
- •Культура як духовний та суспільний феномен.
- •2) Світова та національна культура, їх взаємодія.
- •3Українська національна культура як самобутній соціокультурний феномен, її характерні риси та ознаки.
- •4 Предмет історії української культури.
- •5Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •Історичні та духовні складники української культурної самобутності.
- •8Періодизація історії української культури.
- •9Етногенез українського народу, основні етапи його становлення.
- •10/ Кімерійсько-скіфсько-сарматський культурний симбіоз як автохтонне джерело української культури.
- •11 Автохтонна та міграційна теорії походження українського народу.
- •12 Трипільська культура іv-ііі тис. До н.Е.
- •13 Пантеон слов’янських богів як світоглядна модель язичницьких релігійних вірувань.
- •14 Зарубинецька та Черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •15/Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру.
- •16 Київська Русь як соціокультурна система.
- •17 Розвиток писемності, освіти та літератури в добу Київської Русі.
- •18 Іларіон Київський “Слово про Закон, Благодать та істину”: зміст, значення та основні проблеми твору.
- •19/ Віантійський канон та його інтерпретація у мистецтві Київської Русі.
- •20/ Архітектура Київської Русі.
- •21.Образотворче мистецтво та іконопис Київської Русі.
- •25 Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський).
- •31/ Озвиток книгодрукування в Україні хvі ст.
- •34) Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
- •35/ Ультурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •36 Полемічна література України хvі – перша половина хvіі ст.
- •37 Книгодрукування в Україні хvі ст.
- •38 Культура Запорізької Січі та її самобутні риси.
- •39 Музична культура і театральне мистецтво України епохи Ренесансу.
- •40 Львівський архітектурний Ренесанс.
- •41. Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •42/ Музична культура і театральне мистецтво другої половини хvіі-хvііі ст.
- •43.Діяльність ф.Прокоповича.
- •44.Значення творчості г.Сковороди для розвитку української культури.
- •45. Своєрідність та особливості українського Просвітництва
- •46.Класицизм в архітектурі та живописі українського Просвітництва.
- •47. Суспільно-політичні й історичні обставини розвитку української культури
- •49.Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •53) Діяльність громад
- •61. Розвиток науки і освіти в Україні хіх ст.
- •62. Львівський університет та його значення для української культури хіх ст.
- •63. Харківський університет, його внесок у розвиток науки, української філософії.
- •64. Розвиток науки та філософської думки у Київському університеті св. Володимира.
- •65. Архітектура України хіх ст.
- •66. Розвиток музичної культури і театрального мистецтва в Україні хіх ст.
- •67. Періодизація духовної культури хх ст., головні тенденції і розвитку.
- •68. Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження (1917-1933 р.Р.).
- •69. М.Грушевський і процеси державотворення в Україні у період національно-демократичної революції 1917-1918 рр.
- •70. “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
- •72.Діячі української культури в еміграції
- •73.Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва.
- •74.Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
- •75.Музична культура і театральне мистецтво України хх ст.
- •76.Національно-культурне відродження в Україні у середині 80-х – на початку 90-х років хх ст.
- •77.Культура України в умовах нової соціальної реальності.
- •78.Особливості соціокультурних процесів у незалежній Україні
- •79Головні чинники, тенденції та риси сучасної української культури.
- •80.Художня культура та її особливості.
15/Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру.
Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам'яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв'язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Разом з християнством на східнослов'янських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ "чудотворних" ікон, культ святих. Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань стародавніх слов'ян містився страх перед стихійними силами природи, ворожими і панівними, то християнство плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом. У процесі поширення й утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів східних слов'ян. Візантійські церковні канони поступово пристосувалися до особливостей давньоруського етносу. Водночас зазначимо, що у боротьбі з "поганством" християни знищили безцінні пам'ятки стародавнього язичницького світу, зокрема шедеври дерев'яної скульптури, забороняли старовинні танці, скомороші дійства тощо. Християнство, однак, справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. З його запровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов'янська мова, створена приблизно за 100 років до врийняття християнства болгарськими просвітителям Кирилом і Мефодієм. З нею поширювалась освіта також на Балканах і в Моравії. Коли християнство стало державною релігією Київської Русі, виникла потреба ознайомити віруючих з Біблією, житіями святих, проповідями, а також з історією християнства та його світоглядом. Першим кроком на шляху створення давньоруської літератури було перенесення з Візантії та Болгарії культової літератури. Наголосимо, що до літератури-посередниці давньоруські книжники підходили творчо: редагували тексти, вставляли власні зауваження, цитати тощо. До перекладної літератури належали: богослужебні книги — Святе Письмо, Тріоді, Октоїхи, Мінеї, Требники тощо; житія святих — агіографи, патерики — збірники коротких розповідей про ченців, аскетів; кормчі книги — пам'ятки церковного права, церковні статути; філософські твори на зразок "Шестодневу"; історичні хроніки; гомілетика — урочисті "слова" на церковні свята.
16 Київська Русь як соціокультурна система.
В IX —X ст. у Східній Європі сформувалася ранньофеодальна держава — Київська Русь, яка відіграла важливу роль в історії не лише східноєвропейської, а й західноєвропейської цивілізації. Політичне об'єднання східнослов'янських і деяких неслов'янських племен сприяло їх етнічній консолідації, формуванню єдиної древньоруської народності, її культури. В лісовій зоні населення перейшло до орного землеробства, а в лісостеповій — до дво- і трипілля. У цей час виникають міста як центри ремесла і торгівлі. Вже у IX ст. Русь називали за її межами Гардарікою, тобто "країною міст". При розкопках стародавніх міст Києва, Галича, Чернігова, Воло-Я димира-Волинського й інших археологи знайшли велику кількість И знарядь праці, зокрема сільського господарства, костяних гребенів, прикрас із кольорових меблів і скла, які належать до цієї епохи. J Великих масштабів досягло видобування залізної руди, що дало змогу 1 руським ковалям виготовляти високоякісні вироби із заліза. Наголосимо, що зміни в соціально-економічній і політичній сферах, які супроводжувались посиленням князівської влади, неминуче викликали зміни і в духовній сфері, насамперед, у релігії. Відомо, що в епоху воєнної демократії у східних слов'ян значного поширення набула язичницька релігія — політеїзм (багатобожжя). Спочатку слов'яни приносили жертви "злим" і "добрим" духам (упирям, берегиням), пізніше — Перуну — богу блискавки, Даж-богу — богу Сонця. Жертви приносили також озерам, рікам, колодязям, оскільки слов'яни вірили в очисну силу води. У вересні особливо урочисто святкувалося свято Рода на честь завершення всього циклу землеробських робіт, на якому пробували "дари природи" — сир, мед кашу тощо. На честь бога Велеса (Волоса) — покровителя худоби на початку січня випікали печиво у вигляді домашньої худоби, одягали маски тварин. Щороку ЗО липня стародавні слов'яни відзначали свято Перуна, якому приносили в жертву биків, баранів, когутів. Стародавні слов'яни глибоко шанували Дажбога, бога неба Сварога та його сина — бога вогню Сварожича. З посиленням соціальної та майнової диференціації в середовищі населення Київської Русі язичницька релігія перестала виконувати об'єднувальну функцію між різними соціальними угрупованнями. Тому постало питання про заміну язичництва християнською релігією, пройнятою ідеями монотеїзму, ієрархії святих, посмертної винагороди. Вона була запозичена з Візантії та офіційно запроваджена князем Володимиром 988 р. Прийняття Руссю християнства стало важливою віхою в історії давньоруської культури, витоки які сягають у глибоку давнину. На Русі ще до запровадження християнства як державної релігії зароджувалась писемність, складалися моральні та правові норми, розвивалась архітектура, скульптура (зокрема дерев'яна), спостерігалися зародки театралізованих вистав тощо.