33.Ненаголошені голосні.

Голосні бувають наголошені й ненаголошені. Усі голосні фонеми української мови в ненаголошеній позиції, у зв’язку з ослабленням загальної артикуляційної напруженості, зазнають значних і кількісних, і якісних змін. Ці зміни невеликі в повному стилі й можуть заходити далеко в розмовному. Характерною особливістю ненаголошених алофонів є те, що короткий стаціонарний сегмент наявний у ненаголошених голосних, як правило, тільки в повному стилі. У розмовному він звичайно буває відсутній зовсім. Тверде чи м’яке консонантне оточення позначається на артикуляційно-акустичних особливостях ненаголошених голосних ще більше, ніж наголошених, оскільки воно відбивається не тільки на перехідних, а й на умовно стаціонарних сегментах.

В українській мові ненаголошеними голосними називаються такі, що складають ненаголошені склади, їх вимова є нечіткою й невиразною. Тому ненаголошені е, и, о наближаються до близьких за вимовою звуків [е^и], [и^е], [о^у]. На слух зміни [а], [у], [і] майже непомітні.

У складах з ненаголошеними є та и пишеться та сама літера, що й під наголосом: великий, величезний, бо ве'лич; держу', бо оде'ржати; клекоті'ти, бо кле'кіт; несу', бо прине'сений; ш'потіти, бо ше'піт; крив'є, бо кри'во; трима'ти, бо отри'мувати; широ'кий, бо ши'роко.

34. Гармонійна асиміляція голосних

Асиміляція голосних (вокальна асиміляція, вокальна гармонія, гармонійна асиміляція, гармонія голосних) – особливий вид регресивної, дискантної асиміляції голосних звуків у сусідніх складах , внаслідок чого попередній голосний уподібнюється до наступного за ступенем підняття чи лабіалізацією. Гармонійної асиміляції зазнають ненаголошені голосні перед наступним наголошеним, насамперед е, и, о в позиціях перед складом з наголошеними голосним вищого (нижчого) підняття , більшої лабіалізації чи закритості. Ступінь вияву асиміляції голосних залежить від стилю мовлення ( у розмовному стилі наближення виразніші), місця у слові (найпоказовіша асиміляція в основі слова), а також темпу мовлення. Асиміляція голосних послідовно взаємодіє з кількісною зміною – редукцією ( ненаголошеністю голосних).

Так ненаголошений е підвищує свою артикуляцію і уподібнюється до и перед складом з наголошеними голосними вищого підняття и,і,у (неси, мені, беру), а іноді й чергується з и. Явище асиміляції поширюється тут редукцією голосного в ненаголошеній позиції.

Ненаголошений и перед наголошеними голосними нижчого підняття е,о,а понижує свою артикуляцію й уподібнюється до е (директор, сироватка, питаю) або навіть чергується з е. асиміляція ненаголошеного голосного посилюється його редукцією.

Ненаголошений о перед складом з наголошеним голосним у уподібнюється до нього і стає більш огубленим (кожух). Перед складом з наголошеним і ненаголошений о стає більш закритим і незначною мірою може наближатися до у (сопілка, тобі). Явище асиміляції тут так само супроводжується редукцією голосного.

35.Редукція голосних.

В українській мові голосні звуки в ненаголошеній позиції зазнають редукції (від лат reductio – скорочення, відсунення, повернення, зменшення, відведення назад) – видозміни звуків унаслідок меншої напруженості, тривалості артикуляції, тобто ослаблення, скорочення їхнього звучання. Розрізняють редукцію кількісну ( часокількiсну) та якісну. Кількісна редукція — редукція, за якої голосні ненаголошених складів втрачають силу і довготу, але зберігають характерний для них тембр.

Для прикладу, якщо порівняти звучання голосного [у] в словах дуб, дубо́к, дубови́к, то у другому слові цей звук слабший і коротший, а в третьому — ще слабший і коротший, проте його тембр, зумовлений формою резонатора при високому піднесенні задньої частини язика і витягненими вперед заокругленими губами, залишається незмінним. Також редукцію класифікують за ступенем (1-4). Для укр. мови характерний 1 та 2 ступені редукції. Кількісна редукція виявляється у зменшенні тривалості артикуляційної напруженості ненаголошених голосних при збереженні характерного тембру звука. (сАд, сАдовий). Якісна редукція передбачає якісну зміну ненаголошених голосних, які втративши напруженість утворюються при нейтральному або близькому до нейтрального положення мовних органів: задні голосні просуваються на перед, передні – назад, високі – вниз, низькі – вгору. При цьому зміни ненаголошених [а,у,і] вслух майже не помітні. Це редукція першого ступеня. Натомість вимова ненаголошених [е,и,о] зазнає значних змін внаслідок редукції 2 ступеня.

Так ненаголошений звужується [е] підвищує свою артикуляцію і уподібнюється до [и] перед складом з наголошеними голосними вищого підняття [и,і,у] (неси, мені, беру), а іноді й чергується з [и]. або в оточені м’яких приголосних наближається до [і] (окраєць).

Ненаголошений [и] перед наголошеними голосними нижчого підняття [е,о,а] розширюється понижує свою артикуляцію й уподібнюється до [е] (директор, сироватка, питаю) або навіть чергується з [е].

Ненаголошений [о] перед складом з наголошеним голосним [у] уподібнюється до нього і стає більш огубленим (кожух). Перед складом з наголошеним[ ]і ненаголошений [о] стає більш закритим і незначною мірою може наближатися до [у] (сопілка, тобі).

На початку слова або в позиції після голосного перед приголосним ненаголошений [у] може ослаблюватись у вимові до [у] нескладового (учителька, сказау), а ненаголошений [і] – до [і] нескладового.

Кількісна і якісна редукція виявляються одночасно, вважають, що якісна редукція є безпосереднім наслідком кількісної.

Позиційна редукція ненаголошених голосних послідовно взаємодіє з комбінаторною зміною – гармонійною асиміляцією голосних.