37.Історичне значення укр. Козацтва

Українське козацтво зробило вагомий внесок в історію українського державотворення. Вони захищали від нападів татар, боролися проти закріпаченя ,боролися за незалежність з поляками і московитами , були оплотом православної церкви(яка зазнавала утисків),розвиток культури(музика ,книги,будівлі),створення однієї з перших конституцій. У середині ХVІІ ст. у Центральній Україні формувалася повноцінна державність, що мала відповідні ознаки, функції, механізми на чолі з гетьманом. Українську державу визнавали рівноправним суб’єктом міжнародних відносин, вона підтримувала дипломатичні відносини з багатьма іноземними державами. У часи незалежності Україна визнає велике історичне значення заслуг козацтва в утвердженні української державності. Президент України у 1999 р. своїм Указом проголосив 14 жовтня Днем українського козацтва. Відроджуване українське козацтво нині постає як патріотична організація, об’єднана національною ідеєю, яка може за підтримки держави стати провідною національною силою в побудові громадянського суспільства.

38. Причини,характер і рушійні сили нац..-визв. Війни під проводом Богдана Хмельницького.

Боротьба, яка розпочалася в середині XVII ст. на українських землях, насамперед мала на меті звільнення українського народу з-під панування Речі Посполитої. Основні причини    Соціальні причини. До середини XVII ст. вкрай загострилася соціально-економічна ситуація. Значно зросла панщина, яка у Східній Галичині  і на Волині досягла 5–6 днів на тиждень. У той же час невпинно зростали натуральні та грошові податки. Свавілля і влада польських магнатів і шляхти були безмежними – вони могли будь-кого з селян продати, обміняти і навіть убити. Ще однією невдоволеною соціальною верствою було реєстрове козацтво, яке, відірвавшись від кріпосного селянства, не досягло, однак, усіх прав і привілеїв шляхти. У складній ситуації опинилося й міщанство, яке мусило платити податки, відпрацьовувати повинності та фактично було позбавлене місцевого самоврядування. Стосовно української православної шляхти, то вона користувалася значно меншими політичними правами, ніж польська

   Національно-політичні причини. Відсутність власної державності, обмеження українців у правах, проголошення їхньої неповноцінності, асиміляційні

   Релігійні причини. Політика національного і культурного поневолення українців Річчю Посполитою базувалася на католицизмі. Насильницьке покатоличення населення, утиски православної церкви, конфіскація церковного майна і земель

   Суб’єктивні причини. Особиста образа і бажання помститися за розорений польськими панами хутір Суботів та збезчещену сім’ю самого Богдана Хмельницького. Боротьба носила національно-визвольний, антифеодальний, релігійний та соціальний характер, її головніші завдання полягали в тому, щоб до­битися створення незалежної соборної держави і ліквідувати існу­ючу феодально-кріпосницьку модель соціально-економічних відносин й утвердити нову, в основі якої б лежала дрібна власність фермерського типу.

Рушійними силами визвольної війни були: козацтво, селянство, міщанство, частина українського духовенства, дрібна та середня православна українська шляхта. Керівна роль належала неполонізованій козацькій старшині. Головною метою, що всіх об’єднала у боротьбі, була ліквідація польсько-шляхетського панування в Україні. З-поміж соціальних верств найважливішу роль у війні відігравало козацтво. воно створило онову армії. Козацтво відіграло провідну роль у руйнуванні польських і становленні українських державних інституцій — центральних і місцевих органів влади, території, судових установ, армії, адміністративно-територіального устрою. Дуже активну участь у повстанні взяло селянство.