Тема 3. Інфраструктура товарного ринку:

СУТНІСТЬ, СКЛАД, ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

3.1. Сутність та значення інфраструктури товарного ринку в ринковій економіці

Ефективне функціонування ринкової економіки обумовлюється чіткою взаємодією всіх її складових: виробництва, розподілу, обігу та споживання. Узгодження та поєднання інтересів суб`єктів ринкових відносин відбувається не тільки в умовах різкого зростання обсягів виробництва та споживання, ускладнення їх структури, але й одночасного скорочення природних ресурсів та значного посилення конкуренції в глобальному масштабі. За цих обставин підвищується значення добре розвинутої ринкової інфраструктури.

Під інфраструктурою розуміють сукупність видів діяльності та відповідних суб`єктів, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Виникнення інфраструктури є результатом розвитку продуктивних сил суспільства, поглиблення суспільного поділу праці. Високий рівень розвитку інфраструктури дає змогу з максимальною повнотою, комплексно використати весь виробничий потенціал, скоротити час перебування речовинних чинників в процесі виробництва та прискорити надходження товарів до сфери обігу, довести матеріальні блага до споживача та задовольнити його попит.

Розрізняють виробничу, соціальну і ринкову (сфери обігу) інфраструктуру.

Щодо сутності кожної з названих інфраструктур слід зазначити, що в економічній літературі зустрічається багато різних визначень.

Так, в ряді джерел виробничою інфраструктурою називають сукупність галузей, що забезпечують нормальний хід суспільного відтворення, надаючи послуги, пов`язані з обміном продукції між підприємствами у сфері матеріального виробництва, а також із надання послуг інформаційного і ділового характеру.

Згідно з цим тлумаченням, до виробничої інфраструктури належать транспорт різних видів, оптова торгівля та матеріально-технічне забезпечення, заготівля й збут продукції, підприємства та організації інформаційного і ділового обслуговування.

Таке узагальнене визначення та різнорідне об`єднання не відповідають сучасному стану розвитку суспільного виробництва.

На наш погляд, більш конкретним та повним є розуміння виробничої інфраструктури як сукупності видів діяльності та матеріальних об`єктів, які створюють сприятливі умови для нормального ходу процесу виробництва.

До соціальної інфраструктури економічна теорія відносить суб`єктів сфери виробництва послуг та духовних благ: послуги у галузі права, безпеки, виховання, освіти, культури, соціального забезпечення, охорони здоров`я, житлового будівництва і т.п. Зважаючи на те, що основним суб`єктом, на який спрямована діяльність соціальної інфраструктури є людина, її часто називають соціально-побутовою інфраструктурою.

Загально прийнятого визначення інфраструктури ринку немає. Відзначаючи, що інфраструктура являється обов`язковим компонентом будь-якої цілісної системи проф. О.О. Бєляєв пише: “Щодо ринку, як самостійної підсистеми, інфраструктура – це сукупність інститутів, що обслуговують ринок і виконують визначені функції по забезпеченню нормального режиму його функціонування”.

Інші автори вважають, що інфраструктура ринку – це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.

Наведені визначення не суперечать одне одному. Разом з тим, необхідно більш чітко окреслити склад та функції ринкової інфраструктури.

Ринкова інфраструктура – це сукупність спеціальних господарюючих суб`єктів, діяльність яких спрямована на здійснення обігу товарів та послуг, забезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму та їх інтенсифікацію. Вона покликана забезпечити загальні умови та правила діяльності ринкових суб`єктів. Її елементи не нав`язані суб`єктам зовні, а породжені самими ринковими відносинами. Суб`єкти ринкової інфраструктури організаційно і матеріально забезпечують основні ринкові процеси: взаємний пошук суб`єктами ринкових відносин один одного, фізичне переміщення товарів, їх складування та зберігання, обмін товарів на гроші, рух грошових та інших платіжних засобів, а також виробничо-збутову та фінансову діяльність ринкових структур.

До основних функцій ринкової інфраструктури відносяться: правове та економічне консультування підприємців та захист їх інтересів у державних та приватних структурах, фінансова підтримка, кредитування, лізинг, страхування ризиків, регулювання руху робочої сили, маркетингове, рекламне та інформаційне обслуговування.

Інфраструктура формується в кожному конкретному виді ринку. В складі інфраструктури сфери обігу особливе місце займає інфраструктура товарного ринку.

Інфраструктура товарного ринку (в подальшому ІТР) – це сукупність видів діяльності та суб`єктів господарювання, які забезпечують безперебійний обіг речовинних чинників виробництва і товарів кінцевого споживання та надають комплекс послуг з метою підвищення ефективності товарного обігу та раціонального споживання товарів, більш повного задоволення потреб та попиту споживачів.

Вона створює умови для більш швидкого обороту товарних ресурсів в економіці, вдосконалення ринкового процесу реалізації продуктів праці, оптимізації комерційних зв`язків, поліпшення матеріально-технічної бази обігу.

Завдяки діяльності суб`єктів інфраструктури товарного ринку виробники мають можливість сформувати ефективні канали розподілу, щоб представити свій товар на ринку. Суб`єкти ІТР забезпечують рух товарів від виробників до споживачів. Вони сприяють подоланню розбіжності в часі, місці та праві власності, які відділяють товари та послуги від споживачів, для яких вони призначені. Важливою є їхня роль у встановленні відповідності між попитом та пропозицією товарів. Більшість виробників випускає у великій кількості обмежений асортимент продукції, а внаслідок діяльності суб`єктів ІТР він трансформується в споживчий асортимент, необхідний конкретному споживачеві.

Від ефективної діяльності суб`єктів ІТР залежить загальний обсяг та рівень витрат обігу, стан та швидкість обертання товарних запасів на всіх стадіях кругообігу товарів.

Слід підкреслити, що сфера діяльності інфраструктури товарного ринку виходить далеко за його межі. Вона здійснює безпосередній вплив на виробництво та раціональне використання товарних ресурсів, тісно співпрацює з іншими підсистемами інфраструктури сфери обігу.

3.2. Особливості діяльності суб`єктів інфраструктури товарного ринку

В економічній науці тривалий час точилась дискусія стосовно сутності, ролі та місця інфраструктури товарного ринку в системі національного господарства. Деякі автори висловлювали та обґрунтовували думку, що інфраструктура первинна, а виробництво вторинне. Інші – навпаки, стверджували, що інфраструктура товарного ринку є лише складова частина суспільного виробництва, яка не відіграє самостійної ролі. Хибність як першого, так і другого твердження обумовлена двоїстим характером праці та особливістю її продукту в інфраструктурі товарного ринку.

Головною відмінністю праці в інфраструктурі товарного ринку від діяльності виробничих галузей є відсутність її продукту в матеріально-речовій формі.

Суб`єкти інфраструктури товарного ринку в значній мірі приймають безпосередню або опосередковану участь в суспільному виробництві, але не створюють кінцевий продукт. Їх функціональне призначення заключається в тому, що вони продовжують процес виробництва в сфері обігу, а праця, яка при цьому витрачається, збільшує вартість сукупного продукту хоч і не змінює матеріально-речової форми товару. Тому діяльність більшості суб`єктів ІТР відноситься до продуктивної, а продуктом цієї діяльності є послуги.

Стосовно сутності послуг в економіці не вироблене загально прийняте визначення. Більшість фахівців використовують визначення та характеристику послуги зроблені К.Марксом: “Цей вислів означає взагалі не що інше, як ту особливу споживчу вартість, яку створює ця праця подібно всякому іншому товару, але особлива споживча вартість цієї праці отримала тут специфічну назву “послуга”, тому що праця робить послуги не в якості речі, а в якості діяльності”. В теорії К.Маркса виділено два види послуг: “послуги .... утілені в товарах, інші ж послуги, навпаки, не залишають відчутних результатів, існуючих окремо від виконавців цих послуг”. В.Д. Маркова наводить визначення послуги, зроблене американським фахівцем Т. Хіллом: “послуга – це зміна стану образу або товару, який належить будь-якій економічній одиниці, та відбувається внаслідок діяльності іншої економічної одиниці з попередньої згоди першої. Таке визначення дозволяє розглядати послуги як конкретний результат економічно корисної діяльності, яка проявляється у вигляді товару, або безпосередньо у вигляді діяльності. Економічна корисність робить послуги об`єктом торгівлі. Продуктом діяльності інфраструктури товарного ринку частіше всього є “інтегрований товар”, продаж якого супроводжується наданням комплексу послуг. Головна відмінність послуг, які пов`язані з продажем та використанням товару в матеріально-речовій формі від інших видів послуг заключається в тому, що вони невіддільні від цього товару, не існують окремо від нього. Товар може продаватись без надання послуг, але послуги без товару неможливі. Основні властивості послуг інфраструктури товарного ринку приведені на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Властивості послуг інфраструктури товарного ринку

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що праця по наданню послуг в процесі фізичного обігу товарів в матеріально-речовій формі є продуктивною, а суб`єкти, які їх надають, продовжують процес виробництва у сфері обігу. Продуктом цієї праці є послуга у вигляді корисної дії, або вигоди, яку може отримати споживач.

В теорії маркетингу послуги, які надаються при продажу товару або пов`язані з його використанням, тобто направлені на реальний товар, називають матеріальними.

Другу велику групу складають нематеріальні послуги.

Властивості послуг інфраструктури товарного ринку обумовлюють необхідність формування її суб`єктів на різних рівнях господарської ієрархії – регіональному, галузевому та на рівні підприємства.

Суб`єкти ІТР обслуговують різних товаровиробників, так як продукт їхньої праці має загальний характер. Адже, щоб товар став дійсно корисним, тобто реальною вартістю, він повинен бути доставленим у вказане місце, у визначений час та обумовленій кількості та якості, тобто у повній відповідності із побажаннями споживача, незалежно від того, хто ним являється.

Особливу роль в цьому процесі відіграють нематеріальні послуги інфраструктури товарного ринку. До нематеріальних відносять послуги, які не можна побачити, спробувати на смак, поторкати, почути або понюхати перед тим, як придбати. Це стосується перш за все інформаційного обслуговування, консультування тощо.

Більш детально характеристика діяльності суб`єктів ІТР по наданню послуг, їх видового складу та стану розвитку буде висвітлена в наступних розділах посібника.