5.6. Показники діяльності підприємств оптової торгівлі

та методи їх визначення

Діяльність підприємств оптової торгівлі оцінюється системою показників, які можна розділити на дві великі групи: статистичні та фінансові.

Статистичні використовуються для формування загальних по-казників оптової торгівлі макроекономічного рівня. На їх підставі оцінюється розвиток оптової торгівлі як в цілому, так і по найва-жливіших групах товарів, частка оптової торгівлі у валовому внутрішньому продукті та ін.

Фінансові показники дають можливість оцінити ефективність діяльності оптового підприємства, проаналізувати джерела ви-трат та формування прибутку, визначити резерви підвищення ре-нтабельності всіх видів діяльності оптового підприємства та по-ліпшення якості обслуговування споживачів.

До статистичних показників відносяться: загальний товаро-оборот в тис. грн., у тому числі: оптовий товарооборот; роздріб-ний товарооборот; оборот від посередницької діяльності; оборот від інших видів діяльності.

Загальний оборот включає загальну вартість відвантаженого товару (виконаних робіт, послуг) без ПДВ і акцизу незалежно від надходження платежів на рахунок підприємства та зобов’язань зі сплати податків за всіма видами діяльності підприємства (вклю-чаючи власне споживання та внесені в рахунок витрати на паку-вання та перевезення товару) в цінах фактичної реалізації. Не включається до обороту виручка підприємства від нетипових ви-дів діяльності (продаж власного устаткування) та від нетипових фінансових операцій (прибуток на акції, дивіденди). Повернуті покупцем товари, якщо вони мали місце, повинні бути вирахова-ні з обороту.

На підприємствах оптової торгівлі України в останні роки склалася така структура загального обороту:

оптовий товарооборот 92,2%

роздрібний товарооборот 3,4%

оборот від посередницької діяльності 0,3%

оборот від інших видів діяльності 4,1%.

Варто зауважити, що роздрібний товарооборот має місце на підприємствах оптової торгівлі споживчими товарами. З метою збільшення обсягів виручки вони здійснюють продажу безпосе-редньо населенню товарів для особистого споживання, як за го-тівку, так і за інші платіжні засоби через спеціально організовану торгову мережу (магазини, кіоски, палатки, тощо).

Основним видом обороту підприємств оптової торгівлі є оп-товий. Сутність оптового товарообороту розглянута в попередній темі. Разом з тим, слід відмітити, що оптовий товарооборот, як найважливіший об’ємний показник діяльності оптового підприємства, підлягає плануванню, а в звітності показується його розподіл за товарами і товарними групами.

Планування оптового товарообороту на наступний за звітним період здійснюється на підставі даних про прогнозований обсяг закупівлі товарів для реалізації споживачам у вартісному обчис-ленні ( ) очікуваних залишків товарів, призначених для реалі-зації, на складах оптового підприємства на початок прогнозова-ного періоду ( ) та норм товарних запасів на кінець прогнозованого періоду ( ) за формулою:

, (5.12.)

В свою чергу, нормативний запас на кінець прогнозованого періоду ( ) обчислюється як добуток одноденного обсягу реалізації ( ) на встановлений норматив товарних запасів на кінець прогнозованого періоду в днях ( ):

, (5.13.)

Величину одноденної реалізації визначають за формулою:

, (5.14.)

де 365 — тривалість прогнозованого періоду, в днях (рік).

Ці розрахунки необхідні для формування інших взаємо-пов’язаних показників: витрат обігу, прибутку тощо.

В сучасній статистичній звітності показується розподіл опто-вого товарообороту по продукції виробничо-технічного призна-чення та споживчих товарах.

Перелік товарних груп продукції виробничо-технічного при-значення включає 62 товарні позиції.

Споживчі товари розділені на дві великі групи — продовольчі товари, які включають 32 товарні позиції та непродовольчі това-ри — 25 позицій.

По кожній товарній позиції із загального обсягу продажу у ва-ртісному обчисленні виділяються продажі іншим підприємствам оптової торгівлі та обсяг продажу товарів вітчизняного виробни-цтва. На підставі цих даних визначаються коефіцієнт ланковості та показники структури оптового товарообороту.

Важливим статистичним показником є обсяг товарних запасів у вартісному обчисленні на кінець звітного періоду. На оптових підприємствах України вони складають біля п’яти відсотків від оптового товарообороту. Дані про залишки товарів по кожній то-варній позиції дозволяють розрахувати запасомісткість оптового товарообороту, а також проводити планові розрахунки.

Для макроекономічного аналізу стану оптової торгівлі вико-ристовуються також такі показники статистичної звітності, як се-редньо облікова чисельність працівників та інформація про складське господарство.

До фінансових показників діяльності оптового підприємства відносяться:

- доходи по видах діяльності;

- витрати по видах діяльності;

- прибуток (збиток) від звичайної та надзвичайної діяльності;

- чистий прибуток (збиток) оптового підприємства.

На підставі фінансових показників в абсолютному обчисленні розраховується низка відносних показників.

Це, перш за все, коефіцієнт прибутковості.

Розглянемо сутність та методику визначення окремих фінан-сових показників. Об’ємним фінансовим показником основної операційної діяльності являється валовий обсяг продаж (виручка від реалізації товарів) ( ).

Валовий обсяг продаж ( ) визначається як загальна сума виручки від реалізації товарів в цінах продажу.

Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів ( ) визнача-ється як різниця між валовим обсягом продаж ( ) та сумами вирахувань з доходу: суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, які підлягають перера-хуванню до бюджету, вартість повернених покупцем товарів та інших вирахувань ( )

, (5.15.)

Валовий прибуток від реалізації ( ) формується як різниця між чистим доходом від реалізації ( ) та собівартістю реалізо-ваної продукції (товарів) ( ).

, (5.16.)

Первісна вартість або собівартість товарів, призначених для реалізації, визначається на підставі цін закупівлі товарів, так зва-ної первісної вартості товару без податку на додану вартість.

Склад витрат, які включаються у первісну вартість без ПДВ представлено на рис. 5.6. Наприклад, підприємство оптової торгівлі закупило 40 одиниць товару, за які заплатило товаровиробнику 8200 грн. та 164 грн. ПДВ. Послуги посередника обійшлися у 80 грн., транспортні витрати — 420 грн., витрати на відрядження агента — 100 грн.

Загальна первісна вартість складає: 8200+80+420+100=8800 грн., а одиниці товару — 220 грн.

Рис. 5.6 Схема формування первісної вартості товарів (ціна закупівлі).

До первісної вартості не включаються:

— наднормативні втрати і недостачі товарів;

— відсотки за користування позиками;

— витрати на збут;

— загальногосподарські та інші подібні витрати, безпо-середньо не пов’язані з придбанням і доставкою товарів.

Згідно з чинним законодавством, ці витрати включаються до відповідних статей витрат обігу.

Закупівельна ціна (первісна вартість товару) лежить в основі визначення ціни продажну. Оскільки до собівартості товару не входить сума податку на додану вартість, нарахована (сплачена) у зв’язку з придбанням товарів, а продажна вартість включає ПДВ то торгівельна націнка складається з націнки на первісну вартість товару і суми ПДВ. Схема формування торгівельної на-цінки приведена на рис. 5.7.

Рис. 5.7 Склад продажної ціни товару.

Після визначення валового прибутку (збитку) від реалізації як основної операційної діяльності, обчислюється дохід від іншої операційної діяльності. Інші операційні доходи включають суму надходжень від оренди складських приміщень та інших активів, надання транспортних, виробничо-технологічних та інших по-слуг, отримання і сплати пені, штрафів, неустойок та інших санкцій тощо ( ).

Сума інших операційних доходів ( ) враховується при ви-значенні фінансових результатів від операційної діяльності — прибуток ( ), збиток ( ).

Прибуток від операційної діяльності визначається як різниця між сумою валового прибутку від реалізації ( ) та інших опе-раційних доходів ( ) та загальною сумою витрат операційної діяльності оптового підприємства ( ) за формулою:

, (5.17.)

Витрати операційної діяльності складають частину поточних витрат підприємства оптової торгівлі.

Поточні витрати підприємств оптової торгівлі — це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточ-ної господарсько-торговельної діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять спожиту частину мате-ріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.

До складу поточних витрат підприємства оптової торгівлі входять витрати обігу — представлені в грошовій формі підпри-ємства на здійснення процесу реалізації товарів, які складають за своєю суттю собівартість послуг з доведення товарів від вироб-ника до покупця та пов’язаних зі зміною форм вартості.

Відповідно до національних стандартів бухгалтерського облі-ку витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснювалися. При цьому витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому були здійснені.

Витратами не визнаються:

— платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, прин-ципала тощо;

— погашення отриманих позик;

— попередня оплата товарів (робіт, послуг);

— інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, які не призводять до зменшення власного капіталу підприємства;

— витрати, які відображаються шляхом зменшення власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (надані знижки, повернення товарів тощо).

Поточні витрати підприємств оптової торгівлі за видами дія-льності класифікуються за такими групами: витрати операційної діяльності; витрати фінансової діяльності; витрати інвестиційної діяльності; інші витрати звичайної діяльності; надзвичайні ви-трати.

До складу витрат обігу включають операційні витрати, транс-портно-заготівельні витрати, що припадають на реалізовані това-ри, та відсотки за кредит, що відносяться до витрат фінансової діяльності.

Витрати операційної діяльності поділяють на:

— витрати, які включають до собівартості реалізованих товарів (продукції, послуг);

— адміністративні витрати;

— витрати на збут;

— інші операційні витрати.

Собівартість реалізованих товарів складається з таких факти-чних витрат:

— суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю);

— суми, що сплачується за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням товарів;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням товарів, які не відшкодовуються підприємству;

— витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування товарів до місця їх зберігання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування;

— інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні до реалізації.

Ці витрати формують первісну ціну товару.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включа-ються до собівартості товарів, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування й управління підприємст-вом, наприклад:

— витрати на службові відрядження, зарплати управлін-ському персоналу і нарахування на неї;

— витрати на утримання офісу (ремонт, опалення, освіт-лення, водопостачання, водовідвід, охорона);

— виплата винагород за аудиторські послуги;

— оплата послуг зв’язку (телефон, пошта, тощо);

— амортизація нематеріальних активів;

— податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (інноваційний фонд, комунальний податок);

— плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

— інші.

Витрати на збут — це витрати, пов’язані з реалізацією (збу-том) продукції (товарів, робіт, послуг), наприклад:

— оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;

— витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);

— витрати на передпродажну підготовку товарів;

— відрядні виплати працівникам, зайнятим збутом;

— витрати на утримання складу магазину (ремонт, опалення, освітлення, охорона);

— витрати на транспортування, перевалку товарів і їх страховку, оплата транспортно-експедиційних та інших послуг, пов’язаних з транспортуванням товарів відповідно до умов дого-вору (базису) поставки;

— інші.

До складу інших операційних витрат включаються:

— собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахування іноземної валюти у гривні за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

— суми безнадійної дебіторської заборгованості і відра-хування до резерву сумнівних боргів;

— втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, пов’язаними з операційною діяльністю підприємства);

— втрати від знецінення запасів;

— недостачі і втрати від псування цінностей;

— визнані штрафи, пеня, неустойка;

— витрати на виплату матеріальної допомоги;

— інші.

Загальна сума адміністративних витрат, витрат на збут та ін-ших операційних витрат складає витрати операційної діяльності підприємств оптової торгівлі ( ).

Крім операційної діяльності деякі підприємства оптової торгі-влі здійснюють інвестиційну та фінансову діяльність. Доходи від цих видів діяльності ( ) та відповідні витрати враховуються при визначенні фінансового результату від звичай-ної діяльності до оподаткування прибутку чи збитку ( ).

, (5.18.)

Після вирахування з прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, суми податку на цей прибуток ( ), визначеної за встановленого ставкою оподаткування отримують кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності ( )

, (5.19.)

Чистий прибуток П оптового підприємства визначається після врахування доходів ( ), витрат ( ) та податку на прибуток від надзвичайної діяльності ( ) якщо вони мали місце, за фор-мулою:

, (5.20.)

Коефіцієнт прибутковості ( ) обчислюється як відношення чистого прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації то-варів за формулою:

, (5.21.)

де П — чистий прибуток підприємства оптової торгівлі, тис. грн.;

- чистий дохід (виручка) від реалізації товарів.

Коефіцієнт прибутковості використовується як узагальнюю-чий показник ефективності діяльності оптового підприємства. Іноді з цією ж метою розраховується показник рентабельності операційної діяльності, як відношення прибутку від операційної діяльності до суми відповідних витрат оптового підприємства:

, (5.22.)

де - коефіцієнт рентабельності, %;

- прибуток від операційної діяльності, тис. грн. ;

— сума витрат операційної діяльності за звітний період, тис. грн.

В умовах ринкової економіки найбільш загальним показни-ком, який характеризує результат діяльності підприємства опто-вої торгівлі вважається коефіцієнт прибутковості інвестованого капіталу. Він обчислюється діленням чистого прибутку на вели-чину власного капіталу.

Власний капітал — це внутрішні джерела коштів підприємст-ва оптової торгівлі (прибуток, внески засновників). Він розрахо-вуються на підставі даних балансу підприємства оптової торгівлі, в яких відображені активи та пасиви оптового підприємства на визначений термін.

Активи — це економічні ресурси, які контролюються даним оптовим підприємством. До них відносяться касова готівка, това-рні запаси, дебіторська заборгованість.

Зобов’язання — зовнішні джерела коштів підприємства (аван-си покупців, кредиторська заборгованість, векселя до сплати), тобто всі борги, які підприємство зобов’язане сплатити в той чи інший період. Короткострокові зобов’язання повинні бути пога-шені протягом року, тоді як строк ліквідації довгострокових зо-бов’язань більше року.

Власний капітал може бути розрахований як різниця між зага-льною сумою активів та обсягом зобов’язань оптового підприєм-ства.

Ці показники використовуються для розрахунку так званої «стратегічної моделі прибутку» (СМП) рис. 5.8, яка дозволяє ви-явити і оцінити проблеми, так чи інакше пов’язані з ефективніс-тю діяльності оптового підприємства. Метою СМП є розрахунок показника норми прибутку на власний капітал оптового підпри-ємства ( ). Він визначається шляхом послідовного множення коефіцієнта прибутковості ( ) на коефіцієнт оборотності акти-вів ( ), а потім на коефіцієнт, який характеризує співвідно-шення між власними та позичковими коштами оптового підпри-ємства ( ).

Співвідношення між чистим прибутком після сплати податків та чистим доходом від реалізації товарів (оптовим товарооборо-том) свідчить про здатність оптового підприємства відшкодову-вати витрати на продажу товарів та надання послуг, витрати на забезпечення функціонування підприємства та вартість позичко-вих ресурсів за рахунок доходів, отриманих протягом певного періоду. Разом з тим, коефіцієнт прибутковості не дає змоги оці-нити ефективність використання наявних активів. Величина чис-того прибутку може бути цілком достатньою з огляду на обсяг виручки, але обсяг виручки може виявитись абсолютно недоста-тнім по відношенню до торговельної потужності — величини ка-піталу, інвестованого в активи оптового підприємства, які вико-ристовуються для здійснення оптової торгівлі. Відношення чистого обсягу продаж (оптового товарообороту) до загальної суми активів являється показником ефективності їх використання керівництвом підприємства і може, наприклад, свідчити про тен-денцію до перенакопичення активів, особливо товарних запасів та дебіторської заборгованості. Іноді цей показник називають ко-ефіцієнтом оборотності товарних запасів, так як він активно ви-користовується при визначенні обсягу активів, необхідних для забезпечення відповідного рівня продажу, або навпаки, обсягів продажу у вартісному обчисленні, отриманих на кожну інвесто-вану гривню.

Дорівнює

Дорівнює

Рис. 5.8 Стратегічна модель прибутку підприємства.

На відміну від охарактеризованих показників, коефіцієнт до-ходу на активи, або доходність, показує, що доходність підпри-ємства оптової торгівлі зростає, якщо підвищується оборотність активів чи збільшується коефіцієнт прибутковості, або це відбу-вається одночасно. Взаємозв’язок цих показників показано в мо-делі. Доходність оптової торгівлі можна збільшити, якщо зрос-тають доходи від продажу за рахунок використання більш високих цін (і, ймовірно, зменшення обсягів продажу) або біль-ших обсягів продажу (ймовірно, по більш низьких цінах). Ці за-ходи можуть підвищити коефіцієнт прибутковості і оборотності товарних запасів. Витрати можна скорочувати до межі, поки ско-рочення не впливає на якість обслуговування споживачів, коефі-цієнт же прибутковості можна підвищувати за рахунок поліп-шення управління. Обсяг задіяного капіталу можна зменшити, підвищуючи оборотність товарних запасів, а також за рахунок більш ефективного використання основних засобів.

Відношення загальної суми активів до власного капіталу по-казує рівень залежності оптового підприємства від запозичених коштів, які використовуються для досягнення короткострокових та довгострокових цілей. Чим менше відношення між позичко-вими і власними коштами підприємства, тим вища його плато-спроможність. Разом з тим, власний капітал обходиться, як пра-вило, дорожче, ніж залучений. Тому потрібно використовувати залучений капітал, якщо є можливість скористатися позичковими засобами за відносно низькими процентними відсотками для отримання більш високої норми прибутку.

Узагальнюючим показником, який характеризує взаємодію коефіцієнтів прибутковості, оборотності товарних запасів та ви-користання позичкових коштів є відношення чистого прибутку до власного капіталу оптового підприємства, тобто норми прибутку на капітал. Мала величина цього показника свідчить про низьку ефективність діяльності підприємства. Високий рівень відношення чистого прибутку до власного капіталу оптовика може бути наслідком ефективного управління, сприятливих загальних економічних умов та вдалого використання фінансових стратегій. Завдяки аналізу взаємодії цих елементів моделі, підприємство оптової торгівлі може визначити найбільш ефективний шлях підвищення прибутку.

Так, підприємство з низькою нормою прибутку на власний капітал може поліпшити свої економічні показники, підвищуючи оборотність активів, збільшуючи коефіцієнт прибутковості та більш активно використовуючи позичкові кошти для отримання прибутку — при умові, що майбутні грошові надходження бу-дуть достатніми для відшкодування витрат, пов’язаних з додат-ковим запозиченням коштів.

Оптові підприємства, які в своїй діяльності визначають взає-мозв’язок між своїми планами по капіталу, прибутку та фінансо-вих засобах, досягають найкращих кінцевих фінансових резуль-татів.

Питання для самоконтролю

1. Які види та організаційно-правові форми під-приємств оптової торгівлі є найбільш розповсюдженими?

2. Назвіть головні функції підприємств оптової торгівлі.

3. Окресліть склад робіт за видами діяльності оп-тового торговельного підприємства.

4. Складіть алгоритм оптимізації процесу оптової закупівлі товарів.

5. Роль та місце сучасного маркетингу в процесі оптового продажу товарів.

6. Як класифікуються послуги підприємства оп-тової торгівлі?

7. Охарактеризуйте схему формування первісної вартості товарів. Якими показниками при цьому необхідно опе-рувати?

8. За якими ознаками вибирається постачальник товарів?

9. Охарактеризуйте значення та послідовність операцій приймання товарів.

10. Зміст роботи з оптового продажу товарів.

11. Як формується обсяг виробничо-технологічних послуг оптового підприємства?

12. Дайте характеристику методів визначення ціни на виробничо-технологічні послуги.

13. Дайте характеристику показників оцінки ефек-тивності діяльності підприємства оптової торгівлі.