36. Асимілятивні модифікації приголосних фонем

Модифікації приголосних фонем можуть відбуватися на основі лише неповного вияву асиміляції, оскільки у цьому випадку фонема залишається тотожна сама собі і реалізується в алофонах.

Комбінаторна модифікація на основі асиміляції за участю голосу і шуму (за глухістю): у префіксах роз, без, через, над, об, де асиміляція відбувається частково або взагалі не відбувається. /розпитати/ /зп/ = /зп/, але [з^с п].

Комбінаторна модифікація на основі асиміляції за місцем і способом творення: латеральні сполуки (тл, т’л’, дл, д’л’)* - /тло/, фаукальні сполуки (дн, д’н’, тн, т’н’)* - /дно/, гетероорганні сполуки (ґл, кл, хл, гл) - /ґлей/.

*це м’які приголосні

37.Акомодація приголосних

Акомода́ція (лат. accomodatioo — пристосування) в мові — це зміна , що відбувається між звуками різних категорій : голосний пристосовується до сусіднього приголосного( приголосних )або приголосний пристосовується до сусіднього голосного. В українській мові виразнішими є пристосування голосних до приголосних, ніж приголосних до голосних. Акомодація може мати як прогресивний , так і регресивний напрямок. За позицією вона контактна ( взаємодіють безпосередньо сусідні звуки), зак характером якісна.

Акомодація виникає тоді, коли кінцевий момент вимови попереднього звука збігається з початковим моментом вимови наступного, наприклад у слові «рядити» звук «а» (я) пристосувався до попереднього м'якого звука «р'», а в слові «радіти» звук «и» (і) — до м'якого звука «д'». Явище акомодації досліджували мовознавці І. О. Бодуен-де-Куртене, В. О. Богородицький, а в галузі історії фонетики східно-слов'янських мов — Леонід Булаховський.

Акомодація приголосних до сусідніх голосних виявляється не так яскраво, як акомодація голосних до приголосних. Найбільш характерні приклади:

1. Напівпом'якшена вимова перед наступним голосним [і] губних [п'], [б'], [ф'], [в'], [м'], передньоязикових шиплячих [ш], [ж], [ч], [дж] задньоязикових [г], [к], [х], глоткового [г]. Зазначені звуки, як відомо, є комбінаторними алофонами відповідних твердих приголосних фонем.

2. Лабіалізація приголосних перед наступними огубленими голосними [о] та [у] на всьому їх протязі. Наприклад:[т ом], [з уб], [л' ул'ка] й под.Акомодація приголосних огубленими голосними є регресивною.

38.Дисиміляція приголосних.

Дисиміля́ція (розподібнення)- фонетичне явище якісного характеру, яке полягає у розподібненні артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах словаЮ втраті ними спільних фонетичних ознак. Це проце, протилежний асиміляції. Дисиміляція робить сполучення приголосних більш зручним для вимови ( з двох проривних звуків, що стоять поруч , один стає щілинним , або ж із двох суміжних щілинних звуків один стає проривним тощо.), може бути регресивною і прогресивною , контактною і дискантною.Дисиміляція поширена у діалектному й просторічному мовленні (бонба , дохтор тощо.) і має живомовний характер. Дисиміляція в літературній мові має історичний характер і закріплена на письмі . Серед основних видів дисиміляції як історичного процесу розрізняють такі ,як:

Регресивна контактна дисиміляція

[к т ]- [ хт] [ч н]- [шн] [к р]- [ хр]

Къто –хто ручьникъ- мірошник аналогічно Соняшник, сердешний крьстъ -хрест квоктати

Внаслідок дисиміляції утворились деякі сучасні форми інфінітива на – сти: вести (ведти), мести (від метти)- звуки основи [д] і [т] зберігаються в особових формах веду , мету. У більшості слів літературної мови дисимілятивні процеси не відбуваються : лікті , точний , нічний та ін.., проте стилістична тенденція розрізняти вимову чн і шн. Так , у науковій термінології вживається тільки чн (Соня[чн]а система , моло[чн]окислі бактері у розмовному мовленні можлива вимова як чн ,так і шн( соня[чн]ий і соня[шн]ий) , але яє[шн]я.)

Дисиміляція набула поширення у просторіччі: бонба, трамвай ( сусідні звуки розподібнюються за місцем творення ), дохтор, трактор (за способом творення) тощо.

Прогресивна контактна дисиміляція

У сучасній українській мові прогресивна контактна дисиміляція відбувається усполученнях двох однакових або однорідних щілин приголосних . Наприклад :

[с] +[ ш]- [ш ш] – [ шч ] [ з] + [ш] – [ж ш] – [ жч ]

[ крашчиі ] [ ближчиі ] кращий (від красивий ) ближчий (від близький) аналогічно аналогічно вищий нижчий , вужчий

Регресивна дискантна дисиміляція

[р] [р] – [л] …[р ] [ л ] [л] –[ р] …[л ] рицар- лицар велблюд - верблюд

римар- лимар

Прогресивна дискантна дисиміляція

[р] [р] – [р] …[л ]

Срібро – срібло

Рибарство – рибальство

У наслідок дисиміляції приголосних можуть виникати й інші різновиди комбінаторних змін звуків : епентеза( виникнення між двома звуками у слові додаткового приголосного чи голосного, не зумовленого етимологічно.( арія );гаплологія ( випадіння одного з двох сусідніх однакових або подібних складів : морфофонологія – морфонологія , трагікокомедія – трагікомедія, дикообраз – дикобраз); метатеза( взаємна перестановка звуків і складів у слові : мольберт, футляр)