30. Модифікації фонем та їх типи. Загальна характеристика.

У мовному потоці, поєднуючись між собою, алофони фонем пристосовуються один до одного або до загальних фонетичних умов (початок чи кінець складу, наголошеність чи ненаголошеність тощо), внаслідок чого відбуваються певні зміни мовних звуків. Залежно від кінцевого результату цих змін фонологи ЛФШ розрізняють модифікації фонем та чергування фонем. Модифікації ще називають субфонемними чергуваннями, або чергуваннями алофонів тієї самої фонеми.

Модифікації голосних

Модифікації голосних фонем в укр.м. зумовлені позицією фонеми в слові (наголошеність / ненаголошеність), а також безпосереднім сусідством приголосних. Тому й розрізняють позиційні та комбінаторні модифікації голосних.

Позиційні модифікації .

Загалом українські голосні в позиції ненаголошеності не зазнають значних змін, вони зберігають повнозвучність.( кількісну і якісну).Зменшення напруженості і тривалості артикуляції голосних (редукція), в укр.м. дуже незначне і не призводить до появи голосних неповного творення.Найбільш помітними в укр..м. є позиційні модифікації голосних фонем / е/,/и/,/о/, що виявляються у зближенні голосного [е] з голосним [и] щодо ступеня підняття (й навпаки- [и] з [е]).Те саме відбувається і з голосним [о], який підвищує свою артикуляцію й зближується з голосним у].

Комбінаторні модифікації.

Характерною особливістю укр. ненаголошених голосних є гармонійна(дистантна) асиміляція, яка полягає у тому, що голосний попереднього ненаголошеного складу уподібнюється до голосного наступного наголошеного складу, внаслідок чого й відбувається чергування алофонів тієї самої фонеми. До комбінаторних модифікацій голосних належать й ті, що відбуваються внаслідок акомодацій: назалізація голосних, палаталізація.

Модифікації приголосних.

Серед модифікацій приголосних також розрізняють позиційні та комбінаторні.

Позиційних модифікацій зазнають тільки дві приголосні фонеми укр..м.: /в/ та /й/ в позиції початку складу (слова) перед приголосною, або кінця складу (слова) після голосної. У цих позиціях вони вокалізуються: та ĭ.

Комбінаторні модифікації приголосних відбуваються внаслідок акомодації приголосних до голосних та асиміляції суміжних приголосних. Найпоширеніші модифікації приголосних, що є наслідком їх акомодації до голосних:

а) палаталізація (неповна) губних [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], передньоязикових [ж’], [ч’], [ш’], [дж’], фарингального [г’], задньоязикових [ґ’], [к’],[х’], перед голосним [і].

б) лабіалізація приголосних перед голосними [о] та [у].

Модифікації, що є наслідком асиміляції:

а) оглушення (часткове) дзвінких приголосних перед наступними глухими.

б) зміна способу творення приголосних [п], [б], [т],[ д], [т’], [д’] під впливом наступних носових [м], [н], [н’], під час якого ротове зімкнення замінюється на вибух у зоні зіва з наступним виходом повітря через ніс , внаслідок чого утворюються так звані фаукальні приголосні.

в) зміна способу творення приголосних [т], [д] перед щілинними боковими [л] та [л’], коли зімкненість замінюється боковою щілинністю, внаслідок чого утворюються латеральні [т] і [д].