- •Культура як духовний та суспільний феномен.
- •2) Світова та національна культура, їх взаємодія.
- •3Українська національна культура як самобутній соціокультурний феномен, її характерні риси та ознаки.
- •4 Предмет історії української культури.
- •5Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •Історичні та духовні складники української культурної самобутності.
- •8Періодизація історії української культури.
- •9Етногенез українського народу, основні етапи його становлення.
- •10/ Кімерійсько-скіфсько-сарматський культурний симбіоз як автохтонне джерело української культури.
- •11 Автохтонна та міграційна теорії походження українського народу.
- •12 Трипільська культура іv-ііі тис. До н.Е.
- •13 Пантеон слов’янських богів як світоглядна модель язичницьких релігійних вірувань.
- •14 Зарубинецька та Черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •15/Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру.
- •16 Київська Русь як соціокультурна система.
- •17 Розвиток писемності, освіти та літератури в добу Київської Русі.
- •18 Іларіон Київський “Слово про Закон, Благодать та істину”: зміст, значення та основні проблеми твору.
- •19/ Віантійський канон та його інтерпретація у мистецтві Київської Русі.
- •20/ Архітектура Київської Русі.
- •21.Образотворче мистецтво та іконопис Київської Русі.
- •25 Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський).
- •31/ Озвиток книгодрукування в Україні хvі ст.
- •34) Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
- •35/ Ультурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •36 Полемічна література України хvі – перша половина хvіі ст.
- •37 Книгодрукування в Україні хvі ст.
- •38 Культура Запорізької Січі та її самобутні риси.
- •39 Музична культура і театральне мистецтво України епохи Ренесансу.
- •40 Львівський архітектурний Ренесанс.
- •41. Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •42/ Музична культура і театральне мистецтво другої половини хvіі-хvііі ст.
- •43.Діяльність ф.Прокоповича.
- •44.Значення творчості г.Сковороди для розвитку української культури.
- •45. Своєрідність та особливості українського Просвітництва
- •46.Класицизм в архітектурі та живописі українського Просвітництва.
- •47. Суспільно-політичні й історичні обставини розвитку української культури
- •49.Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •53) Діяльність громад
- •61. Розвиток науки і освіти в Україні хіх ст.
- •62. Львівський університет та його значення для української культури хіх ст.
- •63. Харківський університет, його внесок у розвиток науки, української філософії.
- •64. Розвиток науки та філософської думки у Київському університеті св. Володимира.
- •65. Архітектура України хіх ст.
- •66. Розвиток музичної культури і театрального мистецтва в Україні хіх ст.
- •67. Періодизація духовної культури хх ст., головні тенденції і розвитку.
- •68. Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження (1917-1933 р.Р.).
- •69. М.Грушевський і процеси державотворення в Україні у період національно-демократичної революції 1917-1918 рр.
- •70. “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
- •72.Діячі української культури в еміграції
- •73.Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва.
- •74.Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
- •75.Музична культура і театральне мистецтво України хх ст.
- •76.Національно-культурне відродження в Україні у середині 80-х – на початку 90-х років хх ст.
- •77.Культура України в умовах нової соціальної реальності.
- •78.Особливості соціокультурних процесів у незалежній Україні
- •79Головні чинники, тенденції та риси сучасної української культури.
- •80.Художня культура та її особливості.
36 Полемічна література України хvі – перша половина хvіі ст.
Полемі́чна література — літературна творчість церковно-теологічного і художньо-публіцистичного характеру в Україні.
Особливого розвитку полемічна література набула в 16—17 ст., коли католицизм почав релігійно-ідеологічний наступ на православ'я, а також у зв'язку з Брестською церковною унією 1596 р. Поштовхом для розвитку полемічної літератури стала книга польського публіциста — єзуїта Петра Скарґи «Про єдність церкви Божої».
З'явилися анонімні памфлети українських православних літераторів, твори видатних українських письменників-полемістів Г. Смотрицького, Христофора Філалета, Івана Вишенського, Стефана Зизанія, М. Смотрицького, З. Копистенського, М. Андрелли та ін. Зокрема, «Апокрисис» («Відповідь»), виданий в Острозі польською (1597 р.) і староукраїнською (1598 р.) мовами, написаний Христофором Філалетом у відповідь Петру Скарги.
У своїх творах полемісти порушували питання реформування самої православної церкви, колективного управління її справами, висміювали відсталість і консерватизм православних ієрархів. Крім того, піднімалися і соціально-політичні проблеми: нерівноправності людей, експлуатації людини людиною й одного народу іншим.
Полемічна література стала важливою ідейною зброєю в боротьбі за соціальне та національне визволення українського народу та сприяла піднесенню національно-визвольного руху.
37 Книгодрукування в Україні хvі ст.
В Україні поштовх для розвитку книгодрукарства дав Іван Федоров. У 1573 році Федоров за допомогою меценатів створив у Львові друкарню, де роком пізніше надрукував знаменитий «Апостол» (збірник описів життя святих). Через деякий час Федоров розорився, заклав друкарню і на запрошення князя К. Острозького переїхав у його маєток в місті Острозі. Саме в цей час тут за ініціативи К. Острозького здійснювався грандіозний проект — готувалося до друку перше у слов'янському світі повне видання Біблії церковнослов'янською мовою. У 1581 році «Острозька Біблія» (1256 сторінок) побачила світ, ставши взірцем для всього православного слов'янства. Її примірники купили королівські бібліотеки Швеції і Франції, що свідчило про високий рівень видання. У Москві Біблія переписувалася, так що «Острозька Біблія» довго залишалася єдиним подібним виданням.
Друкарська справа отримала розвиток у всій Україні. Вже в першій половині XVI століття тут нараховувалося близько 20 друкарень, найбільшою з яких була друкарня в Києво-Печерській лаврі. Друкарні створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького. Активно займалися організацією типографій братства.
Зростання книгодрукування в Україні ілюструється такими цифрами. Якщо за 30 років (1574—1605) друкована продукція всіх друкарень в Україні знаходилася в межах 460 друкарських аркушів (що приблизно еквівалентно 46 сучасним книгам на 150 сторінок), то тільки за 5 років (1636—1640 рр.) — вже понад 1927 друкарських аркушів.
Поряд зі стаціонарними друкарнями також були пересувні. До середини XVI століття нараховувалося вже близько 40 різних друкарень. Найбільшу питому вагу у друкарській продукції мали книги релігійного характеру, але видавалися також наукові трактати, довідники, календарі, підручники.