46. Зміст освіти в загальноосвітній середній школі, його інваріантна та варіативна складові. Навчальний план, навчальні програми, під­руч­ники, посібники.

Вимоги держави, суспільства до змісту, обсягу і рівня загальноосвітньої підготовки громадян України визначає державний стандарт загальної середньої освіти, основоположним документом якого є Базовий навчальний план загальноосвітніх закладів. Постановою від 5.08.98р. затверджено Базовий навчальний план, який вводиться в дію з 1.09.2001 (“Освіта України”, 19.08.98). Він дає уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріантну і варіативну складові, окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання, визначає тижневе навантаження учнів кожного класу, встановлюється кількість навчальних годин.  Інваріантна складова є спільною для всіх загальноосвітніх навчальних закладів України і визначає загальнодержавний її компонент. Варіативна – формується навчальним закладом з урахуванням інтересів, здібностей, життєвих планів учнів. На основі Базового плану Міністерство Освіти розробляє і затверджує типові навчальні плани для різних типів шкіл (школи-п'ятиденки, гімназії, колегіуму, з українською чи російською мовою навчання і т.д.). Місцеві органи управління можуть доповнювати їх за рахунок годин варіативної частини. На основі типових планів навчальні заклади створюють робочі плани на поточний рік, в яких відображають особливості організації навчально-виховного процесу в даному закладі. Затверджуються місцевими органами управління. Навчальна програма – державний документ, в якому дається загальна характеристика змісту кожного навчального предмету, формулюються основні вимоги до організації його вивчення. Складається з:  а) пояснювальної записки (цілі навчання з даного предмету та вимоги до організації процесу навчання в кожному класі); б) переліку розділів і тем предмета (з зазначенням кількості годин); в) обсягу ЗУН для кожного класу; г) внутріпредметних та між предметних зв'язків; ґ) переліку унаочнення, рекомендованої літератури для учнів і методичок; д) критеріїв та норм оцінювання ЗУН. Існує два способи побудови навчальних програм: ─ лінійний (матеріал кожного наступного є логічним продовженням попереднього); ─ концентричний (певний матеріал вивчається в більш ускладненому вигляді на вищих ступенях навчання). Підручник – це книга у якій викладено основний зміст навчального предмета у відповідності до навчальної програми. Функції: освітня, виховна, розливальна та управлінська. Типи: (за видом навчання): ─ інформаційні (інформація подається в готовому вигляді за допомогою слова та ілюстрації); ─ проблемні (на основі проблемного викладу матеріалу); ─ програмовні (матеріал подається окремими порціями, засвоєння кожної дози матеріалу перевіряються контрольними запитаннями). ─ комплексні (кращі риси попередніх). Структура: текст (основний і додатковий) і поза текстові компоненти: апарат орієнтування (форзац, вступ, зміст, посилання), апарату засвоєння матеріалу (запитання, завдання, проблемні ситуації, таблиці і т.д.) та ілюстрацій (фото, малюнки, плани, карти, схеми, формули, діаграми) Вимоги: 1) відповідність змісту підручника цілям навчання, навчальним програмам з даного предмета; 2) науковість змісту матеріалу; 3) доступність для певного віку; 4) спрямованість на формування світогляду, пізнавальних здібностей; 5) систематичність і логічність викладу; 6) забезпечення зв'язку навчання з життям; 7) виділення головного у матеріалі; 8) чітка структурованість матеріалу; 9) естетика зовнішнього вигляду підручника. Ще є навчальні посібники – книги, які уточнюють та урізноманітнюють необхідну учням інформацію, хрестоматіями, збірниками задач і вправ, словниками, довідниками, картами, таблицями.