Івана Богуна. 30 червня козаки непомітно для ворогів вийшли з оточення. Довідавшись, що козаки залишають табір, Ян Казимир негайно надіслав туди підрозділи коронного війська. В результаті козаки зазнали поразки. Наступ польських військ на Україну був зупинений лише під Білою Церквою. У вересні 1651 р. в Україну вторглися литовські війська на чолі з князем Радзивіллом. Захопивши Київ та Чернігів, вони з'єдналися з польськими військами. Хмельницький збирає нову армію, але перевага залишається на боці поляків, тому гетьман погоджується підписати мирну угоду між Україною та Польщею. Умови Білоцерківської угоди були важкими. Козацький реєстр скорочувався до 20 тис, територія гетьманського управління обмежувалася лише Київським воєводством, гетьману заборонялося вести переговори з іноземними державами, польська шляхта здобула право на колишні тв Україні, селяни повинні були повертатись до своїх панів.1-2 червня 1652 р. на Поділлі під горою Батіг відбулася битва козаків із 20-тисячною польською армією. Оточивши польський табір, українська армія атакувала одночасно з усіх боків. Богдан Хмельницький скористався прорахунками поляків, які, очікуючи на допомогу, побудували надто великий табір, якого не могли захистити наявними силами. До вечора польське військо було вщент розбите. У цій битві поляки зазнали страшної поразки, козаки захопили багато полонених, 57 гармат. У вересні 1653 р. козацьке військо оточило польську армію під м. Жванець на Поділлі, але кримський хан змусив Б. Хмельницького підписати у грудні 1653 р. новий мир з Польщею на засадах Зборівського договору. 5 грудня хан і польський король уклали усну угоду, за якою воєнні дії припинялися, татари отримували дозвіл брати ясир на західноукраїнських землях.