11.Зміст авторського договору.

Авторський договір – це договір, за яким автор передає або зобов’язується передати набувачу свої права на використання твору в межах і на умовах, узгоджених сторонами.

Авторський договір є двостороннім, консенсуальним та оплатним.

договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, тобто такий договір законодавчо визнається консенсуальним. Чинне законодавство не містить імперативної правової норми, яка б передбачала обов’язковий оплатний характер авторського договору. Проте умова про розмір і порядок виплати авторської винагороди є істотною умовою авторського договору, і сторони зобов’язані погодити її між собою.

Істотними умовами авторського договору є такі умови:

1) про строк дії договору;

2) про спосіб використання твору;

3) про територію, на яку поширюється право, що передається;

4) про розмір і порядок виплати авторської винагороди;

5) інші умови, щодо яких за вимогою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Сторонами авторського договору є автор (або його правонаступник), з одного боку, і користувач його твору — з іншого.

Не можуть бути предметом авторського договору:

• права на використання твору, невідомі на момент укладання договору;

• права на використання творів, які автор може створити в майбутньому.

Відповідно до п. 2 ст. 33 Закону про авторські права, винагорода в авторському договорі встановлюється у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. Авторська винагорода в авторському договорі може бути визначена в таких формах:

1) одноразового (паушального) платежу;

2) відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті);

3) комбінованих платежів.

Авторський договір має бути укладений у письмовій формі.

Зміст авторського договору, як і будь-якого іншого цивільно-правового договору, становлять права й обов'язки сторін. Авторський договір має взаємний характер, тобто відповідними правами й обов'язками володіють обидві сторони. При цьому обов'язки однієї сторони кореспондують з правами іншої сторони.

Основні обов'язки автора: особисто виконати замовлену роботу; передати замовнику свій твір у встановлений договором строк.

Обов'язки користувача: прийняти та розглянути наданий автором твір; забезпечити дотримання всіх особистих немайнових прав автора; виплатити автору винагороду за використання твору.

Підстави припинення дії авторського договору:

закінчення строку його дії;

взаємна угода сторін про припинення авторського договору;

угода про заміну одного зобов’язання іншим;

неможливість виконання умов договору, викликана діями непередбаченої сили або іншими обставинами;

смерть автора або ліквідація юридичної особи, що є стороною договору;

порушення контрагентом суттєвих умов авторського договору тощо.

12.Субьекти та обьекти суміжних прав

Під суміжними мають на увазі права, пов’язані з авторським правом. ці права одержали тому, що особи, володіючи ними, творчо використовують створені іншими особами твори, і вони не розглядаються як автори виконуваних або записуваних і відтворених творів. Об'єктом для їх прав служить:

1.виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних і інших творів;

2.фонограми, відеограми;

3.передачі (програми) організацій мовлення.

Також як і суб’єкти авторських прав, суб’єкти суміжних прав мають майнові та особисті немайнові права. При чому кожна категорія суб’єктів має свої (певні) права. До немайнових прав виконавців відносять:

право вимагати, що він є виконавцем твору;

вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначались чи повідомлялись з кожним його виступом, записом чи виконанням;

вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі та репутації.

Майновими правами виконавців є виключне право забороняти чи забороняти іншим особам:

публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір) фіксація у фонограмі чи відеограмі своїх раніше незафіксованих виконань;

відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі;

розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу, якщо при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми на її подальше відтворення;

комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його згодою;

розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах або відеограмах, через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було згоди на такий вид розповсюдження.