Фонема і звук

Фонема як функціональна одиниця матеріалізується в звуках. Однак фонема і звук — це різні величини. Відмінність між ними полягає в тому, що:

Фонема	Звук
Явище соціальне (фонема є впізнаваною не залежно від особливостей її вимови окремими людьми)	Явище індивідуальне
Мовна одиниця	Мовленнєва одиниця
Абстрактна одиниця	Конкретна одиниця
Величина стала	Величина залежна

23. Фонема й алофони. Типи алофонів

Алофон — реалізація фонеми, її варіант, обумовлений конкретним фонетичним оточенням. На відміну від фонеми є не абстрактним поняттям, а конкретним мовним звуком. Незважаючи на широкий діапазон алофонів однієї фонеми, носій мови завжди спроможний їх розпізнати.

Алофони з’являються внаслідок різних причин. Вони з’являються внаслідок того, що фонема в процесі мовлення може потрапляти в неоднакові фонетичні умови.

Основний алофон — такий алофон, властивості якого мінімально залежать від позиції і фонетичного оточення. Основні алофони:

• для голосних — ізольоване вимовлення;

• для твердих приголосних — перед наголошеним «а»;

• для м'яких приголосних — перед наголошеним «і».

Поряд з основним алофоном існує сильна позиція звуку. Сильна позиція — це позиція, в якій можлива максимальна кількість фонем даного типу. Для голосних сильною позицією є положення під наголосом, для приголосних — перед голосним непереднього ряду, а в деяких мовах на окремі сонорні може падати наголос.

Розрізняються комбінаторні і позиційні алофони. Комбінаторні алофони — реалізації фонем, пов'язані з певним фонетичним оточенням звуків.

Прикладами можуть служити:

• назалізація (носова вимова);

• лабіалізація (огубленість).

Комбінаторні ознаки можуть поширюватися на декілька складів.

Позиційні алофони — реалізації фонем, пов'язані з їх фонетичною позицією. Під фонетичною позицією прийнято розуміти:

• чи знаходиться звук на абсолютному початку слова (після паузи);

• чи знаходиться звук в абсолютному кінці слова (перед паузою);

• положення звука по відношенню до наголосу.

Є і інше розділення алофонів: 1. Обов'язкові (реалізуються відповідно до норм мови). 2. Факультативні варіанти (наприклад, щілинний /ґ/). 3. Індивідуальні алофони (наприклад, помилки у вимові).

Дистрибуція фонеми — це сукупність всіх можливих алофонів даної фонеми. Алофони однієї фонеми знаходяться в стосунках додаткової дистрибуції.

Два різних алофони однієї фонеми не можуть існувати в одній позиції. 24. Погляди на фонему МФШ ТА ЛФШ

Московська фонологічна школа (МФШ) - один з напрямків в сучасній фонології, що виникли на основі вчення І. А. Бодуена де Куртене  про фонеми. Виникнення школи пов'язане з іменами таких радянських лінгвістів, як Р. І. Аванесов, В. Н. Сидоров, А. А. Реформатський. До школи належали також П. С. Кузнецов, М. В. Панов та інші вчені.

Ленінградська (Петербурзька ) фонологічна школа (ЛФШ) - один з напрямків в сучасній фонології, що виникли на основі вчення І. А. Бодуена де Куртене про фонеми. Засновником школи є Л. В. Щерба . Серед інших її представників - Л. Р. Зіндер, Л. В. Бондарко, М. І. Матусевич.

Поняття фонеми за Московською школою

Фонемами у вченні МФШ називаються самостійні звукові відмінності, службовими знаками розрізнення слів мови , інакше кажучи, мінімальні складові звукових оболонок мінімальних знакових одиниць - морфем. Оскільки морфема розуміється як безліч чергуються морфів, фонема постає безліччю звуків, що чергуються в складі морфів по фонетичним правилам.МФШ повністю відкидає автономність фонеми-звукова одиниця не існує окремо від морфологічної. Фонема вже складає сам знак,саму морфему. МФШ розрізняє поняття слабкої та сильної позиції фонеми. Гіперфонеми – це звуки слабких позицій, які ніколи не стоять в сильних, і тому не можуть фонемат. Ідентифікуватися. Отже, фонему можна назвати тільки через сильну позицію.

Поняття фонеми за Петербурзькою школою-щербівська

Фонема в ЛФШ визначається як найкоротша (неподільна в часі ) звукова одиниця даної мови, потенційно пов’язана зі значенням, яка легко виділяється мовцем з мовного потоку. Тобто ЛФШ визнає автономість та матеріальність фонеми. Також ЛФШ вказує на таку ознаку фонеми, як членороздільність.