Тема 5. Підприємства оптової торгівлі

5.1. Види й організаційно-правові форми

підприємств оптової торгівлі

Підприємства оптової торгівлі є найважливішою організаційною ланкою інфраструктури товарного ринку, на їх долю приходиться найвагоміша частка його товарообороту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство оптової торгівлі є організаційно-адміністративною одиницею, яка об’єднує колектив працівників і має свої органи управління. Характерною рисою підприємства є його економічна діяльність та єдність, спільність результатів праці, матеріальних ресурсів та фінансових коштів, єдність обміну та звітності.

Разом з тим, підприємства оптової торгівлі являються суб’єктами дуже динамічного сектору економіки, в якому відбуваються процеси концентрації та спеціалізації у відповідь на загострення конкуренції на товарному ринку та зростання вимог покупців до рівня обслуговування.

Це обумовлює широке різноманіття підприємств оптової торгівлі. Оптові підприємства відрізняються одне від одного за масштабами діяльності, обсягом виконуваних функцій та рівнем обслуговування, відношенням до права власності на товар, товарною спеціалізацією, тощо. Вітчизняних оптовиків доцільно класифікувати за ознаками, представленими в табл. 5.1.

Оптові підприємства різних масштабів і зон діяльності становлять єдину систему оптової торгівлі на двох функціональних рівнях — загальнодержавному (міжрегіональному) і регіональному.

На загальнодержавному рівні формуються загальні основи оптового процесу. Оптові підприємства міжрегіонального рівня є опорою всієї оптової торгівлі і забезпечують її стратегічну стабільність. Вони реалізують товари споживачам (покупцям) по всій території держави. Головне завдання цих підприємств — створити необхідну систему каналів переміщення товарів для обслуговування вітчизняних і зарубіжних товаровиробників та постачальників товарів.

Оптові підприємства регіонального рівня, як правило, завершують процес оптової реалізації товарів. Вони здійснюють закупівлю товарів у підприємств міжрегіонального рівня або безпосередньо у товаровиробників і доводять їх до покупців у зоні свого розміщення. Головне їх завдання — забезпечення товарами регіональних товарних ринків, роздрібних торгівельних підприємств у зоні обслуговування.

Таблиця 5.1. Класифікація оптових торговельних підприємств

Класифікаційна ознака Вид Організаційно-правова форма Функціональна характеристика

1. Масштаб та зона діяльності Загально-державні

Регіональні

Адміністративно територіальних одиниць

Акціонерні товариства

Закриті акціонерні товариства, відкриті акціонерні товариства, змішаної форми власності

Всі форми власності та господарювання: від акціонерних товариств до приватних Найбільш великі підприємства, які здійснюють оптову закупівлю та продаж товарів по всій країні. Головне завдання — створити необхідну систему каналів товароруху для обслуговування вітчизняних та зарубіжних товаровиробників та постачальників.

Незалежні комерційні підприємства, які, як правило, завершують процес оптової реалізації. Здійснюють закупівлю товарів, розподіляють великі партії на малі, зберігають товарні запаси, доводять товари до покупців у зоні свого розміщення, надають їм різноманітні послуги. Головне завдання — забезпечення товарами регіональних товарних ринків.

Здійснюють оптові закупівлі та продажу товарів, виконують як повний так і обмежений цикл обслуговування, завершують процес оптової реалізації

2. Обсяг виконуваних функцій Оптово-торговельні підприємства з повним циклом обслуговування

Оптові фірми, які придбавають право власності на товар, мають високомеханізо-ване складське господ-дарство. Створені як акціонерні товариства різних видів власності та господарювання Здійснюють оптовий продаж в основному роздрібним торговцям, надаючи їм повний набір послуг: формують товарний асортимент, роздрібнюють великі партії товарів, формують партії товару для доставки покупцям, завозять товари по узгоджених графіках, надають маркетингові послуги, тощо. Можуть працювати із змішаним асортиментом — декількома товарними групами; спеціалізованим (одна-дві товарні групи); або вузькоспеціалізованим.

Продовження табл. 5.1.

Оптовики з обмеженим циклом обслуговування Оптові фірми — дистриб’ютори товарів виробничо-технічного призначення

Оптовики, які торгують за готівку без доставки

Оптовики-комівояжери

Оптовики-організатори (транзитники)

Оптовики-консигнатори

Незалежні підприємства оптової торгівлі з високомеханізованим складським господарством. Продають товари в основному виробникам, надають широкий спектр послуг: виробничо-технологічні, транспортно-експедиторські, інформаційні, кредитні, маркетингові. Можуть працювати з широким, змішаним або спеціалізованим товарним асортиментом.

Мають обмежений асортимент ходових товарів, який продають дрібним оптом роздрібним торговцям з негайною оплатою. Покупець самостійно виконує частину торговельних функцій: вантаження, доставку тощо.

Оптовик розвозить і продає за готівку товари обмеженого асортименту (продукти) нетривалого зберігання.

Оптовик приймає замовлення від клієнта, шукає виробника відповідного товару, укладає угоду, згідно якої виробник забезпечує відправку товару безпосередньо покупцеві. Оптовик-організатор приймає на себе право власності на товар і пов’язаний з ним ризик з моменту оформлення замовлення до моменту закінчення поставки.

Працюють на умовах консигнації, тобто зберігають право власності на товар поставлений роздрібному торговцю до закінчення реалізації споживачу. Оптовик призначає ціну на товар, забезпечує його збереження, розміщує рекламні матеріали в місцях продажу та веде облік товарних запасів для своєчасного поповнення.

Закінчення табл. 5.1.

Оптовики-посилторговці Розсилають каталоги роздрібним торговцям, виробничим та невиробничим організаціям, пропонуючи ювелірні вироби, косметику, делікатеси та інші дрібні товари. Отримавши замовлення, відправляє товари поштою або вантажним автомобілем чи іншим способом.

3. Підпоряд-кування Незалежні

Створені галузевими виробниками

Створені підприємствами-виробниками

Створені підприємцями-покупцями Різних форм власності та господарювання

Сільськогосподарські кооперативні спілки, колективної власності

Структурний підрозділ підприємства

Дочірнє підприємство-торговельний дім

Закупівельна контора — структурний підрозділ підприємства

Оптові склади Підприємства оптової торгівлі всіх рівнів господарювання, незалежно від обсягів виконуваних функцій.

Належать фермерам, які є членами спілки, створеної з метою оптового продажу виробленої ними продукції на місцевих ринках. Працюють над покращенням якості товарів, їх рекламою.

Збутовий відділ (відділ продаж) підприємства-виробника самостійно здійснює оптовий продаж виготовлених товарів, забезпечує управління збутовими запасами та виконує замовлення покупців.

Юридично може виступати як самостійне оптове підприємство. Фактично здійснює оптову торгівлю продукцією підприємства-товаровиробника, яке є його засновником.

Підприємства роздрібної торгівлі організовують власні закупівельні контори в великих ринкових центрах, які здійснюють оптову закупівлю товарів для забезпечення власної торгової мережі

Ті ж функції

4. Чисельність працюючих

Великі

Середні

Малі Акціонерні товариства різних типів

Акціонерні товариства різних типів

Колективні, приватні 100 і більше осіб

до 100 осіб

до 25 осіб

До групи підприємств регіонального рівня поряд з незалежними підприємствами оптової торгівлі відносяться також збутові підрозділи промислових підприємств (опт виробника), а також оптові структури великих роздрібних підприємств (опт роздрібного торговця).

Серед регіональних оптовиків, які діють на ринках адміністративно-територіальних одиниць виділяються оптові підприємства, які набувають права власності на товар і спеціалізуються тільки на оптовій торговельній діяльності з повним комплексом операцій купівлі-продажу (незалежні оптові торговці) та наданням покупцям широкого спектру різноманітних послуг. Важливим завданням цих оптовиків є створення найбільш привабливих умов для виходу на ринок товаровиробників і задоволення інтересів роздрібних торговців.

До цієї групи оптовиків відносяться також дистриб’ютори товарів виробничо-технічного призначення. Вони продають товари в основному виробникам для подальшого професійного використання. До їхніх послуг входить зберігання товарних запасів, підготовка товарів до виробничого використання, забезпечення доставки товару, надання кредитів.

Досить велику групу складають оптовики з обмеженим циклом обслуговування, які приймають на себе право власності на товар, але пропонують значно менше послуг своїм постачальникам і клієнтам. До них відносяться оптовики, які торгують за готівку без доставки товарів. Вони мають обмежений асортимент ходових товарів, який продають дрібним оптом роздрібним торговцям з негайною оплатою і, як правило, не займаються їх доставкою.

Продаж і доставку обмеженого асортименту продуктів нетривалого зберігання здійснюють оптовики-комівояжери. Вони продають дрібні партії товару за готівку, доставляючи його в універсами, дрібні бакалійні магазини, лікарні, кафетерії заводів та готелі.

До цієї категорії входять також оптовики-організатори, які приймають на себе право власності на товар з моменту його замовлення клієнтом і до закінчення поставки. Вони не зберігають запасів, а працюють на умовах транзиту. Прийнявши замовлення від клієнта, вони шукають виробника необхідного товару, який згідно з контрактом, забезпечує відправку товару безпосередньо клієнту.

Оптову торгівлю товарами особистого споживання здійснюють і оптовики-консигнатори. Вони торгують на умовах консигнації, тобто зберігають за собою право власності на товар до моменту його продажу. Роздрібні торговці оплачують консигнатору тільки ті товари, які продані. Оптовик-консигнатор забезпечує доставку товарів в магазин, розвантажує та розміщує їх в місцях продажу разом з рекламними матеріалами, визначає ціну, стежить за якістю товарів, здійснює облік товарних запасів та їх поповнення.

Зарубіжній практиці відомі також оптовики-посилторговці, які розсилають каталоги товарів роздрібним торговцям, виробничим і невиробничим організаціям, а потім виконують їх замовлення поштою чи будь-яким іншим методом.

Оптову продажу сільськогосподарської продукції можуть здійснювати виробничі кооперативи, які створюються фермерами для збуту оптом на місцевих ринках виготовленої ними продукції.

Деякі підприємства-виробники самостійно здійснюють оптову торгівлю, не вдаючись до послуг незалежних оптовиків. Для цього вони створюють власні збутові підрозділи: збутові відділи та контори.

Оптову закупівлю товарів для роздрібної торгівлі можуть здійснювати оптові склади і закупівельні організації, створені підприємствами роздрібної торгівлі у великих ринкових центрах.

В сфері оптового товарного обігу діють також різноманітні посередники та організатори оптового обороту, склад та діяльність яких буде розглянута в наступних темах.

5.2. Загальна характеристика

діяльності підприємств оптової торгівлі

Відповідно до законодавства України підприємства оптової торгівлі, незалежно від форм власності, обсягів та методів господарювання здійснюють торговельну діяльність після їх державної реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності.

Найбільш чисельну групу вітчизняних оптовиків складають оптово-торговельні підприємства з повним та обмеженим циклами обслуговування. Працюючи на товарному ринку вони виконують різноманітні функції (рис. 5.1), які можна розділити на загальні та мікрофункції.

Сукупність названих функцій формує основний зміст діяльності оптової торгівлі.

Діяльність, яку здійснює оптово-торговельне підприємство поділяється на основну операційну, іншу операційну, інвестиційну, фінансову, надзвичайну. Зміст робіт, які виконуються по кожному виду діяльності представлено на рис. 5.2.

Здійснюючи основну операційну діяльність, оптовики вивчають та визначають поточний і перспективний попит в товарах підприємств, організацій та роздрібної торгівлі свого регіону При вивченні споживчого попиту доцільно розмежовувати методи вивчення попиту оптових покупців, так званих професійних споживачів, та методи вивчення попиту в споживчих товарах.

Працівники підприємства оптової торгівлі регулярно відвідують підприємства роздрібної мережі, знайомляться з ходом продажу товарів, проводять опитування покупців та старанно аналізують отримані матеріали.

Опитування споживачів дозволяє виявити їх наміри щодо попиту на товари, встановити їх мотивації, ставлення до певних марок і якостей товару. Збирання даних виконується різними методами з наступним заповненням розроблених анкет чи листів опитування. Найбільш поширений цей метод при вивченні попиту на товари широкого вжитку. При обробці даних використовують метод підсумовування відповідей та визначення їх структури за варіантами відповідей; методи статистичного аналізу попиту (кореляційний та регресивний аналізи) тощо. За даними розрахунків виявляються чинники, які впливають на попит та споживацькі настрої покупців. Це дає змогу прогнозувати попит, виявляти типологічні групи споживачів, на які можна орієнтуватись в майбутньому, тощо.

Разом з тим, підприємства роздрібної торгівлі на підставі власних досліджень та розрахунків складають замовлення на закупівлю необхідних їм товарів, які передають оптовому підприємству для виконання. Поєднання даних цих замовлень з прогнозними розрахунками дозволяє більш точно визначити обсяг та асортимент необхідних покупцям товарів, правильно та обґрунтовано сформувати замовлення на поставку продукції товаровиробникам.

Рис. 5.1 Класифікація мікрофункцій підприємств оптової торгівлі.

Рис. 5.2. Схема складу робіт за видами діяльності оптово-торговельного підприємства.

Подібні методи застосовують і при визначенні потреб у товарах виробничо-технічного призначення.

Підприємства-оптовики, які мають тривалі комерційні стосунки з підприємствами-споживачами, тобто з організованими споживачами, завчасно отримують від них замовлення на поставку товарів, в яких обумовлені не тільки обсяги та строки поставки, але й вказано подібний асортимент та якість товарів. Оброблення цих замовлень дає змогу визначити основну частину очікуваного попиту.

Загальний попит на товари виробничого технічного призначення може визначитись за допомогою коефіцієнта еластичності.

Здатність попиту підвищуватися або знижуватися під впливом різноманітних чинників називається еластичністю попиту. Рівень еластичності вимірюється коефіцієнтом еластичності, який характеризує відносну зміну попиту під впливом зміни фактору (групи факторів). Існує декілька методів визначення цього показника, але найбільш простим є розрахунок за формулою:

, (5.1.)

де Кел — коефіцієнт еластичності попиту;

- приріст (скорочення) попиту в звітному періоді порівняно з базовим;

- показник попиту в базовому періоді;

— приріст (скорочення) фактору в звітному періоді порівняно з базовим;

— показник фактору в базовому періоді.

Коефіцієнт еластичності показує на скільки відсотків зміниться попит при зміні фактора на один відсоток.

Якщо в базовому періоді показники та дорівнюють 100%, то формула розрахунку буде мати вигляд:

, (5.2.)

звідси: , (5.3.)

де - зміна попиту в прогнозованому періоді;

- зміна фактору в прогнозованому періоді;

— коефіцієнт еластичності між попитом і вибраним фактором впливу.

За цією формулою розраховується, на скільки відсотків змі-ниться попит в прогнозованому періоді в порівнянні з його останнім значенням в ряду динаміки. Потім можна визначити аб-солютний обсяг попиту в прогнозованому періоді за формулою:

, (5.4.)

де - обсяг попиту в прогнозованому періоді;

— обсяг попиту в останньому періоді перед прогнозо-ваним

Наприклад: В базовому періоді загальний обсяг реалізованого попиту (х) склав 100%, відповідно обсяг попиту (у) на товар А також 100%, у звітному періоді загальний обсяг реалізованого попиту досяг 107%, а попит на товар А зріс до 109% та склав 1500 грн.

Коефіцієнт еластичності попиту (у) на товар А відносно зага-льного обсягу реалізованого попиту (х) дорівнює:

Це означає, що при збільшенні загального обсягу реалізовано-го попиту на 1%, попит на товар А зріс на 1,29%, тобто випере-джає зростання загального обсягу реалізованого попиту на 0,29%.

Відповідно до раніше проведених розрахунків в прогнозова-ному періоді загальний обсяг реалізованого попиту збільшиться на 3%. В зв’язку з цим, попит на товар А в цьому ж періоді виро-сте на:

Враховуючи, що у звітному періоді обсяг реалізації товару А склав 1500, то в прогнозованому періоді він може досягти:

Таким чином, прогнозований попит на товар А складає 1558 грн.

Прогнозування попиту на товари виробничо-технічного при-значення може бути виконане також нормативним методом. Цей метод не пов’язаний з трудомістким процесом збирання даних та побудовою рядів динаміки і, водночас, дає можливість прогнозу-вати попит на певний період. Він ґрунтується на використанні системи раціональних норм та нормативів витрат та споживання окремих товарів на певну одиницю виміру. Наприклад, нормати-ви витрат вугілля на виробництво 1 тис. кВт. год. електроенергії на теплових електростанціях.

Для забезпечення стабільності та безперебійності оптових продаж, задоволення попиту покупців, оптово-торговельні під-приємства формують достатні та комплектні товарні запаси, по-стійно контролюють їх стан.

Якщо асортимент, кількість та якість товарів не задовольня-ють попит покупців, то це означає відсутність належних товар-них запасів у оптовика. Для успішної діяльності підприємства оптової торгівлі найбільш важливою умовою є підтримання това-рних запасів на такому рівні, який би повністю забезпечував по-пит споживачів і не змушував їх шукати інші джерела закупівлі товарів.

Товарними запасами підприємств оптової торгівлі вважаються товари, зосереджені на їхніх базах і складах та призначені для подальшої реалізації покупцям, як організованим споживачам, так і в роздрібну мережу. За абсолютну величину запасу при-ймають його кількість у натуральному або вартісному виразі, а за відносну — число днів, протягом яких наявний запас забезпечує безперебійну реалізацію товарів покупцям.

Величина товарних запасів формується під впливом різних факторів: обсягу і асортименту продукції, що реалізується, пері-одичності її виробництва, надходження на підприємство оптової торгівлі та відпускання покупцям, діючих умов замовлення і від-вантаження різних видів товарів, умов приймання, зберігання та реалізації товарів з бази, тощо.

Оптимальна величина товарних запасів, яку поділяють на по-точну, підготовчу і страхову повинна враховувати всі ці нормоу-творюючі чинники.

Поточна частина товарного запасу створюється для забезпе-чення покупців товарами в період між черговими надходженнями продукції на базу; підготовча частина — в межах циклу складської обробки товарів для реалізації споживачам протягом часу приймання, розвантажування, розсортування, розміщення по місцях зберігання, формування партії відпуску, вантаження та документального оформлення надходження на базу. Страхову частину товарного запасу передбачають на випадок не передбачуваного зростання попиту на товари, можливих відхилень періодичності та величини партій закупівлі від прогнозованих.

Найпростіша формула визначення нормативної величини то-варного запасу в днях і-го найменування товару має вигляд:

, (5.5.)

де — час складської обробки і-го виду товарів для реалі-зації споживачам;

- час між черговими надходженнями і-го товару на ба-зу;

— час, необхідний для організації термінового поповнен-ня поточного запасу товару і-го виду;

Для визначення величини оптимального товарного запасу все ширше застосування знаходять економіко-математичні методи. Одним з них є розрахунок оптимального розміру поточного запасу при мінімальних витратах на їх закупівлю та зберігання. Класична модель розрахунку найбільш економічної величини поточного товарного запасу , або розміру оптимальної партії закупівлі з врахуванням витрат обігу має вигляд:

, (5.6.)

де — витрати по зберіганню та складському оброблюван-ню товарів;

— витрати на закупівлю товарів;

- обсяг реалізації (товарообороту)

Розрахована величина оптимальної партії закупівлі товару може використовуватися як критична межа для передачі наступ-ного замовлення постачальникам.

В зарубіжній практиці для управління товарними запасами широко застосовуються розрахунки максимальної та мінімальної величини запасу, за межі яких не повинен виходити його факти-чний обсяг.

Максимальний рівень встановлюється для кожної позиції то-варного асортименту і представляє собою загальну кількість на-явних та замовлених (але ще не надійшовших) товарів.

Під мінімальним рівнем товарних запасів розуміють їх факти-чну величину напередодні терміну надходження наступної партії замовленого товару. Частіше всього вона може дорівнювати або бути близькою до розрахованої раніше оптимальної партії заку-півлі товару ( ).

Для управління товарними запасами необхідно, крім оптима-льної партії замовлення, встановлювати для кожної товарної по-зиції максимальний та мінімальний рівень замовлення. Як прави-ло, при покупці мінімальної партії товару виробник не вимагає від оптовика додаткової плати за реалізований товар, але досить часто закупівля мінімальної партії обходиться дорожче ніж біль-ших партій, наприклад, оптимальної партії закупівлі.

Мінімальна партія поставки може визначатись як виробником-постачальником, так і підприємством оптової торгівлі. Підприєм-ство оптової торгівлі встановлює її на рівні оптимальної партії закупівлі ( ), яка є найбільш вигідною в економічному відно-шенні.

Максимальний обсяг замовлення — це максимальна кількість товарів, яка включається в замовлення на поставку продукції конкретному постачальнику. При розрахунку обсягу максималь-ної партії враховують багато факторів, в тому числі тривалість виконання замовлення, величина транспортних тарифів, умови реалізації товару виробником, розмір знижок, які він надає при збільшенні обсягу замовлення, швидкість обороту товарів, наяв-ність можливостей у оптовика забезпечити якісне зберігання то-вару.

Багато виробників встановлюють нижню межу обсягу замов-лення, при якій вони покривають виробничі витрати та отриму-ють прибуток. При замовленні меншої кількості вони можуть підняти вартість замовлення, або ввести надбавку до ціни.

Все це обумовлює необхідність тісного співробітництва опто-вика з виробником-постачальником при узгодженні умов оптової закупівлі товарів.

Підприємство оптової торгівлі після розміщення замовлень підприємствам промисловості на виготовлення та поставку обу-мовленої кількості товару визначеного асортименту та якості, здійснює операції, пов’язані з організацією виконання замовлень постачальниками, прийманням товарів на склад (базу) та відпус-ком їх покупцям. Ці операції складають технологічний процес складської обробки товарів.

Технологічний процес на складах включає послідовно вико-нувані операції з розвантаження транспорту з товаром, прийман-ня його за кількістю і якістю, організації зберігання, підсорту-вання, розподілу, підготовки до виробничого споживання чи реалізації, упакування, обробки документів і відпуску товарів із складів.

Від організації технологічного процесу залежить величина ви-трат обігу, загальна тривалість товароруху від виробників до споживачів товарів.

Раціональна організація технологічного процесу дозволяє за-безпечити:

— своєчасне і чітке приймання товарів за кількістю та якістю;

— ефективне використання транспортно-розвантажувального та іншого складського обладнання;

— оптимальне використання площі та місткості складських приміщень та якісне зберігання товарів;

— раціональну організацію операцій відбирання, комплекту-вання та підготовки товарів до відпуску споживачам;

— чітку роботу транспортної служби по централізованій до-ставці товарів;

— ефективне виконання виробничо-технологічних операцій на замовлення покупців;

— застосування сучасного обладнання та засобів механізації для підвищення продуктивності та поліпшення праці складських робітників;

— скорочення загального рівня складських витрат та ліквіда-ція втрат товарів в процесі складського обробітку та зберігання.

Ефективна складська робота сприяє успішному виконанню підприємством оптової торгівлі всіх інших видів його діяльності.