39. Чергування фонем. Поняття чергування, його визначення. Типи чергувань. Класифікація приголосних за наявністю та відсутністю палаталізації.

Порівняно з модифікаціями фонем, чергування фонем свідчать про більш кардинальні зміни звуків у мовному потоці. При модифікаціях фонем фонема залишається тотожна сама собі і реалізується в алофонах, натомість при чергуванні фонем звукові одиниці зазнають істотних змін в межах диференційних ознак: одна з диференційних ознак змінює полюс на протилежний. Чергування – це заміна однієї фонеми на іншу в межах тієї самої морфеми. Залежно від причин, які викликають чергування вони поділяються на 2 типи: живі та історичні. Живі чергування – чергування фонем, що виникли в результаті дії активних фонетичних процесів у сучасній мові. Історичні – відбуваються за традицією. Пояснити їх активними фонетичними явищами у сучасній мові неможливо. Причино, що їх породили, припинили свою дію в давні періоди розвитку мови. Самі ж чергування послідовно зафіксовані в орфографії і відбуваються в мовленні.

Класифікація приголосних за наявністю чи відсутністю палаталізації: тверді та м’які.

Тверді		М’які
Власне тверді (ті, які не мають відповідників серед м’яких) /б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, дж, ґ, к, х, г/	Тверді /д, т, з, с, дз, ц, н, л, р/		М’які /д’, т’, з’, с’, дз’, ц’, н’, л’, р’/* * М’ЯКІ	Власне м’які (ті, що не мають відповідників серед твердих) /й/

40. Чергування у/в та і/й

Звуки [у] та [ў], [і] та [ĭ], на письмі це чергування позначається буквами «у» та «в», «і» та «й». В деяких словах вживання тієї чи іншої літери не має впливу на значення слова. Ми говоримо «вчитель» і «учитель», «ірій – їрій» ( в транскрипції [йíріĭ]), «всім – усім». Однак існують певні правила, який варіант слова обрати, яку літеру написати.

Завжди «у»:

1. Перед приголосним звуком на початку слова. Наприклад: учора;

2. Початок речення перед приголосним. Наприклад: У Петра зібралися всі.

3. Між приголосними звуками на межі слів. Наприклад: прийшов у село;

4. Якщо наступні приголосні «в», «ф» або їхні сполуки з іншими звуками («льв», «св», «тв», «хв»). Наприклад: занурився у хвилю;

5. Після розділового знака перед приголосним (кома, крапка з комою, тире, дужки, лапки). Наприклад: Моя мама, учителька, сьогодні провела відкритий урок.

Завжди «в»:

1. Між голосними звуками. Наприклад: прибула в Одесу;

2. Перед голосним на початку речення: В Острозі відновила роботу Острозька академія.

3. Після голосного звука перед приголосними (крім тих випадків, коли наступним стоять приголосні «в», «ф» або їхні сполуки з іншими звуками: «льв», «св», «тв», «хв»). Наприклад: відпочивала в Криму, але поїхала у Львів.

Не відбувається чергування «у» та «в» у словах, де від зміни літери (звука) змінюється значення слова. Наприклад, всунути – усунути. Перше слово має значення «вставити, включити, внести», а друге – «винести, виключити, забрати».

Відповідно не змінюються власні назви та іншомовні слова: Вашингтон, Удмуртія, Владивосток, Уругвай, університет.

Завжди «і»:

1. Після будь-якого розділового знака (кома, крапка з комою, тире, дужки, лапки, три крапки), після приголосного звука перед приголосним. Наприклад: зібрав і пішов.

2. Початок речення. Наприклад: І день іде… (Тарас Шевченко)

3. Зіставлення понять. Наприклад: батьки і діти.

4. Перед звуком [й] та буквами «я», «ю», «є», «ї». Наприклад: Знайшли і ялинку, і їжака.

Завжди «й»:

1.Між голосними звуками. Наприклад: Глядачі кричало «браво» й аплодували.

2.Після голосного звука перед приголосним. Наприклад: яскраве й барвисте намисто.

Треба пам’ятати, що для зручності, плавності і милозвучності вимови в багатьох словах можливе чергування і-й та у-в.

і-й не чергуються:

1. При зіставленні понять:

Дні і ночі; батьки і діти; війна і мир.

2. Перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип - друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський).

3. Після паузи: Щось такеє бачить око, і серце жде чогось (Т. Шевченко).