- •Культура як духовний та суспільний феномен.
- •2) Світова та національна культура, їх взаємодія.
- •3Українська національна культура як самобутній соціокультурний феномен, її характерні риси та ознаки.
- •4 Предмет історії української культури.
- •5Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •Історичні та духовні складники української культурної самобутності.
- •8Періодизація історії української культури.
- •9Етногенез українського народу, основні етапи його становлення.
- •10/ Кімерійсько-скіфсько-сарматський культурний симбіоз як автохтонне джерело української культури.
- •11 Автохтонна та міграційна теорії походження українського народу.
- •12 Трипільська культура іv-ііі тис. До н.Е.
- •13 Пантеон слов’янських богів як світоглядна модель язичницьких релігійних вірувань.
- •14 Зарубинецька та Черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •15/Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру.
- •16 Київська Русь як соціокультурна система.
- •17 Розвиток писемності, освіти та літератури в добу Київської Русі.
- •18 Іларіон Київський “Слово про Закон, Благодать та істину”: зміст, значення та основні проблеми твору.
- •19/ Віантійський канон та його інтерпретація у мистецтві Київської Русі.
- •20/ Архітектура Київської Русі.
- •21.Образотворче мистецтво та іконопис Київської Русі.
- •25 Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський).
- •31/ Озвиток книгодрукування в Україні хvі ст.
- •34) Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
- •35/ Ультурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •36 Полемічна література України хvі – перша половина хvіі ст.
- •37 Книгодрукування в Україні хvі ст.
- •38 Культура Запорізької Січі та її самобутні риси.
- •39 Музична культура і театральне мистецтво України епохи Ренесансу.
- •40 Львівський архітектурний Ренесанс.
- •41. Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •42/ Музична культура і театральне мистецтво другої половини хvіі-хvііі ст.
- •43.Діяльність ф.Прокоповича.
- •44.Значення творчості г.Сковороди для розвитку української культури.
- •45. Своєрідність та особливості українського Просвітництва
- •46.Класицизм в архітектурі та живописі українського Просвітництва.
- •47. Суспільно-політичні й історичні обставини розвитку української культури
- •49.Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •53) Діяльність громад
- •61. Розвиток науки і освіти в Україні хіх ст.
- •62. Львівський університет та його значення для української культури хіх ст.
- •63. Харківський університет, його внесок у розвиток науки, української філософії.
- •64. Розвиток науки та філософської думки у Київському університеті св. Володимира.
- •65. Архітектура України хіх ст.
- •66. Розвиток музичної культури і театрального мистецтва в Україні хіх ст.
- •67. Періодизація духовної культури хх ст., головні тенденції і розвитку.
- •68. Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження (1917-1933 р.Р.).
- •69. М.Грушевський і процеси державотворення в Україні у період національно-демократичної революції 1917-1918 рр.
- •70. “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
- •72.Діячі української культури в еміграції
- •73.Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва.
- •74.Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
- •75.Музична культура і театральне мистецтво України хх ст.
- •76.Національно-культурне відродження в Україні у середині 80-х – на початку 90-х років хх ст.
- •77.Культура України в умовах нової соціальної реальності.
- •78.Особливості соціокультурних процесів у незалежній Україні
- •79Головні чинники, тенденції та риси сучасної української культури.
- •80.Художня культура та її особливості.
34) Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
Найвагомішим виявився внесок у справу відродження української культурної самобутності Острозького культурно-освітнього осередку. До вченого гуртка, заснованого 1576 р. князем Костянтином Острозьким, входили люди різного походження — греки, поляки, білоруси. До осередку, крім ученого гуртка, належала колегія — перша спроба створення школи вищого типу в східних слов'ян, а також друкарня, де працював Іван Федоров.
Намагаючись зберегти культурну ідентичність, діячі осередку перекладали Священні тексти і публікували власні твори слов'янською мовою, відстоювали православний релігійний обряд, започаткували полемічну літературу.
На початку XVII ст. активніше пропагувалася філософсько-філологічна концепція; були написані поетичні твори з гуманістичним змістом, що прославляли земні подвиги людини, розроблена власна система віршування (Д.Наливайко, С.Пекалід). В колегії особлива увага приділялася мовам, насамперед старослов'янській і грецькій, а латинській, як мові середньовічної науки, — значно менше. Випускник колегії Мелетій Смотрицький створив першу граматику старослов'янської мови (1619 p.), яка стала зразком для всіх слов'ян. Внаслідок припинення фінансування осередку онукою К.Острозького Анною-Алоїзою Ходкевич, його діяльність 1636 р. занепадає.
Острозький осередок виховав Івана Вишенського, Петра Конашевича-Сагайдачного, Мелетія Смотрицького та ін. Традицію Острозького осередка гідно продовжив учений гурток Києво-Печерської Лаври.
35/ Ультурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
Братства — релігійні та культурно-просвітницькі організації, які виникали при церковних парафіях в Україні в XV — XVII ст. Спочатку вони були переважно організаціями міщан, але поступово набули всестанового значення. В XVI ст., із посиленням національного гніту на українських землях, братства набули значного громадсько-політичного і національно-культурного значення. Вони активніше виступають на захист прав українського населення — звертаються зі скаргами на дії польської адміністрації до судів, посилають посольства до короля тощо.
Найдавнішим і найвідомішим було Львівське братство при Успенському соборі, засноване в 1453 р. Наприкінці XVI — на поч. XVII ст. братства діяли в Києві, Луцьку, Острозі, Перемишлі, Тернополі та інших містах України. Вони підтримували між собою тісний зв'язок і намагалися поширити ідеї на інші регіони. У XVII ст. велику роль у національно-культурному житті України відіграло Київське братство, засноване в 1615 р. при Богоявленському монастирі. До Київського братства крім київських міщан і української шляхти, вступило також і Запорізьке Військо на чолі з Петром Сагайдачним.
З кінця XVI ст. братства розгорнули широку культурно-освітню діяльність. Вони організовували навчальні заклади, які багато зробили на ниві просвітництва, підтримували книгодрукування, збирали бібліотеки. З появою братських шкіл підвищується рівень викладання й поглиблюється зв'язок освіти з національним життям. Вже перша Львівська братська школа, відкрита наприкінці 1585 р., мала елементи вищої освіти. На початку XVII ст. численні братські школи існували по всій Україні.
Іншою важливою сферою діяльності Львівського братства, як і деяких інших братств, було книгодрукування. Коли до Львова приїхав Іван Федоров братство допомогло йому заснувати друкарню. У 1574 р. з'являється його перша книжка «Апостол».
Своєю подвижницькою діяльністю братства спричинилися до національно-культурного відродження України наприкінці XVI ст. Вони зміцнили українське суспільство, яке тепер могло спертися на мережу шкіл, друкарень.