
- •Культура як духовний та суспільний феномен.
- •2) Світова та національна культура, їх взаємодія.
- •3Українська національна культура як самобутній соціокультурний феномен, її характерні риси та ознаки.
- •4 Предмет історії української культури.
- •5Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •Історичні та духовні складники української культурної самобутності.
- •8Періодизація історії української культури.
- •9Етногенез українського народу, основні етапи його становлення.
- •10/ Кімерійсько-скіфсько-сарматський культурний симбіоз як автохтонне джерело української культури.
- •11 Автохтонна та міграційна теорії походження українського народу.
- •12 Трипільська культура іv-ііі тис. До н.Е.
- •13 Пантеон слов’янських богів як світоглядна модель язичницьких релігійних вірувань.
- •14 Зарубинецька та Черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •15/Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру.
- •16 Київська Русь як соціокультурна система.
- •17 Розвиток писемності, освіти та літератури в добу Київської Русі.
- •18 Іларіон Київський “Слово про Закон, Благодать та істину”: зміст, значення та основні проблеми твору.
- •19/ Віантійський канон та його інтерпретація у мистецтві Київської Русі.
- •20/ Архітектура Київської Русі.
- •21.Образотворче мистецтво та іконопис Київської Русі.
- •25 Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський).
- •31/ Озвиток книгодрукування в Україні хvі ст.
- •34) Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
- •35/ Ультурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •36 Полемічна література України хvі – перша половина хvіі ст.
- •37 Книгодрукування в Україні хvі ст.
- •38 Культура Запорізької Січі та її самобутні риси.
- •39 Музична культура і театральне мистецтво України епохи Ренесансу.
- •40 Львівський архітектурний Ренесанс.
- •41. Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •42/ Музична культура і театральне мистецтво другої половини хvіі-хvііі ст.
- •43.Діяльність ф.Прокоповича.
- •44.Значення творчості г.Сковороди для розвитку української культури.
- •45. Своєрідність та особливості українського Просвітництва
- •46.Класицизм в архітектурі та живописі українського Просвітництва.
- •47. Суспільно-політичні й історичні обставини розвитку української культури
- •49.Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •53) Діяльність громад
- •61. Розвиток науки і освіти в Україні хіх ст.
- •62. Львівський університет та його значення для української культури хіх ст.
- •63. Харківський університет, його внесок у розвиток науки, української філософії.
- •64. Розвиток науки та філософської думки у Київському університеті св. Володимира.
- •65. Архітектура України хіх ст.
- •66. Розвиток музичної культури і театрального мистецтва в Україні хіх ст.
- •67. Періодизація духовної культури хх ст., головні тенденції і розвитку.
- •68. Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження (1917-1933 р.Р.).
- •69. М.Грушевський і процеси державотворення в Україні у період національно-демократичної революції 1917-1918 рр.
- •70. “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
- •72.Діячі української культури в еміграції
- •73.Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва.
- •74.Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
- •75.Музична культура і театральне мистецтво України хх ст.
- •76.Національно-культурне відродження в Україні у середині 80-х – на початку 90-х років хх ст.
- •77.Культура України в умовах нової соціальної реальності.
- •78.Особливості соціокультурних процесів у незалежній Україні
- •79Головні чинники, тенденції та риси сучасної української культури.
- •80.Художня культура та її особливості.
79Головні чинники, тенденції та риси сучасної української культури.
Чинник національної культури стає символом соціальних змін, бо в ній найповніше втілюється торжество і майбуття української національної ідеї.
Проголошення незалежності України викликало високе піднесення національного духу, нові сподівання. У цей період було досягнуто значних успіхів у поширенні української мови як державної, було прийнято Закон про мови та інші важливі акти.
Основним змістом українського культурного оновлення і відродження була самовіддана праця багатьох дослідників, ентузіастів, практиків з реконструкції тяжко здеформованої культури, залучення до нового життя великих набутків, які або були під арештом, або призабулись, або були невідомими. Фантастичний пласт забороненого або замуленого часом став відкритим і оновлює величну «ікону» нашої культури. Дивним сяйвом опромінює нас те, що вважалося «білими плямами». Значна робота в цьому напрямі проводиться створеною в останні роки Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України. Так, організована нею державна програма «Повернуті імена» інтегрує зусилля багатьох інституцій, зокрема Національної академії наук, Українського фонду культури, товариства «Україна», Фонду сприяння розвитку мистецтв України, спрямовані на висвітлення невідомих фактів української культури. В архівах, музеях, бібліотеках України створюються спеціальні відділи, де поширюється інформація про українську культуру в зарубіжних країнах.
У той самий час зростають вимоги до національної культури, до ширшого розкриття спектра її функцій — особливо в сучасній ситуації, коли вона прагне посісти гідне місце у світовому співтоваристві.
Однак за даними дослідження Міністерства культури, яке відображає структуру населення дев'яти основних регіонів України, українським громадянам (за їх самооцінками) притаманний досить значний рівень самоповаги (3,8 бала за п'ятибальною шкалою), що свідчить про потенціал не розтраченої сум'яттям перебільшеної самокритики української особистості.
Основою всіх змін у культурі є стан духовних потреб громадян. Тому важливо підкреслити, що більшість громадян України (77,5 %) визначились у своїй потребі знань щодо культури власної нації. Водночас потребу «в знаннях з історії та національних особливостей української культури», які становлять «ядро», основу культури, мають майже три чверті громадян, а одна четверта — «загальною мірою», бо стала приділяти їй в останні роки більше часу.
Передумовою розвитку української культури є зростання в багатьох її сферах національної культурної самосвідомості, реального освоєння культури.
Сьогодні основним засобом в освоєнні здобутків української культури є засоби масової комунікації (радіо, телебачення, преса, кіно), позитивний вплив яких відзначає три чверті громадян. Більшість громадян важливим здобутком національної культури останніх років уважає насамперед «зрушення в оволодінні громадянами державною мовою», яке закладає основи подальших позитивних змін.
У сфері художньої культури відбуваються найбільш радикальні зміни, супроводжувані специфічними суперечностями. Визначились принципові зрушення в розвитку образотворчого мистецтва в другій половині 80-х — 90-х роках («нова хвиля» — В.Савадов та ін.) постмодерністського характеру, зумовлені історичним принципом синтезу барокової традиції, які породжують новий реалізм. Очевидним є творче піднесення української поезії та симфонічної музики. Урізноманітнились постмодерністські пошуки в театральному мистецтві (Жолдак та ін.).
У всіх видах мистецтва склалась суперечлива невідповідність між потребами переосмислення художньої реальності і відставанням критики.Українська культура в цілому все ще переживає період свого нового становлення, національного утвердження нових цивілізаційних цінностей, модернізаційного і постмодернізаційного структурування.