Тема 7. Інформаційна

ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

7.1. Сутність та призначення інформаційної та організаційно-комерційної діяльності

Визначальною ознакою сучасного економічного розвитку є формування нової господарчої системи, у якій роль головного виробничого ресурсу відіграє інформація, а роль вирішального чинника виробництва — знання. З ускладненням управлінських завдань у виробництві та товарообігу на перший план виходить управлінська інформація. Зростання значення чинника часу в го-сподарсько-торговельних процесах обумовлюють необхідність достатньої та достовірної інформації про поточний стан товарного ринку, його кон’юнктуру, перспективні можливості розвитку виробничого і невиробничого споживання, обсягів попиту та пропозиції. Перетворення інформації та знань в вирішальний фактор виробництва створює реальну можливість подолання відносної обмеженості природних ресурсів. З’являються контури принципово нової економіки, яка спирається на широке використання інформаційних ресурсів. Її ефективність, економічне зростання у більшій мірі залежать не від прогресу матеріального виробництва, а від швидкого розвитку інформатизації.

Ще донедавна інфраструктура товарного ринку забезпечувала в основному організацію та технологію просування товару до споживача, а її послуги: торгівельні, виробничо-технологічні, транспортно-логістичні, інформаційні тощо відігравали допомі-жну роль. На сучасному етапі вирішальний вплив на економічні процеси чинитиме саме інформаційна складова, яка створює но-вий простір для бізнесу. За рахунок використання новітніх інфо-рмаційних технологій скорочується потреба в оборотному капі-талі, так як узгоджуються системи оперативного управління виробництвом та забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Завдяки цьому не тільки зменшуються матеріальні запаси та вивільняються складські приміщення, а й взагалі відпа-дає потреба в складуванні.

Ефективна діяльність суб’єктів господарювання на товарному ринку базується на перетворенні інформації, яку можна визначи-ти як цілеспрямований обмін упорядкованими даними (отриман-ня і передавання відомостей) між ними або іншими структурами і фізичними особами. Рівень інформаційного забезпечення можні вважати мірою впорядкованості та стійкості всієї економічної си-стеми.

Сучасна господарсько-торгівельна діяльність базується на технологіях, які все більше вимагають розширеного обміну інфо-рмацією, тобто залежать від рівня досконалості процесів обробки даних. Загалом, взаємодія суб’єктів товарного ринку має виключно інформаційну сутність. Притаманне ринковій економіці вільне волевиявлення людей формується через аналіз різнорідної інформації (вона може бути недобросовісною, спрямованою на усунення конкурентів, порівняльною тощо). Таким чином, економічні процеси завжди є результатом перетворення інформації. На них значно впливають умови створення, опрацювання, передавання та зберігання даних. З винаходом інформації комп’ютера й Інтернету і введенням їх в економіку всі операції неймовірно прискорилися і змінилися якісно, а не тільки кількісно. Сукупність засобів сучасної обчислювальної техніки і високошвидкісних комунікаційних каналів дає можливість не тільки нагромаджувати і розповсюджувати інформацію, а й сформувати глобальну мережу єдиного інформаційного обслуговування з цифровою передачею інформації. Завдяки цьому виникає трансна-ціональний інформаційний простір, що функціонує поза межами національних ринків. Світова економіка поступово починає фун-кціонувати в умовах об’єднаного ринку, коли наявні товари вір-туально зосереджені в одному місці. Поява глобальних комунікаційних мереж дозволяє забезпечити швидку циркуляцію товарів, інформації і грошей, зняти численні перешкоди в глобальному обміні інформацією.

Це визначає особливий характер сучасної конкурентної боро-тьби, обумовлений швидкістю протікання економічних процесів і швидкістю реагування на дії конкурента. У світі інформатизова-ної економіки здатність до постійної і безупинної адаптації явля-ється неодмінною умовою успішного ведення бізнесу.

В цих умовах інформаційні технології починають вирішаль-ним чином впливати не тільки на виробництво та товарний обіг, але й на споживання. Сучасні товарні ринки практично насичені товарами, тому постає питання вибору, яке вирішується завдяки впливу інформаційної діяльності. В її завдання входить не тільки забезпечення безпосереднього збільшення продажу товару, а й посилення поінформованості покупця про товар, зміна іміджу товару в певному напрямку, створення переваги однієї торгової марки над усіма іншими.

Сукупність дій, які спрямовані на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави називають інформа-ційною діяльністю. Основними напрямками інформаційної дія-льності у сфері товарного обігу є економічний, екологічний, нау-ково-технічний, міжнародний тощо.

Під видами інформаційної діяльності розуміють одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Одержання інформації — це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридични-ми особами або державою.

Використання інформації — це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації — це розповсюдження, обнародуван-ня, реалізація в установленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Зберігання інформації — це забезпечення належного стану інформації та її носіїв.

Наведена загальна класифікація напрямків і видів інформа-ційної діяльності конкретизується за видами економічної діяль-ності. Така класифікація міститься в Державному класифікаторі видів економічної діяльності (КВЕД) ДК 009-96 згідно з яким до інформаційної діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку можна віднести:

- дослідження та розробки (К73), зокрема дослі-дження та розробки в галузі гуманітарних і суспільних наук (К73.2), в частині, що стосується економіки, статистики, органі-зації та управління;

- послуги, надані переважно юридичним особам (К74), зокрема діяльність у сфері бухгалтерського обліку, дослі-дження ринку та вивчення суспільної думки, консультації з пи-тань комерційної діяльності та управління, керівництво підпри-ємствами;

- оптову торгівлю та посередництво (G51);

- спеціалізовану роздрібну торгівлю комп’ютерами, стандартним програмним забезпеченням і при-строями для зняття інформації з каналів зв’язку (G52.48);

- громадську діяльність (О91) та інші види еконо-мічної діяльності в частині, що стосується формування та розпо-всюдження інформації.

З наведеної класифікації видно, що інформаційна діяльність є складовою частиною більшості видів економічної діяльності, оскільки інформація виникає в процесі будь-якої діяльності лю-дини чи суб’єктів господарювання.

Важливим видом діяльності суб’єктів інфраструктури товар-ного ринку, серцевину якої складає інформаційна складова, явля-ється організаційно-комерційна діяльність.

Під організаційно-комерційною діяльністю розуміють сукуп-ність дій по інформуванню та ознайомленню наявних та потен-ційних споживачів (покупців) з товарами та послугами, що виро-бляються та продаються, а також з виробниками (продавцями) з метою встановлення комерційних зв’язків та укладення торгових угод. В процесі організаційно-комерційної діяльності вирішу-ються такі завдання:

- своєчасне забезпечення товаровиробників інфо-рмацією про вимоги ринку щодо якості, сучасного дизайну та нових технологій;

- розвиток прямих особистих контактів товарови-робників (продавців) з новими партнерами;

- маркетингове дослідження ринку та конкурентів;

- оцінка відповідності виготовленої продукції ви-могам ринку;

- прогнозування дій конкурентів та винахідливість у створенні нових цінностей;

- активний розвиток маркетингу, особливо в сис-темі просування товару на ринок (реклама, особистий продаж на виставках та ярмарках, презентації, семінари, демонстрація та дегустація тощо);

- систематичний аналіз умов конкуренції, якісне поліпшення комерційних пропозицій, зміна виробничої орієнта-ції.

В процесі організаційно-комерційної діяльності створюються передумови для так званих невимушених зустрічей, забезпечу-ється безпосередність спілкування, економиться час суб’єктів ринку на підготовку та укладення торговельних угод, надається можливість покупцям порівняти однорідну продукцію за комер-ційними умовами її продажу, якістю, ціною, тощо, налагоджуєть-ся обмін інформацією щодо нових досягнень у галузі науки та техніки.

Бурхливий розвиток інформаційної та організаційно-комерційної діяльності сприяє формуванню нового, більш висо-кого рівня конкурентноздатності, коли конкуренти вступають у партнерські відносини. Створення гнучких інтеграційних струк-тур, взаємний обмін новітніми науково-технічними досягнення-ми, інноваціями і ноу-хау збагачують конкурентів-партнерів і підсилюють конкурентноздатність всіх сторін.