13. Виникнення держав в Середземноморському регіоні. Поняття поліса.

Яскравим представником виникнення держави в Середземноморському регіоні було виникнення держав в Древній Греції. Стародавня Греція - прийняте в історіографії позначення ранньокласових товариств на півдні Балканського півострова, островах Егейського моря, узбережжя Фракії і західній береговій смузі Малої Азії в III-I тис. до н. е.. У початковий період історії Древньої Греції (III тис. до н. Е..) Етнічний склад даних територій був досить строкатим: пеласги, лелеги та інші, потім потіснили і асимілювали їх протогреческіе племена - ахейці і іонійці. Перші ранньокласові держави ахейців (Кносс, Фест, Мікени, Тірінф, Пілос, Афіни і ін) утворилися на початку II тис. до н. е.. в епоху бронзового століття. Вторгнення дорійців (близько 1200 року до н. Е..) Спричинило розпад цих держав і відновлення родових відносин. До IX ст. до н. е.. населення Стародавньої Греції було наступним: еолійци - Північна Греція, дорійці - Середня Греція і Пелопоннес, іонійці - Аттика й острови. У VIII-VI ст. до н. е.. у Греції сформувалися поліси (міста-держави). Залежно від результатів боротьби демосу (хліборобів і ремісників) з родовою знаттю державний устрій в полісах було або демократичним (Афіни і ін), або аристократичним (Спарта, Кріт та ін.) В економічно розвинених полісах (Корінф, Афіни і ін) широко поширилося рабство, в Спарті, Аргосі й ін довго зберігалися пережитки родового ладу. V-IV ст. до н. е.. - Період найвищого розквіту полісного устрою. Поліс - місто, держава, особлива форма економічної і політичної організації суспільства. Територія полісу складалася з міських територій та з навколишніх їхніх землеробських поселень (хори).

14. Суспільний лад поліса. Правове становище громадян, іноземців, рабів.

Політичний устрій полісів при всій їх різноманітності являло деяку єдність. Державний апарат поліса складався з народних зборів (апелла, Еклессія) повноправних громадян-чоловіків, ради (герусія, ареопаг, сенат) і різних виборних посадових осіб (магістратів). Народні збори - найбільш демократичний орган управління - було атрибутом всякого поліса. Воно здійснювало право громадянина керувати державою. Залежно від того, яку вагу в політичному житті вдалося придбати торгово-ремісничим верствам і хліборобам-общинникам в боротьбі з родовою знаттю, поліс міг бути або олігархічним (Спарта), або демократичним (Афіни). В економічному відношенні відмінність між полісами визначалося більшою чи меншою роллю хори, тобто співвідношенням між землеробством, ремеслом і торгівлею. Типовим землеробським полісом була Спарта; Корінф, що мав незначну хору, був типовим торгово-ремісничим полісом. Серед населення полісів привілейоване становище займали її громадяни. Поліс забезпечував колективу повноправних громадян право власності на землю та на рабів; обов'язком поліса була турбота про економічний підтримці громадян поліса; Інші вільні люди, не були громадянами поліса, вважалися неповноправним. До них ставилися, перш за все, залежні селяни, що втратили право власності на свої ділянки землі, і іноземці (метеки). Число іноземців росло в міру того, як Греція завойовувала все нові колонії. Багато іноземці були багатими, але тим не менше їм, як правило заборонялося купувати землю, а це, природно, обмежувало доступ до управління полісом. На нижчому щаблі соціальної драбини стояли раби. Раби в Греції не мали ніяких прав. Звернені в рабство різним шляхом люди продавалися на спеціальних рабських ринках. Такі ринки перебували в кожному полісі.