
- •Методи навчання та їх класифікація.
- •Процес виховання, його структура та рушійні сили.
- •Визначення педагогіки, її предмета, основних категорій.
- •Дидактика як галузь педагогіки, її виникнення і розвиток.
- •Мета і завдання виховання.
- •Методи наукових досліджень у педагогіці. Наведіть варіанти їх застосування у вивченні мотивів навчання учнів.
- •Методи навчання.
- •Основні закономірності та принципи виховання.
- •Етапи науково-педагогічного дослідження. Проілюструйте їх на прикладі вивчення інтересів учнів підліткового віку.
- •Структура та організація процесу навчання.
- •Розумове та моральне виховання.
- •Поняття “особистість”, “індивідуальність”, “розвиток”, “формування особистості дитини”.
- •Екологічне та правове виховання.
- •Методи виховання.
- •Фактори впливу на розвиток і формування особистості. Взаємозв'язок між ними.
- •Трудове та естетичне виховання.
- •Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі.
- •Соціально-психологічний клімат у колективі.
- •Поняття про процес навчання. Характеристика структурних компонентів навчального процесу.
- •Фізичне та громадянське виховання.
- •Управління загальноосвітньою школою.
- •Функції процесу навчання, їх взаємозв’язок на прикладі одного з уроків (тема та клас – за вибором студента) визначте виховну та розвивальну цілі уроку.
- •Методи, прийоми і засоби виховання.
- •Рушійні сили процесу навчання. Мотивація навчальної діяльності школярів.
- •Методи формування свідомості особистості.
- •Закономірності та принципи навчання.
- •Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки.
- •Диференційоване навчання в школі.
- •Шляхи реалізації принципів науковості та доступності у навчанні.
- •Методи стимулювання діяльності і поведінки.
- •Форми організації навчання.
- •Принципи наочності, систематичності та послідовності у навчанні. Умови їх реалізації в практичній діяльності вчителя.
- •Методи самовиховання.
- •Проблема відставання учнів у навчанні.
- •Принцип свідомості й активності учнів у навчанні. Шляхи його реалізації у процесі навчання.
- •Генетико-моделюючий метод виховання.
- •Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів/студентів.
- •Принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання. Шляхи його реалізації.
- •Позакласна виховна робота.
- •Закономірності та принципи навчання.
- •Зміст освіти в загальноосвітній середній школі, його інваріантна та варіативна складові. Навчальний план, навчальні програми, підручники, посібники.
- •Організаційні форми виховної роботи. Колективні творчі справи.
- •Методи навчання та їх класифікація.
- •Поняття про методи, прийоми, засоби та форми організації навчання.
- •Позашкільні заклади в системі освіти і виховання.
- •Розв”язання та усунення педагогічних конфліктів.
- •Методи навчання, їх класифікація. Прийоми, засоби навчання.
- •Формування колективу, його вплив на виховання особистості.
- •Структура управління освітою в Україні.
- •Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів. Умови їх ефективного застосування.
- •Сутність, зміст, функції виховного колективу.
- •Управління загальноосвітнім навчальним закладом.
- •Методи стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів різних вікових категорій. Умови їх ефективного застосування.
- •Основні форми методичної роботи в школі.
- •Методи контролю та самоконтролю в навчанні. Вимоги до їх ефективного використання.
- •Формальні та неформальні групи. Дитячі та юнацькі громадські організації.
- •Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності.
- •Засоби навчання, умови їх ефективного використання. Охарактеризуйте засоби навчання, які стимулюють інтерес учнів до навчання. Розкрийте умови, від яких залежить ефективність їх застосування.
- •Класний керівник. Функції, напрями і форми роботи.
- •Педагогічна майстерність, її елементи.
- •Умови оптимального вибору методів навчання. Наведіть приклади з практики роботи педагогів-новаторів.
- •Напрями і форми роботи класного керівника.
- •Невербальна комунікація.
- •Розкрийте поняття "форми організації навчання". Охарактеризуйте основні з них.
- •Критерії оцінювання ефективності виховного процесу.
- •Вербальна комунікація.
- •Основні засади класно-урочної системи навчання. Її переваги та недоліки, доповнення та модифікації в сучасних умовах.
- •Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми.
- •Педагогічні конфлікти: види, причини виникнення.
- •Урок як основна форма організації навчання в середній школі. Дидактичні, організаційні, психологічні, виховні та гігієнічні вимоги до сучасного уроку.
- •Принципи, шляхи та засоби перевиховання.
- •Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі.
- •Типи та структура уроків.
- •Взаємодія школи та сім”ї у виховані молоді.
- •Педагогічне спілкування як взаємодія.
- •Домашня самостійна робота школярів. Шляхи оптимізації домашньої навчальної роботи.
- •Сім”я як соціально-педагогічне середовище.
- •Структура та організація процесу навчання.
- •Педагогічні вимоги до контролю знань, умінь і навичок учнів.
- •Особливості і перспективи розвитку сучасної сім”ї.
- •Освітня система в Україні. Стандарти освіти.
- •Види, методи та форми контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів. Визначте шляхи підвищення об’єктивності оцінювання .
- •Зміст освіти в сучасній школі.
- •Форми і методи роботи вчителя з батьками учнів.
Формальні та неформальні групи. Дитячі та юнацькі громадські організації.
Група формальна - мала група, яка створена ля здійснення соціально заданої діяльності, має юридично фіксований статус і нормативну базу існування, в якій закріплюються структура, тип розв’язуваних завдань, головні права та обов’язки. Група неформальна - група, яка характеризується високим ступенем згуртованості, особистісним характером спілкування, нечітко вираженою метою діяльності, неформальним контролем, що побудований на традиції, залежить від ступеня усвідомлення групового членства. Виділимо головні відмінності формальної організації від неформальної. Для формальної характерні раціональність (свідоме прагнення членів групи до відповідної мети) і безособність (особливі відносини, які встановлюються між членами групи відповідно до заздалегідь складеної програми).Формальна по відношенню до своїх членів виступає як зовнішнє, не залежне від бажань, дитина виконує приписані їй соціальні ролі ( у класі – учень). Неформальна являє собою самодовільну складену систему соціальних зв’язків, норм та дій, які є продуктом тривалого міжособового та внутрігрупового спілкування. Формальні організації юридично оформлені, мають структуру та функції, регламентовані відповідними документами, неформальні – цього не мають. Авторитет членів формальної групи визначає посада, яку вони обіймають. У неформальній таке неможливе, оскільки вона не залежить від будь-яких утворень, не має формального керівника, будується за принципом демократичного спілкування. Тут порядок заснований на традиціях, відносинах поваги та авторитету, моральному кодексі, за виконанням якого стежать усі члени у рамках формальних (угрупування в рамках організації). Причиною виникнення неформальних об’єднань є протиріччя між збільшенням вільного часу й рівнем розвитку загальної культури молоді, психолого-педагогічні суперечності, що підштовхують дітей до ізольованої від дорослих самодіяльності (з одного боку підвищена активність дітей, їх потреба в самодіяльному виявлені, з іншого – педагогічний формалізм в організації виховної роботи, жорстко регламентована, заздалегідь продумана відрепетирована діяльність, яку треба лише точно відтворити). у рамках формальних (угрупування в рамках організації)Вони можуть допомагати педагогу у згуртуванні колективу, формуванні моральних норм, або всіляко заважати цьому, бути гальмом в їх розвитку, коли між цілями та нормами класу й індивідуальними потребами його членів існують розходження. Члени угрупувань, які виникли в класі, знають один одного, спілкуються, активно взаємодіють один з одним і з колективом. Змушені рахуватися з прийнятими нормами, координувати свою поведінку з груповими еталонами. Належність підлітка до кількох груп, кожна з яких має статус референтної, може призвести до внутрішнього конфлікту особистості. Група референтна - група, яка є еталонною, зразковою для індивіда; яка реферує (пропускає крізь себе) цінності суспільства і за нормами якої живе і діє індивід. Просоціальні неформальні об’єднання. Найбільш поширена група самодіяльних об’єднань. До них відносять військово-патріотичні, спортивні, творчі групи, любителів театру, кіно, дизайну, клуби самодіяльної авторської пісні, театри-студії, джаз-колективи, які орієнтуються на культурно-творчу, розважальну діяльність. Сюди ж входять молодіжні рухи екологічного характеру, збереження та оновлення історико-культурних пам’яток, соціально-політичні клуби. Асоціальні об’єднання. До них відносять металістів, брейкерів, спортивних та музичних фанатів. Їх діяльність спрямована на отримання задоволення за рахунок пасивних форм проведення дозвілля та відпочинку. Антисоціальні об’єднання. Це панки, хіппі, пацифісти, токсикомани, алкоголіки та інші. Вони відкрито протиставляють себе соціальній ідеології, нормам людського співжиття, проповідують свою мораль. Альтернативу соціальній справедливості вони вбачають у містиці, націоналістичних гаслах. Наприкінці ХХст. в Україні значно активізувався процес становлення дитячих та юнацьких організацій, відновили свою діяльність раніше заборонені. Дитячі громадські організації – об’єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства. Молодіжні громадські організації – об’єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів. Виходячи із головних напрямів діяльності їх можна поділити на шість груп1. Молодіжні організації, зорієнтовані на розв'язання політичних проблем: Спілка українського студентства (СУС) 2. Молодіжні організації, зосереджені на розв'язанні соціальних проблем молоді: Спілка молодіжних організацій України (СМОУ) 3. Молодіжні організації, спрямовані на вивчення історії, фольклору, етнографії народів України: “Товариство Лева”,4. Молодіжні організації, зосереджені на благодійницькій роботі: Південно-Українське благодійне товариство “Молодь за милосердя”5. Релігійні молодіжні організації: КУКМ, Організація “Українська молодь Христові”6. Дитячі громадські організації: Українська скаутська організація “Пласт”,