5.5 Послуги підприємств оптової торгівлі

Підприємства оптової торгівлі, крім основної операційної дія-льності по купівлі-продажу товарів надають суб’єктам товарного ринку комплекс різноманітних послуг, які сприяють успішному діловому співробітництву.

Відповідно до виконуваних функцій їх можна об»єднати в такі групи (рис. 5.5).

Рис. 5.5 Класифікація послуг відповідно виконуваних функцій.

Комерційні послуги оптових підприємств включають:

— посередництво в пошуку потрібних товарів, товарови-робників, постачальників, оптових покупців;

— вивчення та надання інформації про попит на товари;

— послуги з реклами товарів;

— маркетингові дослідження на замовлення клієнтів;

— організація оптових ярмарок;

— демонстрація товарів в демонстраційних залах та асо-ртиментних кабінетах;

— складання і розміщення замовлень покупців на поставку продукції, тощо.

Більшість перерахованих послуг складають сутність основної операційної діяльності оптових посередників, яка буде розгляну-та пізніше.

До інформаційно-консультаційних послуг відносяться: надан-ня виробникам та покупцям науково-технічної, економічної, пра-вової інформації як стосовно ринку, так і по конкретних групах товарів; участь у розробці стандартів та іншої нормативно-технічної документації; науково-технічне та організаційно-правове консультування.

Фінансово-розрахункові та кредитні послуги включають: оплату товарів, участь оптових підприємств в розрахунках; на-дання кредитів як виробникам так і покупцям товарів; інвесту-вання виробництва найбільш дефіцитних та перспективних видів товарної продукції та ін.

До орендних та прокатних послуг належать:

— надання в оренду складських, виробничих, службових та інших площ, машин та обладнання;

— видача в прокат обладнання, приладів інструментів, тари, контейнерів, підйомно-транспортних машин, механізмів, транс-портних засобів і т.п.

Наданням цих послуг цих послуг займаються, як правило, спеціалізовані оптові посередники.

Основними видами послуг, які супроводжують оптовий про-даж товарів, є виробничо-технологічні та транспортно-експедиторські.

Виробничо-технологічні послуги підприємств оптової торгівлі включають:

— сортування, пакування та перепакування штучних товарів; розфасування у менші місткості сипучих товарів;

— розлив у менший посуд рідинних товарів;

— розподілення на дрібні партії або на декілька частин матеріалів в рулонах, барабанах, тощо;

— розрізування листових, інших плоских матеріалів на заготівки;

— згинання матеріалів;

— виготовлення тари, нестандартних виробів;

— збирання та налагодження складної техніки;

— установлення, монтування обладнання;

— налагодження, обкатка, регулювання машин, механізмів, устаткування.

Їх можна об’єднати за функціональним призначенням в групи:

1) передпродажні послуги по підготовці товару до реалі-зації;

2) послуги по формуванню споживчого асортименту;

3) послуги по наданню товару додаткової споживчої цін-ності.

Багато оптових підприємств надають своїм клієнтам унікаль-ну технічну допомогу, здійснення якої іншими фірмами пов’язане із значними трудовими та фінансовими витратами.

Наприклад, оптові підприємства по торгівлі сільськогосподар-ською технікою та обладнанням мають штатних спеціалістів, здатних допомогти клієнтам в освоєнні нової техніки, підготовці її до експлуатації, виборі необхідних інструментів та запасних частин.

Транспортно-експедиторські послуги спрямовані на оптиміза-цію транспортного процесу доставки вантажів клієнтам. До них відносяться: доставка товарів клієнтам за погодженими графіка-ми силами та транспортом оптовика; організація транспортуван-ня окремих товарів (токсичних, швидкопсувних, вогненебезпеч-них тощо) спеціальними транспортними засобами; отримання вантажів в пунктах відправлення та пунктах призначення за до-рученням покупців; посилкове відправлення штучних та дрібних партій товарної продукції.

Надання цього комплексу послуг вимагає різних за характе-ром витрат праці та матеріальних ресурсів. За цією ознакою по-слуги підприємств оптової торгівлі можна розділити на не урече-влені або нематеріальні та матеріальні або уречевлені.

До не уречевлених відносяться послуги, які надаються персо-налом оптового підприємства у вигляді корисних дій та не вті-люються в конкретні види товарної продукції. Це комерційні, ін-формаційно-консультативні, розрахунково-кредитні, орендні та прокатні послуги.

Матеріальні, або уречевлені послуги — це послуги по певних перетвореннях товару, виконання яких збільшує його споживчу цінність. Надання цих послуг є продовженням технологічного процесу виробництва в сфері товарного обігу.

Основну сутність уречевлених послуг складають виробничо-технологічні та транспортно-експедиторські. Надання цих послуг пов’язане зі значними фінансовими та матеріальними витратами оптових підприємств, тому вимагає глибоких розрахунків їх вартості, оптимального обсягу та очікуваного прибутку.

Найбільш трудомісткі виробничо-технологічні послуги пов’язані з попередньою підготовкою товарів виробничо-технічного призначення до споживання або професійного вико-ристання, з перетворенням виробничого асортименту продукції в споживчий.

Обсяг та видовий склад таких послуг залежить від виду това-рної продукції, яка реалізується споживачам.

На оптових підприємствах по торгівлі металопродукцією здій-снюється розмотування, вирівнювання та мірне розрізання сталі в бунтах, розрізування листового та сортового прокату, а також труб на технологічні заготівки заданих розмірів; нарізання різьби та згинання труб, перероблення (облагороджування) некондицій-ного листового та сортового металопрокату та металовідходів; виготовлення різноманітних деталей, а також відновлення спо-живчих якостей вживаної продукції машинобудування та зміц-нення інструментів. Це дозволяє більш повно і з меншими витра-тами забезпечити ремонтно-експлуатаційні, виробничі та інші потреби споживачів, більш раціонально використовувати матері-альні ресурси.

Оптові підприємства по торгівлі хімічною продукцією здійс-нюють відрізання, розкроювання хімічних та гумовотехнічних матеріалів; розливання в дрібну тару лакофарбової та рідинної хімічної продукції, розфасування в меншу тару хлорного вапна, каустичної соди та іншої сипучої хімічної продукції, приготуван-ня шпатлівок, ґрунтовок та колерів; підготовку до виробничого споживання поліетиленових та інших плівок, труб та прутків з поліетилену; збирання та відновлення лакофарбової продукції.

Оптовики, які торгують кабельно-провідниковою продукцією забезпечують відрізання, нарізання та розкроювання всіх видів цієї продукції; підбирання та маркування кабелів та проводів; в’язання кабельно-провідникової продукції з одночасним її мар-куванням.

Для оптової торгівлі паперовою продукцією та лісоматеріала-ми характерним є надання послуг з розрізання рулонного паперу на задані формати; розрізання листового паперу на промислові та споживчі формати; розрізання широкоформатних рулонів паперу; нарізування рулонного паперу на поздовжні смуги з наступним намотуванням його на різноманітні бобіни; розрізання рулонного та листового картону на листи заданого формату; пакування та пакетування порізаної продукції; пакетування та утилізація відходів. При торгівлі лісоматеріалами надаються послуги по розрізанню деревини; виготовленню клеєних дерев’яних конструкцій, заготівок.

Чисельні послуги надаються підприємствами оптової торгівлі будівельними матеріалами. Їх видовий склад включає відрізання, розкроювання лінолеуму, скла, покрівельних та інших будівель-них матеріалів; розфасування в меншу тару цементу, гіпсу, але-бастру, крейди та інших сипучих матеріалів; обрізання та підко-мплектування шпалер.

Доцільність надання тих чи інших послуг визначається обся-гами продажу окремих видів матеріальних ресурсів, особливос-тями їх використання організованими споживачами та обсягами і видами матеріалів, які потребують попередньої підготовки до ви-робничого споживання.

Вихідними даними при визначенні потреби в послугах вироб-ничо-технологічного характеру являється: перелік узагальнених товарних груп та кількість споживачів, які обслуговуються опто-вим підприємством; замовлення споживачів на необхідний обсяг та вид послуг по продукції в специфікованому вигляді на кожен місяць, квартал.

Загальна потреба клієнтів у виробничо-технологічних послу-гах визначається по кожній товарній групі.

Необхідною умовою розрахунків по визначенню видів та об-сягів послуг є виділення однорідних груп споживачів з врахуван-ням характеру їх діяльності та обсягів використання окремих груп товарів, які потребують попередньої підготовки до вироб-ничого споживання на підприємствах оптової торгівлі.

Всі споживачі району діяльності оптового підприємства роз-поділяються на окремі групи по галузевій ознаці: промислові підприємства, будівельні організації; науково-дослідницькі та проектні фірми, непромислові організації. Всередині груп прово-диться сегментування споживачів по структурі використання ма-теріальних ресурсів. Для цього доцільно користуватися Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДР-ПОУ), який містить класифікацію підприємств та організацій за галузями та видами економічної діяльності.

Найбільш точний метод визначення потреби в виробничо-технологічних послугах — це анкетне опитування споживачів. Але цей метод досить дорогий та трудомісткий, тому використо-вується, як правило, при запровадженні нового виду послуг.

По послугах, які вже надаються споживачам, визначення їх обсягу на перспективу може проводиться нормативним методом. Для цього в кожному сегменті споживачів визначають об’ємні показники їх діяльності: для промислових підприємств — валова виручка від реалізації продукції; для будівельних організацій — кошторисна вартість будівництва. Для кожного сегменту спожи-вачів розраховуються середні обсяги надання послуг за їх видами на одиницю об’ємного показника діяльності. Інформацію для розрахунку отримують шляхом вибіркового обстеження. Розрахунок проводиться за формулою:

, (5.9.)

де Н — середній обсяг послуг для одного споживача даного сегменту по окремій товарній групі;

— обсяг послуг, наданих окремим споживачам в базовому періоді;

— величина об’ємного показника діяльності споживача, якому надавалась послуга;

n — кількість підприємств даного сегменту, по яких отримана інформація.

Розрахункові середні обсяги послуг приймаються в якості но-рмативних для всього сегменту споживачів. Такі нормативи роз-раховуються по кожному виду послуг та окремих групах товарів.

Обсяг і структура виробничо-технологічних послуг на перспективний період визначаються шляхом множення прогнозованого обсягу діяльності всіх споживачів даного сегменту на норматив послуг за формулою:

, (5.10.)

де А — прогнозований обсяг виробничо-технологічних послуг певного виду;

— загальна величина об»ємного показника діяльності всіх споживачів даного сегменту;

— норматив послуг відповідного виду та продукції да-ного сегменту споживачів.

Після визначення прогнозованого обсягу послуг необхідно розрахувати ціну, за якою вони будуть надаватися споживачам. Споживачі оцінюють, яку реальну споживчу вартість товару за-безпечує підприємство оптової торгівлі та які вона має переваги. Багато з них хочуть мати справу з ціноутворенням, яке здійсню-ється на підставі обчислення собівартості по видах діяльності, коли покупець платить за товар та кожну надану послугу, яка збільшує його споживчу цінність.

Вихідними даними для визначення структури та величини ви-трат, які включаються в калькуляцію собівартості відповідного виду послуг, являються склад операцій та робіт по виконанню послуг по підготовці товару до виробничого споживання, а також склад їх виконавців та необхідних технічних засобів; обсяг робіт по наданню окремих видів послуг; вибір одиниці виміру для окремих видів послуг як об’єкту калькулювання; нормативи витрат праці та матеріалів.

Калькулювання витрат на послуги здійснюється прямим від-несенням витрат на собівартість окремих робіт на основі техніч-ного нормування або даних обліку і розподілу окремих витрат між роботами (послугами) пропорційно прямим витратам або якомусь елементу прямих витрат. Згідно з правилами, встановленими П(С)БО16 «Витрати» собівартість виробничо-технологічних послуг формується на основі калькуляційних ста-тей витрат, які самостійно встановлюються підприємством. До основних економічних елементів витрат належать матеріальні витрати, заробітна плата, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування на відшкодування зносу основних засобів, інші витрати, які можна безпосередньо віднести на конк-ретний вид послуг, загально виробничі витрати. Загально вироб-ничі витрати поділяються на змінні і постійні. Перелік та склад постійних і змінних витрат встановлюється підприємством.

Розрахована собівартість складає основну частину ціни. Другу частину складають доходи підприємства оптової торгівлі та обов’язкові податкові виплати. Конкретна ціна кожного виду послуг визначається з врахуванням кон’юнктури ринку, конкурентної ситуації та завдань, які ставить перед собою оптовик. Продажна ціна послуги узгоджується з основними, постійними споживачами.

Доходи (виручка) від реалізації виробничо-технологічних по-слуг формується за рахунок плати споживачів за надані послуги згідно з погодженими цінами.

При узгодженні цін важливим є їхня диференціація по кожно-му виду послуг. Глибина диференціації цін на різні види послуг визначається обсягом та складністю робіт по виконанню конкре-тних замовлень споживачів. Наприклад, ціна розкроювання і на-різання 1 тони листової сталі диференціюється з врахуванням її товщини та довжини розкроювання; різноманітних профілів про-кату — з врахуванням кількості виконуваних розрізувань та тов-щини металу; паперової продукції — з врахуванням щільності паперу та розмірів нарізуваних листків; ціна розфасування 1 тони сипучих та рідинних матеріалів — з врахуванням дози розфасування, а підготовка 1 км кабельної продукції до виробничого споживання — відповідно до кількості виконуваних розрізувань, характеру виконуваних операцій (розрізування на мірну довжину, розрізування та оброблення кінців проводів та кабелів та ін.). Підставою для розроблення цін, диференційованих за цими ознаками, є трудомісткість виконання замовлень споживачів по даному виду послуг та товарів.

Планування собівартості окремих видів послуг займає особ-ливе місце в системі планових обчислень. Калькуляції потрібні для обчислення цін послуг, визначення їх рентабельності, оцінки економічної ефективності технічних і організаційних рішень, аналізу тощо.

Є різні методи обчислення витрат на окремі види послуг. Для близьких за трудомісткістю та однакових за властивостями видів послуг визначається собівартість базової послуги, а калькулю-вання інших здійснюється за коефіцієнтами трудомісткості.

Собівартість калькуляційної одиниці базового виду послуг ви-значається методом прямого ділення витрат на обсяг даного виду послуг

, (5.11.)

де - загальні витрати, віднесені на базовий вид послуг (за калькуляційними статтями чи елементами витрат), грн.;

А — обсяг надання вказаних послуг в калькуляційних одини-цях виміру.

Шляхом співвідношення трудомісткості надання базової по-слуги та виконання таких же послуг по інших різновидах товару визначають коефіцієнти трудомісткості, за допомогою яких і здійснюють диференціацію цін.

Завершальною операцією технологічного процесу обслугову-вання споживачів при оптовому продажу товарів є їх доведення до покупця. Ритмічне, рівномірне завезення товарів споживачам має вирішальне значення для успішної діяльності оптового під-приємства. Для якісного безперервного обслуговування клієнтів оптові підприємства розробляють системи доставки вантажів, формують маршрути руху транспорту, визначають територіальну зону обслуговування.

В сучасних умовах більшість оптових підприємств при розро-бленні систем доставки орієнтується на відстань та тривалість перевезення вантажів.

Для промислових покупців особливо важливі короткі строки виконання замовлень. Гнучкість при складанні графіків виробни-чого процесу можлива лише в тому випадку, коли виробники впевнені в можливостях швидких місцевих поставок необхідного асортименту товарів. Планування поповнення виробничого запа-су «точно в строк» вимагає тісного співробітництва оптовиків з промисловими підприємствами-споживачами. Введення в прак-тику поставок «точно в строк» передбачає наявність на оптових підприємствах достатніх по обсягу та асортименту товарних за-пасів та жорстке виконання погодженого графіку завезення това-рів.

Підприємства оптової торгівлі розділяють перевезення товарів на місцеві та далекі. Місцеві перевезення організуються для споживачів, які знаходяться в межах невеликого географічного району (для автотранспорту — приблизно 150 км від оптовика) і виконуються протягом робочого дня. Далекі перевезення організуються для обслуговування покупців, які знаходяться у віддалених від оптовика районах і здійснюються протягом декількох днів.

Існують два методи транспортного обслуговування. Перший передбачає використання оптовим підприємством при перевезен-ні вантажів власного або орендованого транспорту. При цьому персонал, який обслуговує транспортні засоби, відноситься до штатних працівників оптового підприємства. Другий метод ґрун-тується на використанні транспорту незалежного транспортного підприємства на договірній основі. Рішення про створення влас-ного транспортного господарства чи залучення транспортних за-собів зі сторони приймає керівництво оптового підприємства на підставі порівняння переваг і недоліків кожного методу доставки.

Значна кількість споживачів: невеликі промислові підприємс-тва, малі та середні підприємства роздрібної торгівлі здійснюють завезення з оптового складу власним транспортом. Незважаючи на те, що при самовивозі швидкість доставки суттєво підвищу-ється, застосування його вимагає економічного обґрунтування. При частих перевезеннях вантажів з оптового складу витрати праці та часу, як правило, перевищують економічно допустимі межі.

Здійснюючи транспортно-експедиторське обслуговування споживачів, оптові підприємства розробляють маршрути заве-зення товарів керуючись місцезнаходженням покупців в зоні об-слуговування, частоти завезення, потребами клієнтів, можливос-тями ефективного використання транспортних засобів, трудових ресурсів.

Для місцевих перевезень найбільш ефективними є перевезен-ня за кільцевими та зонно-кільцевими маршрутами. Маршрут розробляється таким чином, щоб за один рейс транспортного за-собу обслужити декількох споживачів, розміщених по шляху йо-го руху. Оптове підприємство повністю завантажує товарами, призначеними для цих покупців, транспортний засіб і відбуваєть-ся поступове його розвантаження у покупців. Після розванта-ження в кінцевому пункті, транспортний засіб повертається на оптове підприємство. Перевагою такого маршруту є також мож-ливість вивезення від споживачів цим же рейсом порожньої тари.

У випадках, коли підприємство обслуговує значну кількість споживачів, розміщених в окремих зонах району обслуговування, застосовується система зонно-кільцевих рейсів. Групування споживачів по зонах обслуговування здійснюється з врахуванням їх місцерозташування та обсягів перевезень вантажів.

При відсутності можливості організації таких маршрутів за-стосовують маятникову або радіальну схему перевезення. Схема маятникових рейсів використовується в тих випадках, коли під-приємство оптової торгівлі відправляє будь-якому споживачу од-ночасно таку кількість товару, яка забезпечує найбільш повне за-вантаження транспортного засобу. На відміну від маятникової схеми при використанні радіального маршруту одночасно обслуговуються два-три покупці.

Витрати на транспортування вантажів відшкодовуються поку-пцями. В більшості оптових підприємств вартість транспорту-вання не включається у вартість товару і визначається окремо.

Розрахунки вартості транспортно-експедиторських послуг на різних оптових підприємствах виконуються по різному. Величи-на транспортних витрат може визначатись в залежності від вста-новлених транспортних тарифів, маси вантажу та відстані його перевезення, або встановлюватись у відсотках від загальної вар-тості товару. Для перевезення вантажів на великі відстані деякі оптовики встановлюють підвищені транспортні тарифи.

У всіх випадках, пропонована оптовим підприємством систе-ма доставки вантажів повинна бути більш вигідною для спожи-вачів, ніж послуги комерційних транспортних підприємств.

При визначенні транспортних тарифів за основу можна взяти державну систему тарифів. При такому порядку розрахунків по-купець оплачує транспортні витрати згідно з державними транс-портними тарифами незалежно від того, чиїм транспортом (оптового підприємства або комерційного транспортного агентства) доставлений вантаж. Ця система вважається найбільш придатною, проте, в практичній діяльності розрахунок вартості транспортних послуг здійснюється по різному.

Один з методів визначення вартості транспортних послуг за-ключається у використанні транспортних тарифів комерційних транспортних підприємств. При всій його простоті та привабли-вості він є невигідним для споживачів, які знаходяться по сусідс-тву з оптовим підприємством і змушені платити за відносно ко-ротку відстань перевезень ті ж гроші, що і підприємства, які розміщені значно далі.

Метод розрахунку транспортних витрат в залежності від від-стані перевезення вантажу дозволяє не виконувати розрахунки для кожної окремої поставки. Весь район обслуговування розби-вається на зони доставки по найбільшій концентрації споживачів. По кожній зоні визначається середня відстань до її центру від оп-тового складу. Ця відстань береться за основу при розрахунку транспортних витрат по доставці вантажів споживачам, які зна-ходяться в межах цієї зони.

Розрахунок транспортних витрат на один кілометр пробігу транспортного засобу розраховується шляхом ділення загальної величини транспортних витрат за базовий період на сукупний пробіг всіма транспортними засобами за цей же період.

Другий метод розрахунку вартості транспортних послуг за-ключається у визначенні вартості доставки однієї тони вантажу на один кілометр пробігу транспортного засобу. Розрахунок проводиться в такій послідовності. Спочатку визначається загальний вантажооборот транспорту певного виду по перевезенню вантажів покупцям в тонно-кілометрах. Його розраховують шляхом підсумовування добутків ваги окремих вантажних відправлень в тонах на відстань перевезень в кілометрах за певний час. Так, якщо автотранспортом протягом року доставлено покупцю А — 100 тон вантажів на відстань 130 км, покупцю Б — 200 тон на відстань 80 км та покупцю В — 140 тон на відстань 150 км, то річний вантажооборот становитиме [(100х130)+(200х80)+(140х150)]=50000 тонно-кілометрів. На підставі даних базового періоду визначається загальна сума витрат на організацію і транспортування вантажів покупцям ( ).

Величина транспортних витрат на перевезення 1 т/км розра-ховується шляхом ділення загальної суми транспортних витрат ( ) на вантажооборот транспорту в тонно-кілометрах.

Метою всіх перерахованих методів розрахунку являється за-безпечення якісного обслуговування споживачів з найбільшою для них вигодою.